Оформлення таблиць

Таблицю слід наводити безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. Таблицю розташовують таким чином, щоб було зручно її читати без повороту переплетеного блоку роботи (чи з поворотом за годинниковою стрілкою).

Кожна таблиця повинна мати назву. Назва таблиці складається зі слова " Таблиця", порядкового номера і заголовка, вона розміщується посередині рядка (рис. 3.1). Номер таблиці і заголовок відокремлюють розділовим знаком, зазвичай — це крапка або тире. Назва таблиці може не мати заголовка.

Таблиці нумерують арабськими цифрами порядковою нумерацією у межах розділу, за винятком таблиць, наведених у додатках. Номер таблиці складається з номера розділу та порядкового номера таблиці в межах розділу, відокремлених крапкою. Наприклад: " Таблиця 1.2...." — друга таблиця першого розділу. Якщо у роботі одна таблиця, її нумерують згідно із загальними вимогами. Заголовок друкують малими літерами (крім першої великої). Між основним текстом та назвою таблиці, а також між таблицею та основним текстом залишають принаймні один вільний рядок.

Рис. 3.1. Приклад оформлення таблиці

Слід намагатися розміщувати таблиці на одній сторінці. За необхідності таблицю можна переносити на наступну сторінку. При цьому на наступних сторінках повторюється головка чи боковик. Допускається головку або боковик заміняти відповідними номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці. В останньому випадку над продовженням таблиці з лівого боку сторінки пишуть: " Продовження таблиці …" із зазначенням номера таблиці.

Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки — з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф вказують в однині.

Слово, що повторюється в якійсь графі, можна заміняти лапками, два та більше слів при першому повторенні заміняють виразом " Те саме", а далі — лапками. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не наводять, то в ньому ставлять прочерк.

На всі таблиці повинні бути посилання у тексті роботи.

3.10. Написання формул та рівнянь

Формули або групи формул, що наводяться в окремих рядках, відокремлюють від основного тексту вільним рядком. За необхідності його висота може бути зменшена до 6 пт.

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у наступному тексті. Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Формули та рівняння у роботі, за винятком формул та рівнянь, наведених у додатках, нумерують порядковою нумерацією арабськими цифрами у межах розділу. Номер формули або рівняння складають з номера розділу та порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою. Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння у круглих дужках у крайньому правому положенні на рядку, наприклад: (3.1) — перша формула третього розділу.

Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться по правому краю тексту на рівні вістря парантеза.

Формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.

Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні. Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта бажано давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом " де" без двокрапки. Наприклад:

Кінетична енергія T1 обертового руху мас у переносному русі визначається сумою

T1 = T11 + T12 + T13 + T14;

де ω — частота обертання приводного валика регулятора;

— моменти інерції зовнішніх і внутрішніх вантажів відносно осі приводного валика.

Інші приклади написання формул наведено у Додатку Е.

3.11. Розташування додатків

Додатки слід оформлювати як продовження роботи на її наступних сторінках, розташовуючи додатки в порядку появи посилань на них у тексті роботи. Кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додатки повинні мати спільну з рештою звіту наскрізну нумерацію сторінок.

Додаток повинен мати заголовок, надрукований вгорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої повинно бути надруковане слово " Додаток" і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: " Додаток А", " Додаток Б" і т. д. Текст додатка за необхідності можна розділити на підрозділи, пункти та підпункти, які слід нумерувати арабськими цифрами у межах кожного додатку. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад: " А.2" (другий розділ додатку А), " Д.3.1" (підрозділ 3.1 додатку Д) і т. д. Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, розміщені у тексті додатку, слід нумерувати арабськими цифрами у межах кожного додатка, наприклад: " Рис. Д.2" — другий рисунок додатку Г; " Таблиця А.2" — друга таблиця додатку А, " формула (А.1)" — перша формула додатку А. В посиланнях у тексті додатку на ілюстрації, таблиці, формули, рівняння рекомендується писати: "... на рисунку А.2...", "... у таблиці А.1...", "... за формулою (А.3)...".

Переліки, примітки у тексті додатку оформлюють і нумерують як і в основній частині.

Джерела, що цитують тільки у додатках, повинні розглядатись незалежно від тих, які цитують в основній частині, і повинні бути перелічені наприкінці кожного додатку в переліку посилань (Список використаної літератури). Форма цитування, правила складання переліку посилань повинні бути аналогічними прийнятим в основній частині роботи.

3.12. Презентаційна частина роботи

Для презентації роботи на засіданні ДЕК курсант має підготувати погоджену з керівником кількість електронних слайдів, що ілюструють основні положення роботи. Сюди входять схеми систем, ескізи запропонованих та модернізованих вузлів і деталей, графіки, діаграми тощо. Схеми та ескізи виконують згідно з вимогами ЄСКД. Орієнтовна кількість слайдів для дипломного проекту спеціаліста — 7…10. На слайдах мають бути вказані прізвища виконавця і керівника роботи. На роздруківках — також їхні особисті підписи, а на титульному аркуші альбому слайдів має стояти відмітка про допуск до захисту.

До захисту необхідно підготувати, крім електронної презентації, 7 альбомів роздруківок слайдів (формат А4), 6 з яких подають членам ДЕК, а 1 після захисту разом з роботою здається до архіву.

4. Контрольні заходи