Операцiйна система

Операцiйна система (ОС) — це набiр програм, якi призначенi для забезпечення взаємодiї усiх пристроїв комп'ютера й виконання корис тувачем дiй над об'єктами: файлами, каталогами, дисками тощо.

Програми ОС розмiщенi на диску, який називають системним.

Найважливiшi з них (так зване ядро ОС) автоматично заносяться (iн ший термiн завантажуються) в oпeративну пам'ять комп'ютера пiсля вмикання й тестування його пристроїв. Лише пiсля цього ко ристувач отримує доступ до iнформацiї, яка мiститься у файлах на дисках.

О С є б а г а т о: M S D O S, O S / 2, U n i x, L i n ux, M i c ro s o f t Wi n d o w s: 9 x,

NT, ХР, Vista.

У MS DOS дiї над об'єктами виконують за допомогою команд,

тексти яких треба вводити з клавiатури. Наприклад, щоб перейти на диск D: i переглянути кореневий каталог, потрiбно вручну ввести двi

команди — D: \ i dir. Тому таку ОС характеризують як ОС з тексто вим iнтерфейсом.

Інтерфейс — спосiб взаємодiї користувача iз системою.

MS Windows та деякi iншi ОС мають зручнi графiчнi засоби взаємодiї користувача iз системою. Такi засоби називають графiчним iнтерфейсом користувача (GUI — graphical user interface).

Головним елементом графiчного iнтерфейсу сучасних ОС є вiкно.

Англiйське слово «windows» означає «вiкна». У вiкнах мiститься рiзноманiтна iнформацiя про програми та данi, про диски, папки, розмiщення файлiв у папках, про засоби дiй з об'єктами ОС тощо.

Кожному об'єкту ставиться у вiдповiднiсть графiчний значок (iншi назви — пiктограма, iконка). Назву папцi чи файла дає користувач, її можна змiнювати. Ця назва стає пiдписом до вiдповiдного значка.

Значок є графiчним представленням об'єкта. Щоб виконати дiю над об'єктом, достатньо виконати дiю над його значком.

У класичному налаштуваннi Windows, щоб вибрати об'єкт, потрiбно клацнути на його значок мишею. Щоб вiдкрити папку чи за пустити програму, треба клацнути на її значок двiчi тощо.

Дерево каталогiв є зручними засобами для навiгацiї i вiдшукання об'єктiв.

Дiї над об'єктами виконують за допомогою команд, зiбраних у головному чи контекстному меню або зображених кнопками на панелях iнструментiв тощо.

Склад операцiйної системи

Основнi складовi операцiйної системи: Базова система введення/виведен ня — BIOS — незалежний вiд конкретної версiї ОС набiр базових команд, за допомогою яких здiй снюється обмiн даними мiж при строями.

Ядро операцiйної системи органiзовує виконання команд, розподiляє ресурси мiж пристроями й програма ми, надає розширених можливостей щодо керування пристроями ПК.

Файлова система визначає структуру збереження даних на носiї. Як правило, операцiйна система працює з кiлькома файловими системами: FAT, FAT32, NTFS.

Драйвери зовнiшнiх пристроїв.

Оболонка, що забезпечує iнтерфейс користувача.

Завантажене в оперативну пам'ять ядро операцiйної системи займає

небагато мiсця, наприклад 20-80 Мбайтiв (залежно вiд конкретної ОС).

На диску резервується мiсце для файла пiдкачки (своп файл), який ОС

використовує для тимчасового зберiгання даних у разi потреби.

Функцiї операцiйної системи

Головнi функцiї бiльшостi операцiйних систем:

1) забезпечення доступу до файлiв на дисках;

2) налагодження дiалогу мiж системою та користувачем;

3) пiдтримка одно чи мультизадачного режиму роботи;

4) пiдтримка колективного використання комп'ютера;

5) забезпечення ефективної взаємодiї всiх пристроїв; 6) захист i вiдновлення iнформацiї.