Класифікація операційних витрат.

За способами віднесення на вартість розрізняють витрати прямі та непрямі.

Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виготовленням пев­ного виду продукції та можуть бути обчислені на одиницю цієї про­дукції прямо.

Непрямі витрати – це такі витрати, пов’язані одночасно з виробництвом декількох видів продукції, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного виду продукції економічно доцільним шляхом і включаються до його собівартості за допомогою спеціальних методів (заробітна платня обслуговуючого та управлінського персоналу, утримання та експлуатація будівель, споруд, загальновиробничі витрати).

В залежності від ступеня впливу обсягу виробництва на рівень витрат операційні витрати поділяють на змінні та постійні.

Змінні – витрати, загальна сума яких за поточний період залежить від обсягу виробленої продукції.

Постійні – витрати, загальна величина яких за поточний період не змінюється, або майже не змінюється при зміні обсягу виробництва та структури виробництва.

Поділ витрат на постійні і змінні дозволяє розрахувати «точку беззбитковості» роботи підприємства” – це обсяг продукції, виробництво і реалізація якого дозволяє відшкодувати поточні витрати підприємства, але не забезпечує отримання прибутку (за умов, коли рівень реалізації продукції відповідає значенню точки беззбитковості, дохід від її реалізації дорівнює поточним операційним витратам за певний період).

Це є точка «нульового» прибутку. Реалізація продукції в обсязі більшому за величину точки беззбитковості, забезпечує підприємству отримання певної суми прибутку. У разі, коли обсяг реалізованої продукції менший за величину точки беззбитковості, підприємство зазнає збитків. За умов перевищення обсягу реалізації продукції над рівнем значення точки беззбитковості підприємство отримує прибуток.

Значення точки беззбитковості можна обчислити з наступного рівняння:

Виручка від реалізації продукції = Змінні витрати + Постійні витрати

Ліва частина рівняння відображає величину доходу підприємства за звітній період, яка відшкодовує поточні витрати періоду, але не забезпечує отримання підприємством прибутку.

Права частина рівняння відображає загальну величину поточних витрат підприємства звітного періоду, які пов’язані з отриманням доходу цього періоду:

Ц х Q = a x Q + B,

Q = В/ (Ц - а),

де Q - точка беззбитковості (в натуральних одиницях),

Ц – ціна продукції (без ПДВ і акцизу),

а – питомі змінні витрати (в розрахунку на одиницю продукції),

В – сума постійних витрат за період;

(Ц – а) – маржинальний прибуток на одиницю продукції – величина, яка забезпечує покриття постійних витрат і отримання прибутку. Співвідношення маржинального прибутку і величини доходу називають коефіцієнтом маржинального прибутку і використовують для прогнозування змін прибутку підприємства за умов зростання величини доходу.

Рис. 2. Точка беззбитковості