Принцип зв'язку з трудовою і оборонною діяльністю.

Трудова, оборонна і фізкультурна діяльність мають ряд спільних моментів:

1. І в праці і в оборонній діяльності і в фізичному вихованні оволодіння руховими діями досягається за рахунок активної взаємодії індивідуальних властивостей особистості.

2. В усіх видах діяльності людина діє в колективі. В функціонуванні колективу є багато спільного: наявність мети, задач, прав, обов’язків членів колективу, режиму діяльності і взаємин між людьми.

3. Навчання руховим діям і виховання людини здійснюється на основі тих самих закономірностей: теорії пізнання, теорії утворення тимчасових умовних зв’язків, теорії інформації і теорії довільних рухів.

4. Успіх у трьох видах діяльності залежить від таких умов: свідомого і активного ставлення до обраної діяльності, стану здоров'я, фізичної і розумової працездатності, досвіду, рівня розвитку здібностей.

Принцип оздоровчої спрямованості зобов’язує викладача, методиста, інструктора так організовувати фізичне виховання, щоб воно виконувало і профілактичну і розвиваючу функції. Це значить, що з допомогою ФВ необхідно:

-компенсувати дефіцит ФА, що виникає в умовах сучасного життя;

- вдосконалювати функціональні можливості організму, підвищуючи його працездатність і резистентність негативним впливам.

Реалізація цього принципу виконується шляхом дотримання таких вимог:

1. Засоби і методи ФВ застосовувати такі, які мають наукове обгрунтування їх оздоровчої цінності. Встановлено, що з віком зменшується частка засобів швидкісного, а потім силового спрямування, зі зростанням долі засобів для розвитку аеробної витривалості. Найбільшу оздоровчу цінність мають динамічні, циклічні, аеробні, глобального характеру вправи. Нетрадиційні засоби ФВ (фітотерапія, загартовування, різновиди масажу, науково обгрунтовані авторські системи оздоровлення тощо).

2. Фізичне навантаження слід планувати у відповідності до можливостей осіб, що займаються. Індивідуальний підхід в залежності від статі, віку (біологічного), рівня ФП, самопочуття. Значення самоконтролю.

3. Лікарсько-педагогічний контроль - обов’язковий елемент процесу ФВ. Його значення зростає з віком осіб, що займаються. Оскільки з роками зменшуються адаптаційні можливості організму, зростає захворюваність.

4. Дотримання санітарно-гігієнічних норм щодо чистоти, температури повітря, освітлення, дотримання особистої гігієни (харчування, одягу) тощо.

5. Раціональне використання сил природи. Ніж старша особа, тим більшого значення у фізичному вихованні набувають оздоровчі сили природи. Тому що використання їх позитивного впливу відбувається пасивно.