Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
|
ІІ. Мовна змістова лінія
| Зміст навчального матеріалу | Державні вимоги до навчальних досягнень учня/учениці |
| 1. Мова і мовлення Мова – жива скарбниця історії народу. Неперервне поповнення словникового складу мови. Старі й нові слова в мові. Культура мовлення і спілкування в різних мовленнєвих ситуаціях 2. Текст Закріплення поняття про будову текстів різних типів(опис, розповідь, есе). Тема і мета висловлювання. Заголовок. Визначення теми висловлювання, формулювання основної думки. Знаходження та інтонаційне виділення у реченнях тексту (монологічного і діалогічного) слів, найважливіших для висловлення думки. Спостереження над засобами зв’язку речень у тексті. Лексичні засоби для зв’язку речень у тексті. Поділ тексту на частини, складання плану з допомогою вчителя та самостійно. Спостереження за роллю абзаців. Спостереження за особливостями змісту та побудови тексту-міркування: наявність певного твердження, доказів та висновків. Побудова тексту-міркування, добір переконливих доказів, формулювання висновку. Складання художніх та науково-популярних описів. Вправи на порівняння художнього і науково-популярного описів. Вправляння у написанні замітки до стінгазети, листа 3. Речення Повторення й узагальнення вивченого про види речень за метою висловлювання, про головні і другорядні члени речення. Встановлення зв’язку слів у реченнях: виділення головних і другорядних членів. Визначення, за допомогою чого зв’язуються слова (за допомогою закінчень і прийменників, тільки закінчень). Поширення речень словами та словосполученнями. Складання речень за зразком, за схемою. Відновлення змісту деформованих речень. Поняття про однорідні члени речення. Головні і другорядні однорідні члени речення. Спостереження за вживанням речень з однорідними членами в тексті. Кома при однорідних членах речення. Поєднання однорідних членів за допомогою інтонації, сполучників. Інтонація перелічування та протиставлення. Складання речень з однорідними членами, поширення їх залежними словами; використання речень з однорідними членами у побудові текстів. Граматичні питання до однорідних членів речення 4. Слово. Значення слова. Частини мови Повторення й узагальнення знань і вмінь учнів про: лексичне значення слова; морфемну будову слова; розрізнення слів, що належать до гнізда спільнокореневих, і форм одного з таких слів. Спостереження за словами, що відповідають на питання хто? що? який? яка? яке? які? що робить? що роблять? скільки? котрий? котра? котре? котрі? де? коли? як?, а також за службовими словами, до яких не можна поставити питання (і, та, на, від, але тощо). Іменник Розширення уявлень про лексичне значення іменника (слова з абстрактним значенням: радість, сум, сміливість тощо). Іменники-синоніми, іменники-антоніми, багатозначність окремих іменників. Вживання іменників у прямому і переносному значеннях. Спостереження за точним і влучним вживанням з ряду синонімів тих слів, які найбільше відповідають змістові. Рід іменників. Віднесення іменника до одного з родів. Змінювання іменників за числами і відмінками. Формування умінь ставити іменники в початкову форму. Зміна приголосних [г], [к], [х] на [з´ ], [ц´ ], [с´ ] перед закінченням -і в іменниках різного роду. Спостереження за явищами чергування кореневих [і] з [е], [о] в окремих іменниках жіночого та чоловічого родів з основою на приголосний. Закінчення іменників жіночого роду на –а в родовому відмінку однини з основою на твердий і м’який приголосний та на [ж, ч, ш]. Закінчення іменників в орудному відмінку однини: закінчення -ею в іменниках жіночого роду з основою на м’який приголосний та на шиплячі; закінчення -єю в іменниках на -ія; закінчення -ем в іменниках чоловічого роду з основою на м’який приголосний та на шиплячі; закінчення -єм в іменниках з основою на [й]. Практичне засвоєння правопису закінчень найуживаніших іменників чоловічого роду на -ар, -яр. Спостереження над паралельними закінченнями іменників чоловічого роду – назв істот у давальному і місцевому відмінках однини. Форми іменників жіночого роду з основою на приголосний в орудному відмінку однини. Спостереження за закінченнями іменників у множині (таблиця відмінювання). Вправи на вживання правильних відмінкових закінчень іменників у множині. Розвиток умінь правильно використовувати прийменники з іменниками в різних відмінках. Засвоєння літературних форм іменників у місцевому відмінку множини з прийменником по Прикметник Розвиток умінь упізнавати прикметники в тексті, спостереження за їх роллю у мовленні. Прикметники-синоніми та прикметники-антоніми. Уживання прикметників у прямому та переносному значеннях. Спостереження за вживанням прикметників у текстах різних стилів: художньому і науковому (без термінів). Змінювання прикметників за родами та числами у сполученні з іменниками. Родові закінчення прикметників. Розрізнення роду і числа прикметників у сполученнях з іменниками. Відмінювання прикметників у сполученні з іменниками (таблиця відмінювання) в однині та множині. Граматичне питання до прикметника у сполученні з іменником. Зіставлення закінчень прикметників з основою на твердий та м’який приголосний в однині і множині. Побудова сполучень слів і речень з прикметниками в різних відмінкових формах, введення їх у текст. Визначення відмінків прикметників за відмінками іменників. Вимова і написання найуживаніших прикметників на -ський, -цький, -зький. Уживання ь перед закінченнями прикметників у родовому, давальному, орудному та місцевому відмінках однини. Вживання відмінкових форм прикметників у множині. Закінчення -і у називному відмінку множини (вимова та правопис) Числівник Загальне уявлення про числівник як частину мови. Вимова і правопис найуживаніших числівників, уживання їх у мовленні. Практичне засвоєння вимовляння і письма та відмінкових форм окремих числівників (11, 14, 16, 50, 60, 70, 80, 1000). Питання до кількісних і порядкó вих числівників. Словесні формули на означення показників часу протягом доби Займенник Поняття про займенник як частину мови. Спостереження за роллю різних займенників у тексті. Особові займенники. Займенники 1-3-ої особи однини і множини. Їх значення, синтаксична роль. Відмінювання особових займенників. Уживання займенників з прийменниками. Побудова сполучень слів і речень із займенниками в різних формах. Вправи на використання займенників для зв’язку речень у текстах. Удосконалення текстів, шляхом використання займенників замість лексичних повторів. Дієслово Повторення вивченого про дієслово (питання, значення, роль у реченні, зв’язок з іменниками). Узагальнення і розширення уявлень про лексичне значення дієслів. Спостереження за дієсловами різних семантичних груп. Дієслова-синоніми, дієслова-антоніми, багатозначні дієслова. Вживання дієслів у прямому і переносному значеннях. Спостереження за роллю дієслів у текстах розповідного та описового характеру. Розвиток умінь вибирати з ряду дієслів те дієслово, яке найбільш відповідає мовній ситуації, уникати одноманітності у використанні дієслів в усних і письмових навчальних висловлюваннях різних типів. Неозначена форма дієслова (початкова форма). Спостереження за вживанням дієслів неозначеної форми у приказках і прислів’ях, порадах, інструкціях. Побудова порад, інструкцій. Часи дієслова. Змінювання дієслів за часами і числами. Дієслова на -ся (літературна вимова і правопис). Спостереження за значенням дієслів на -ся у тексті. Утворення (за зразком) різних форм дієслів на -ся і вживання їх у реченнях, мовленні Прислівник Поняття про прислівник як частину мови (значення, питання, роль у реченні, зв’язок з дієсловами). Незмінюваність – основна граматична ознака прислівників. Прислівники, близькі і протилежні за значенням. Поширення речень (тексту) прислівниками. Побудова речень з однорідними членами, вираженими прислівниками. Спостереження за роллю прислівників у тексті. Вибір із поданих прислівників тих, які найбільше відповідають меті та типу висловлювання. Уживання прислівників під час побудови текстів. 5. Повторення вивченого у початкових класах(4 години) Виконання навчальних і контрольних завдань. 6. Правопис (протягом року) Український алфавіт. Робота з орфографічним та іншими навчальними словниками. Використання орфографічного словника для перевірки закінчення іменників чоловічого роду з основою на приголосний у родовому відмінку. Правопис іменників, у яких при змінюванні кінцеві приголосні основи [г], [к], [х] перед закінченням –і змінюються на [з´ ], [ц´ ], [с´ ]; кореневий [і] в окремих іменниках чоловічого і жіночого роду змінюється на [е], [о]. Правопис закінчень іменників жіночого роду на –а в родовому відмінку однини з основою на твердий і м’який приголосний та на [ж], [ч], [ш]. Правопис закінчень іменників в орудному відмінку однини: закінчення -ею в іменниках жіночого роду з основою на м’який приголосний та на шиплячі; закінчення -єю в іменниках на -ія; закінчення -ем в іменниках чоловічого роду з основою на м’який приголосний та на шиплячі; закінчення -єм в іменниках з основою на [ й ]. Практичне засвоєння правопису закінчень найуживаніших іменників чоловічого роду на -ар, -яр. Правопис іменників жіночого роду з основою на приголосний в орудному відмінку однини. Правопис відмінкових закінчень іменників у множині. Закінчення іменників у місцевому відмінку множини. Уживання ь перед закінченнями прикметників у родовому, давальному, орудному та місцевому відмінках однини. Правопис закінчення -і у прикметниках називного відмінка множини. Правопис найуживаніших числівників. Роздільне написання прийменників із займенниками. Вживання приставної букви н у займенниках 3-ї особи після прийменників. Закріплення правопису не з дієсловами. Правопис дієслів на –ся. Практичне ознайомлення з правописом найуживаніших прислівників. Використання орфографічного словника для перевірки правильного написання прислівників. Розділові знаки в кінці речень. Списування навчальних друкованих і рукописних текстів з дотриманням правил оформлення письмових робіт. Письмо під диктування слів, речень, текстів за орфографічними правилами, вивченими в 2-4 класах. Контрольний диктант. Слова, значення, вимову і написання яких учні протягом навчального року мають запам’ятати: аеропорт, ввé чері, вдень, взú мку, вісімдесятú, влі́ тку, восенú, вперé д, врá нці, врівноваженість, вчó ра, гардероб, держá ва, дисциплі́ на, життєрадісний, ззá ду, кіломé тр, лівó руч, мізú нець, мільйó н, назá д, напá м'ять, наполегливість, океá н, оптимізм, попé реду, посерé дині, правó руч, п'ятдесятú, п'ятсó т, сімдесятú, спільнота, справедливість, температý ра, тепé р, творчість, трамвá й, тролé йбус, футбó л, шерé нга, шістнá дцять, шістдесятú, шістсó т, щогодú ни, щотижня (45 слів). 7. Графічні навички письма. Техніка письма. Культура оформлення письмових робіт(протягом року) Технічні навички. Графічні навички. Закріплення й удосконалення письма великих, малих букв та пунктуаційних знаків. Індивідуальні особливості письма. Розвиток швидкості письма. Оформлення письмових робіт. | Учень/учениця: пояснює значення мови в житті народу; упізнає старі й нові слова в наукових і художніх текстах; знає основні ознаки культури усного і писемного мовлення; володіє лексичними засобами її вираження з огляду на ситуацію та учасників спілкування Учень/учениця: знаходить у тексті зачин, основну частину, кінцівку (завершення); самостійно формулює тему і мету (основну думку) тексту; добирає заголовок, який відповідає темі або основній думці тексту; виявляє в тексті слова, які містять важливі відомості тексту; зв’язує два речення за допомогою особових займенників (він, цей, такий у різних родах і числах), слів тоді, спочатку, потім, по-перше, по-друге, нарешті тощо; ділить текст на частини за поданим планом і самостійно у процесі навчальної роботи; записує кожну частину тексту з абзацу; аналізує в навчальній роботі тексти-міркування; виявляє в текстах-міркуваннях твердження, доказ та висновок; будує в навчальній роботі тексти-міркування; бере участь у їх удосконаленні; аналізує в навчальній роботі тексти-описи; виявляє слова, які характеризують істотні ознаки описуваних предметів, явищ; бере участь у порівнянні однотемних текстів-описів художнього і науково-популярного стилів; робить спробу написати замітку до класної (шкільної) стінгазети; пише лист, адресований близькій людині, ровеснику тощо Учень/учениця: даєвизначення речень за метою висловлювання; розрізнює на слух і на письмі розповідні, питальні і спонукальні речення; розрізнює серед них окличні і неокличні; знаходить головні і другорядні члени речення у найпростіших випадках; встановлює логіко-граматичні зв’язки між членами речення за допомогою питань; поширює речення словами і словосполученнями; складає речення за поданими графічними схемами; відновлює зміст деформованих речень; виявляє в реченні однорідні члени (головні і другорядні); виконує навчальні вправи з реченнями з однорідними членами; вживає кому при однорідних членах речення в навчальних вправляннях; поєднує однорідні члени речення сполучниками і, та, а, але (без повторення); складає речення з однорідними членами, поширює їх залежними словами (добирає прикметники, що характеризують однорідні слова-іменники тощо); правильно інтонує речення з перелічуванням та протиставленням; будує речення з однорідними членами за зразком, за поданими схемами Учень/учениця: знає значущі частини слова: закінчення, частини основи – корінь, суфікс, префікс; розбирає самостійно слова прості за будовою(окрім дієслів); розрізнює спільнокореневі слова та форми того самого слова; ділить на групи слова, що відповідають на питання різних частин мови (серед них числівники, прислівники – без уживання термінів). Учень/учениця: відносить до іменників слова з абстрактним значенням, які відповідають на питання що?; добирає до поданого іменника 2-3 синоніми, антонім; розкриває значення (2-3) багатозначного іменника, вводить його в словосполучення, речення (у процесі виконання навчальних вправ); визначає рід і число іменників; змінює іменники за числами і відмінками; визначає початкову форму іменника (називний відмінок однини), відмінок іменника в реченні у формі колективної навчальної роботи під керівництвом учителя; змінює в процесі словозміни іменників приголосні [г], [к], [х] перед –і на м’які [з´ ], [ц´ ], [с´ ]; голосний [і] на [о], [е]; відображає ці звукові явища на письмі (нога – нозі, яблуко – в яблуці, рух – у русі); (піч – пé чі, ніч – нó чі, ночé й, стіл – стола); вживає у процесі виконання навчальних вправ: у родовому відмінку іменників жіночого роду на -а закінчення - и, - і (стіни, пісні, межі, кручі, груші); в орудному відмінку однини в іменниках чоловічого та жіночого роду з основою на м’який приголосний та [ж, ч, ш] закінчення -ею (землею, межею, кручею, тишею); -ем (конем, ножем, мечем, споришем); закінчення - єю в іменниках жіночого роду на -ія (лінія – лінією); закінчення -єм в іменниках чоловічого роду на [й] (гай – гаєм); перевіряє за словником закінчення в родовому й орудному відмінках іменників на -ар, -яр(вівчарем, слюсарем, школярем, але маляром, столяром); використовує у мовленні паралельні форми іменників чоловічого роду – назв істот у давальному і місцевому відмінках однини (братові і брату, батькові і батьку, Василеві і Василю). Вживає подвоєні букви на позначення м’яких приголосних перед закінченням – ю з основою на приголосний(тінню, молоддю); не вживає подвоєння в іменниках зі збігом приголосних в основі (радістю, щирістю) у процесі виконання навчальних вправ; користується навчальною таблицею відмінювання іменників у множині у процесі виконання вправ на практичне засвоєння відмінкових закінчень іменників; правильно вживає прийменники з іменниками в окремих відмінках; уживає літературні форми закінчень -ах (-ях) іменників у місцевому відмінку множини (по вікнах, по деревах, по дорогах, на полях). Учень/учениця: відносить до прикметників слова, що означають різні ознаки предметів; добирає до поданого прикметника 2-3 синоніми, антонім; пояснює і вживає у мовленні прикметники у прямому і переносному значеннях у художніх і науково-популярних текстах; змінює прикметники за числами і в однині за родами; визначає рід і число прикметника за родом зв’язаного з ним іменника та за характерним закінченням; користується таблицею відмінювання прикметників, поданою в підручнику, у процесі виконання навчальних вправ на практичне засвоєння відмінкових закінчень прикметників; зіставляє і розрізнює відмінкові закінчення прикметників з орієнтацією на твердий і м’який приголосний основи; визначає в процесі виконання навчальних вправ відмінки прикметників за відмінками іменників(на основі встановлення зв’язку слів у реченні); дотримується правил вимови і написання прикметників на -ський, -цький, -зький; вживає букву ь для позначення м’якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників (синьої, давнього, братньою, літньому, у могутньому); дотримується м’якої і пом’якшеної вимови кінцевих приголосних основи прикметників у називному відмінку множини (хороші, далекі) Учень/учениця: впізнає серед слів числівники, ставить до них питання скільки? котрú й? котрá? котрé? котрі́? правильно вимовляє і пише числівники, передбачені програмою для 1-4 класів, форми родового відмінка числівників 50-80 (п’ятдесяти, шістдесяти, сімдесяти, вісімдесяти) та на позначення дат (восьме лютого); ставить питання до кількісних і порядкó вих(без уживання термінів) числівників; уживає правильні форми (за зразком у підручнику, поданим учителем) на означення часу протягом доби; будує словосполучення з числівниками за зразком, підстановочною таблицею Учень/учениця: упізнає серед слів займенники, які вказують на предмети, їх ознаки, кількість, але не називають їх; ставить питання до займенників; упізнає на слух і в текстах особові займенники; пояснює їх лексичне значення, роль у реченні; відмінює особові займенники за зразком; користується навчальною таблицею для визначення відмінків займенників у реченні; дотримується правила вживаннязайменників із прийменниками; будує словосполучення і речення з особовими займенниками; використовує займенники для зв’язку речень у тексті, з метою уникнення лексичних повторів. Учень/учениця: відносить до дієслів слова, що означають різні дії; пояснює лексичні значення дієслів; добирає дієслова до груп з різними лексичними значеннями (руху, праці, спілкування, сприймання, явищ природи тощо); добирає до поданого дієслова 2-3 синоніми, антонім; пояснює пряме і переносне значення дієслів, 2-3 значення багатозначного дієслова, вводячи їх у словосполучення, речення, зв’язні висловлювання; використовує дієсловав навчальних вправах, у текстах розповідного та описового типу; добирає з-поміж поданих дієслів те, що найбільш відповідає мовленнєвій ситуації; уникає одноманітності у використанні дієслів із значенням руху, мовлення та ін.; впізнає на слух та в письмових текстах неозначену форму дієслова; добирає неозначену форму до дієслів, поданих в інших формах; використовує неозначену форму у побудові навчальних текстів-інструкцій, порад; визначає час дієслова у реченнях, тексті; змінює дієслова за часами і числами, вживає ці дієслівні форми у своєму мовленні; дотримується літературної вимови і правопису дієслів на - ся; утворює і пояснює (за зразком) значення дієслів на - ся; вживає їх у побудові речень, у зв’язному мовленні Учень/учениця: розрізнює серед поданих слів прислівники; знає їх основну граматичну ознаку – незмінюваність; ставить до них питання; зв’язує їх із дієсловами в словосполучення, вводить у речення; поширює речення найуживанішими прислівниками; добирає до поданого прислівника синоніми й антонім; будує речення з однорідними членами, вираженими прислівниками; пояснює значення прислівників у тексті; вибирає з-поміж поданих прислівник, який найбільше відповідає змісту речення, тексту. Учень/учениця: застосовує здобуті протягом навчання в початкових класах мовні знання і мовленнєві вміння у процесі виконання навчальних і контрольних завдань. Учень/учениця: знає напам’ять українську абетку (алфавіт); називає буквина позначення голосних і приголосних звуків, парних дзвінких і глухих приголосних; розташовує 10-12 слів у списку за абеткою (алфавітом), орієнтуючись на другу і третю літери у слові; знаходить потрібне слово в навчальному словнику; користується орфографічним словником для перевірки закінчення іменників чоловічого роду на приголосний у родовому відмінку (будинку, а не будинка, кетяга, а не кетягу); відображає на письмі явища чергування приголосних [г], [к], [х] із [з´ ], [ц´ ], с´ ] та голосного [і] з [е], [о] (нога – на нозі, яблуко – в яблуці, рух – у русі) (піч – пé чі, ніч – нó чі, ночé й, кінь – коня); вживає у процесі виконання навчальних вправ: у родовому відмінку іменників жіночого роду на -а закінчення - и -і (стіни, пісні, межі, кручі, груші); в орудному відмінку однини в іменниках чоловічого та жіночого роду з основою на м’який приголосний та [ж], [ч], [ш] закінчення -ею (землею, межею, кручею, тишею); -ем (конем, ножем, мечем, споришем); закінчення - єю в іменниках жіночого роду на -ія (лінія – лінією); закінчення -єм в іменниках чоловічого роду на [ й ] (гай – гаєм); перевіряє за словником закінчення в родовому й орудному відмінках іменників на -ар, -яр(вівчарем, слюсарем, школярем, але маляром, столяром); дотримується правил написання іменників жіночого роду з основою на приголосний в орудному відмінку однини (сіль-сіллю; честь-честю). користується навчальною таблицею відмінювання іменників у множині у процесі виконання вправ на практичне засвоєння відмінкових закінчень іменників; вживає закінчення - ах (-ях) в іменниках місцевого відмінка множини (по вікнах, по деревах, на морях, по нó чах, на гó рах); уживає букву ь для позначення м’якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників (синьої, давнього, братньою, літньому, у могутньому); дотримується правила написання прикметників у називному відмінку множини (із закінченням -і); правильно записує числівники 11, 14, 16, 50, 60, 70, 80, 1000; форми родового відмінка числівників 50-80 (п’ятдесяти, шістдесяти, сімдесяти, вісімдесяти); пише займенники окремо від прийменників; уживає приставну літеру н після прийменників у займенниках 3-ї особи (біля нього, з нею, при них та ін. ); знає і дотримується правила окремого написання не з дієсловами; дотримується правила правопису дієслів на -ся; дотримується правил правопису найуживаніших прислівників, зокрема, передбачених програмою для запам’ятовування; використовує орфографічний словник для перевірки правильного написання прислівників у процесі виконання навчальних вправ і творчих робіт; правильно вживає розділові знаки в кінці речень; списує рукописний і друкований текст; дотримується правил оформлення письмової роботи, правил правопису і каліграфії; зіставляє написане зі зразком, виправляє допущені помилки; записує під диктування текст, який складається зі слів, що пишуться за фонетичним принципом та за правилами, вивченими в 2-4 класах і визначеними програмою для самостійного застосування учнями, а також за правилами, які були опрацьовані на уроках з допомогою вчителя; слова, передбачені програмою 1-4 класів для запам’ятовування; правильнотлумачить, вимовляє і пише слова, передбачені програмою для 1-3 та для 4 класу. Учень/учениця: дотримується гігієнічних та технічних правил письма; вільно рухає пальцями і передпліччям під час письма у рядку; пише правильно букви, їх поєднання, пунктуаційні знаки; акуратно виправляє нерозбірливі форми графем та їх поєднання; безвідривно поєднує елементи букв х, ж, ю; змінює форми букв, їх поєднань, пунктуаційних знаків, зберігаючи розбірливість письма; безвідривно поєднує до 6 графем (сир, вуж, день, глум; злива, земля; очерет, апетит тощо) у словах вправ підручника та інших посібників; прискорює письмо у межах своїх фізіологічних можливостей, зберігаючи його розбірливість та дотримуючись гігієнічних і технічних правил; оформлює письмову роботу правильно, охайно. |
Данная страница нарушает авторские права?