Біологічна дія іонізуючого випромінювання

У результаті дії ІВ на організм людини в тканинах можуть виникати складні фізичні, хімічні та біологічні процеси. Дія ця полягає в тому, що випромінювання передає біологічному об’єкту певну енергію, що призводить до руйнування клітин організму. При

проходженні через різні об’єкти радіоактивних частинок урезультаті їх зіткнення з атомами організму вони втрачають власну енергію повністю або частково. Ця енергія поглинається масою опромінюваного середовища. Розрізняють опромінення зовнішнє і внутрішнє. Зовнішнє – це опромінювання, яке біологічний об’єкт одержує від зовнішніх джерел випромінювання. Внутрішнє – це результат опромінення продуктами розпаду радіонуклідів, що потрапляють в організм людини з повітрям, їжею або іншим шляхом. Радіонукліди, що потрапили в організм, залежно від елемента можуть осідати в різних його тканинах: кістках (стронцій), щитовидній залозі (йод), шлунково-кишковому тракті, м’язах (цезій). Знаходячись там, вони випромінюють α -, β -, γ -промені і викликають біологічні несприятливі зміни.

Залежно від поглиненої дози опромінення та індивідуальних особливостей організму викликані зміни можуть мати зворотний або незворотний характер. При незначних дозах опромінення уражені тканини відновлюються. Тривалий вплив доз, які перевищують гранично допустимі межі, може викликати незворотні зміни в окремих органах або в усьому організмі й виразитися в формі променевої хвороби.Розрізняють дві форми променевої хвороби: гостру і хронічну.

Гостра форма виникає у результаті опромінювання великими дозами впродовж короткого проміжку часу. Хронічне ураження розвивається в результаті систематичного опромінювання дозами, які перевищують гранично допустимі. Різні органи живого організму мають певну чутливість до опромінення. Найбільш чутливими є червоний кістковий мозок, щитовидна залоза, внутрішні органи, особливо – кровотворні (кістковий мозок, лімфатичні вузли, вилочкова залоза, селезінка), молочні залози, статеві органи. Ефект опромінення залежить також від частоти впливу випромінювання. Одноразове сильне опромінення спричиняє більш тяжкі наслідки, ніж фракціоноване.

Рак – хронічне захворювання, яке виникає внаслідок дії малих дозвипромінювання, і ймовірність виникнення цього захворювання знаходиться в прямій залежності від дози опромінення. Захворювання виникає через 10 – 20 років після опромінення.

Дуже важливим є те, що виникнення небезпечних ефектів мало залежить від потужності дози. Це означає, що ефект визначається насамперед сумою накопиченої дози незалежно від того, отримана вона за один день, за одну секунду або за 50 років. Треба завжди мати на увазі, що такі ефекти накопичуються в організмі впродовж тривалого часу (кумулятивний ефект).