Там, де заходить сонце

Там, де заходить сонце -

Кохання втрачає свій шлях.

Промінь зникає через шпарину в віконці,

Вони тепер на різних стадіях життя!

Непомітно згасає останній вогонь,

Болі у серці помірно щезають...

Так само, як щезла наша любов...

Старий день новий міняє!

За заходом сонця спішити не треба!!!

Наше кохання на другий план відійшло,

Я перестала чекати на тебе!

Тоді і наше з тобою сонце зайшло!

***

А пам'ятаєш, як мріяли вночі?

І зорі слухали, затамувавши подих.

Я засинала в тебе на плечі,

Ти мовчав і не відводив погляд!

***

Чому ти так непомітно пішов?

Невже ти продався за гроші?

Ти нових друзів для себе знайшов?

Чи це була жертва, щоб припинити дебоші?

Як тобі зараз нові знайомі?

Комфортно себе відчуваєш?

Зараз в Донецьку на аеродромі...

Хоча, ти сам собі життя вибираєш!

Я мрію про цілісну країну!

Нас хочуть зігнути на коліна...

Нас хочуть перетворити в Руїну...

Україна без Криму - це не Україна!

***

Небесна сотня злетіла в небеса,

Без сумніву в очах! За рідних!

Життєву службу гідно пронесла,

Тепер їх фото на екранах видно.

Батько з матір'ю у горі,

Не знають, що тепер робить...

Лиш дощ шумить на дворі,

Лиш в ньому можна сльози утопить.

" Герої не вмирають" -

Висить на кожному плакаті.

Та де ж вони? Чому могильні ями

Стають все ширші і чому пустіють хати?

Вони дивляться на нас з небес

І хочуть, щоб ми стояли до кінця.

За їх життя, за їх небесний хрест,

За щастя: матері, сестри, отця!

Герої потрапляють в вічність

Солдати зуміли свободу здобуть

А все тому, що ми цинічні...

І ніякі квіти його не повернуть!

***

Люди не вірять більше в чудеса.

Для них усе яскраве стало сірим.

Ніхто не хоче полетіти в небеса.

тепер лиш телефони та екрани білі.

Їх спілкування більше не цікавить,

Потрапили в тенета інтернету.

Там зі святом один одного вітають!

Вони давно відмовились від щасливого білета.

Лише ти не полишай своєї мрії,

Інакше домом твоїм стане сіра маса.

" Я увісні сьогодні в небеса летіла!

Не забувайте про мене живу, будь ласка! "

***

Вона брала від життя усе

І прявляла надлюдське терпіння.

Вона незнала, куди доля занесе

І не чекала долі подарунок чи везіння.

Вона любила теплий чай

І теплі літні ночі!

Не хотіла, щоб її хтось величав.

І постійно ховала засмучені очі...

Її ніхто не розумів.

Вона і не жадала однодумців.

За неї і сльози ніхто не проронив.

Навіть сторінки не мала на фейсбуці!

Не вказать не можна головного,

Про неї багато говорити можна...

І все було б нічого...

Та лиш вона, на мене дуже схожа!

***

Живи, доки у тебе є шанс!

Кохай, доки у тебе є змога!

Живи і ніколи не впадай у відчай!

Твоє життя і тобою обрана дорога!

Не залишай для " поганого" місця,

А дорога твоя, нехай барвінком в'ється.

Як-то кажуть: " Буде згадати що в похилому віці! "

Живи, доки твоє серце б'ється!

***

З кожним днем дитя росте,

Мати новому навчає!

Прийде час і все мине,

Бо усе минає!

***

Ми довго чекали того моменту,

Коли ворог впаде від знемоги.

Восьмого травня зірвалась остання ракета,

А наші серця позбулись тривоги!

***

Ветерану до землі вклонюся!

Подарую квіти від душі.

Дякуємо, що Вам таки вдалося

Дожити до переможної весни!

Коли всі упали у відчай,

Лише ви не склали зброю,

лише ви могли тоді кричать:

" Солдати, не здавайтеся, до бою! "

Ось настав той момент довгожданий

І фашист білий прапор підняв!

Зробив жест для кожного надтобажаний,

Тим самим долю свою розіп'яв.

Дякуємо Вам за мир над головою!

За те, що обрали правильну дорогу,

За те, що країну закривали собою!

Дякуємо Вам, за Велику Перемогу!!!

***

Пуста дорога барвами встелилась!

Вітер розігнав увесь непотріб,

Дівча то плакало, то веселилось...

Дівча побрело десь далеко за обрій!

Її тіні, навіть, сонцю не видно!

Її сміх дзвінкіший за дощ!

Дівча, ніщо не зникає безслідно...

Ніщо! Пам'ятай і не навроч!

Згасає осінь мимоволі,

Гинуть квіти під ударами зими!

Дівча радіє, що здорове і на волі,

А чому радієм ми?

Дорога бруду тягнеться за нами,

У добрі очі соромно глядіть!

Зло, наче шириться вітрами,

Шириться... Шкода, що кожну мить.

Але за чорною, біліє смуга!

І все залежить лиш від нас!

Радісне дівча прú йде лиш до того,

Хто не вбиває свій дорогоцінний час!

***

-Братику, за що ти віддаєш життя?

Хіба ж є сенс у цьому?

Чому під кулі падаєш без прикриття?

Батьківське серце не витримає болю!!!

-Сестричко, рідна моя, мила!

Не суди солдата...

Ця війна тисячі сімей розбила.

Лиш засну, сниться наша хата!

-Брате, більше не ходи туди.

Давай втечемо і зостанемось, де щастя?!

Як не вернешся - не переживу біди.

Давай втечемо і житимемо краще!

-Ні, сестричко, не втечемо.

Не стане нам так краще...

Лишень в лісах ховатися будемо,

А в злиднях - не пізнаєм щастя!

-Вибач мені, братику коханий!

Незнаю, що сама верзу!

Без тебе, дім наш небажанний.

Чекатиму на тебе і люблю.

-Нема за що, сестричко, вибачаться!

Не винні ми, що сталось так!

Ми з товаришами не можем не втручаться!

Ми з браттями за мир і не чекаємо відзнак.

" Він обійняв її як востаннє,

Поглядом у вічі посміхнувся!

Сорок п'ятий... Весна розквітає рання!!!

Він пішов... І не повернувся! "