Посвящается летчикам и десантникам. 5 страница

Главное: чувства, глазенки и рвенье,

Что вдохновляют тебя на творенье

Встречи со взрослыми или детишками

Что так дружны с интернетом и книжками

Море и ветер, дождик и солнце

Будут единым просветом в оконце.

Строчка за строчкой, рифма за рифмой

Вышел тираж, ты закрыл, сделку с фирмой.

Кингу пишу от души, вам друзья,

Нет не роман, а стихи, вас любя.

180) Последний бал.

День был хмурый, небо бастовало,

Все святые не могли понять.

В сорок три, Виталия не стало...

Боль потери, сердце не унять…

— Накануне, праздник открывал он,

Юбилейный бал выпускников.

И последний солнца луч из окон,

Словно звон святых колоколов…

В этот миг, все в телефон кричали,

В суматохе, в панике — друзья.

Минут двадцать, скорую встречали…

Люди! Халатно жить нельзя!

Сорок три, он был в рассвете жизни,

Сыном, другом, братом и отцом.

Нужен был семье он и отчизне,

А ушёл тихонько и без слов…

Спи спокойно в царствии небесном,

Земля пухом будет пусть всегда!

Над могилой птицы из небесья,

Пусть поют все хором, иногда…

181) Спільнота України.

Демиденко та Зібров, —

Спільнота країни.

Кричевський, Пономарьов, —

Метри України.

Петриненко та Шамо, —

Пісні всюди линуть.

Їм ми шану несемо,

За кожну перлину.

Ігор Резнік та Білаш —

Всі пісні хітові.

Взагалі, народ весь наш

Слухать все готові.

А Мороз і Матвійчук,

Є мужі від Бога…

Мозговий та Івасюк —

Не складуть нового.

Живим митцям країни — всім,

Браво! Біс! Ви свято!

Хто пішов в світ неземний —

Будем пам’ятати!

182) Цените жизнь.

Всегда прислушайся к себе,

Как твое сердце бьётся.

Не равен час, тогда в тебе,

Внутри что-то взорвётся.

А может быть наоборот,

Всё вовремя исправишь.

К врачу пойдёшь, себя спасешь,

Здоровье ты поправишь

Семья, родные и друзья,

Тобой будут гордится.

Шутить из жизнью нам нельзя,

Ведь жизнь не повторится.

Цените в жизни всё всегда,

Веселыми вы будьте.

На море летом иногда,

Вы съездить не забудьте!

183) Ми люди.

Хвала Богу ми є люди,

Стать різноманітна.

Чуємо дітей усюди,
Постать їх тендітна.

Що кумедна, скажим більше.

Коли йде малятко,
Ковиляє краще, гірше,

Дівча чи хлоп’ятко.

Що до речі, сльози ллються

Коли щось лопочуть.

Дуже часто задаються,
Більше щось бормочуть.

Деякі спритні малята,

Як зірки позують.

Як підуть до школи, — свято,
А вони капризують.

Хвала Богу, що ми люди,
Діток все повчаєм:

«Ти поводься добре всюди»—

Ми завжди бажаєм.

184) Настроение и погода.

Пусть гроза уносит,

Плохое настроение.

А молния бросит,

За людьми гонение.

После ливня солнце,

В небе семицветье,

А лучик в оконце,

Всем радость на сердце.

Два любящих сердца,

Дорожат моментом,

И в душе без «перца»,

Делятся секретом.

Пусть грибной дождь в мае,

Чаще поливает.

И святой лишь знает,

Кто на что гадает.

Пусть гроза уносит

Любые невзгоды.

Комбайн ниву косит.

Люди ждут погоды.

185) Мандри уві сні.

В спекотний день мені наснився сон,
Що буцімто у мандри я зібралась.

Напередодні вдалися до розмов,
Про подорож, в яку я закохалась.

Наснилися: озерця й водоспади,
Папуги й ботанічний дивний сад.

Де сім’ями, як діти, грались панди,
А зовсім поруч, музичний водоспад.

І фауна, і флора там безмежна.

Повітря, дух захоплювало нам.

А серденько моє співає певно,
Від співу птахів, котрі створювали гам.

На превеликий жаль, мій сон розвіяв дзвоник.

Я певний час в думках була ще там.

Вночі, зірки на небі, як той вогник.

Показував дорогу в мандри нам.

186) Любіть.

Любіть батьків, других у вас не буде.

Шануйте друзів, котрі вірять в вас.

Хай пісня наша лине всюди-всюди,
На краще, надихає усіх нас.

Робімо люди вибір самостійно.

Не слухайте людей зі сторони.

В усьому розібратися спокійно

Повинні ми, без підлої війни.

Любіть земельку плодовиту нашу,

Це є наш скарб, на довгі віки.

Любіть же Україну, вона краща

За неї, зараз гинуть мужики.

Щоб недарма, були щоб результати.

Не лише біатлон чи то футбол,
Щоб в кожній хаті, не страждала мати.

Із кожної дитини, щоб був толк.

187) Зоряний статус.

Зоряний статус, це все не для мене.

На зустріч з людьми, сподіваюсь завжди.

Люблю весну, ниву, поле зелене.

Матінку-Землю — дай Боже води.

Все йде від серця — слова і робота,

Шана й повага до всіх і до вся.

Дома завжди повсякденна турбота,
За дітей та онуків, хвилююся я.

В серці моїм, дит.садочки і школи,
Де діточки люблять працю й книжки.

Мама з бабусею різні смаколики,

Ложуть в портфелі завжди залюбки.

Зоряний статус для метрів, артистів.

Ми глядачі, дуже вдячні їм всім.

Вдалі хіти віртуоз-піаністів,
Джаз і попсу любим передусім.

Зоряний статус — помазання Бога,

Все при тобі і талант, і любов.

Хай ця краплина мала, що від Бога

В дітях, онуках, повториться знов.

188) Херсонщина. Заповідник —«Асканія-Нова».

В фантастичному стилі троянди, лілеї.

Атмосфера казок, чарує весь час.

Ось метеликів гурт і веселка на небі.

То є сад ботанічний, він радує нас.

Вниз струмочок біжить, лотос гарний-пригарний,
Риба плаває, жабка стрибає, співа:

Навіть хлопець, що був тільки трішки вульгарний,
Вгамувавсь від краси, того більше нема.

Попереду йде гід, має цінну розмову,

Він про всіх і про вся, доповів залюбки.

Навіть діти-бешкетники, слухають знову,
Лише деякі з них, нотувать почали

Атмосфера казок в фантастичному стилі,
Почалося тоді, коли острів постав.

«Наче вся величава королівська ідилія

На, підмостках театру, балет танцював».

На воді пишногруді, тендітні лебідки,
Вони чорні та білі, як ніч і як день,

Наче хтось їм сказав: «Всім тримати голівки,
Щоб корона не впала, від гучних пісень».

Ботанічний ти сад, заповідник чудовий

Це Асканія-Нова — наша гордість, не тінь.

Приїздить всі до нас, у цей край волошковий,
Де по степу ковиль, наче море у штиль.

На просторих степах, дивовижний сафарі.

Буйвол, зебри, та коней грайливий табун.

В клітках кізки, та мавпи цікаві і жваві.

Зовсім поруч, вольяжний, уважний горбун.

Павичі нам позують, немов на доріжці.

Голос їх особливий, увесь день галасують

Роблять правильно, гарно, мов писано в книжці

Приїздіть! Хто бував, ні про що не шкодують!

189) Літо.

Швидко невблаганно плинуть дні, роки.

Люба моя Ганно, сестро й подружки

Односельці, браття, мила дітвора.

Неймовірне щастя, літня йде пора

Серцем відпочити маєте як слід.

В таборі навчитись жити без обід.

За кордоном рідним — вдачі та достатку.

Шлях хай буде рівним, всі ми є нащадки.

Весь великий рід наш, обійняв простори.

В Польщі, в Україні, — де високі гори.

Як каштан в цвітінні, як смерека в тіні.

Дай здоров’я Боже, миру та терпіння.

Так людина зможе, викликать довіру.

Головне у серці, до людей май віру.

А ще жінка зможе жити й пробачати.

З радістю сльозинка, сина зустрічати.

190) Я не люблю…

«Я не люблю, когда плюют мне в душу»,

Высоцкий пел в былые времена.

Я не люблю, когда воруют груши,

Ночная, когда станет тишина.

Я не люблю, когда не справедливо

И не люблю, когда берут нахрап.

Я так люблю, случается где диво,

Когда я лицезрею чудо-град.

Я не люблю, когда всё забывают,

И пошлостью несет здесь напролёт.

Я так люблю, когда все всех прощают,

И дерзость вся ушла в водоворот

Я не люблю, когда не по-людски,

При встрече, что-то шепчут и плюют.

На угол дома тихо, воровски

Молитвы тихо разные «поют».

Уймитесь люди, дети у вас есть.

Все ваши «песни», им переносить.

И не дай Бог, ту тяжесть вашу несть

Внучатам вашим, Боженьку — просить…

Иди дружок подумай на досуге,

Как ты себя доводишь до черты.

Тебе всегда все делают услугу,

Но этого порой, не ценишь ты…

191) Мысли вслух.

Быть рискованным, это очень круто.

Быть бандитом, то не хорошо.

Говорить одно, а вот поступки,

Не ребус на листке карандашом.

Все минуты ведь переживаешь,

А вернее проживаем мы.

Зачастую ты не понимаешь,

Что глупо выглядишь порой со стороны.

Быть крутым, а это означает:

Эрудирован, опрятен и умён,

Энергичен, всё о кухне знает,

Всех поддержит, обо всех польщён.

192) Существует любовь?

Существует любовь? — вы спросили меня в 60.

Она есть и была, если честен твой мир, человека.

Вместе годы прожитые, в радости деток поднять.

Годы счастья и горя, прожитые сорок, полвека.

Существует, живёт, она тешит людей и бодрит.

Если ты обожаем, её ты все годы лелеешь.

Делай всё с увлечением, Бог твои чувства хранит.

Если сердце разбил, то те прежние чувства ни склеишь.

Существует любовь или нет господа,

Ты сказать сможешь, только с годами.

Этот мудрый семейный ответ, ты всегда,

Будешь рад встречи внуков — глазами.

193) Синочок

Народила синочка, для любові та миру.

Набажала йому долю – вірну, щасливу.

Ти синочку іди, по життю, без провини.

Дім, свій край бережи, та кохай половину.

Не дивись на других ти, жінок і дівчаток,

А шануй те що є, і примножуй достаток.

Ти радій кожен день – вітру, сонцю, хмарині,

Та цукерочку дай, ти сторонній дитині.

Також дай жебракам, копійчину і хліба.

Сам Господь збереже, усіх мешканців хліва.

І родина твоя, буде завжди в достатку.

Скажуть всі залюбки тобі – “Дякую татку”.

194) З 8 – березням від чоловіків.

Без вас кохані, нам замало сонця.

Усе ми робимо, щоб вам допомогти.

Вам незрівнянним – проміння у віконце

Хай світить любо завжди допоки:

Серденько б’ється ваше від любові,

Пісні-перлини, мов дзвіночки линуть.

В віночку завжди, стрічечки шовкові

Так різнобарвні, наче море плинуть.

Прекрасні, милі, жіночки чудові,

Вам бути королевами, завжди.

Та одяг ваш хай, різнокольоровий,

Замінить чорний колір – назавжди.

Весняний промінь сонця – сніг розтопить.

Мороз, проблеми – підуть за водою.

Та вроду вашу, хай Господь підкреслить.

Щасливі дні, не будуть вам бідою.

Всім щастя вам, а також і родинам,

Успіху, любові, розуміння.

Та в діадемі сяюча перлина,

Прикрасить вас, та ваше покоління!

195) Антоновка летом.

Посадила ландыши, мама у крыльца.

Аромат цветения…, вспомнила отца…

Листики торчащие с вететком шумят.

Дед с бабулей в памяти, у наших ребят…

Как всё лето бегали дети во дворе.

В огороде “кланялись”, сорняку – траве.

Кур, утят кормили, берегли свой двор.

На ночь закрывали, двери на затвор.

Утром, всё – всё делали, буне угодя.

Нежно прижимали буню, - уходя.

В сентябре детишки, пишут о семье.

Ведь, как наша, много их, есть в нашем селе.

Растут, растут ландыши, душу веселят.

Детям сердце радуют, так же и внучат.

Запахом, цветением, в юность “возвратят”.

Жаль, что маму с папой, не вернуть назад.

196) С Днем рождения! Соседка.

Жизнь прожить, не поле перейти –

Мудрый человек так утверждает.

Всем нам, всегда хочется найти,

Ближнего, который помогает.

Вам скажу, что я приобрела

Без сомненья, важную поддержку

Ту семью, хозяйка как сестра

Марьюшку, Ивановну, соседку.

В день рожденья, в этот ясный день

Марьюшка, тебя я поздравляю!

В дом любви, достатка на столе

Мудрости и мира я желаю!

Дети, внуки – радуют тебя

Марья Ивановна, ты есть – свет в оконце

В этот день обнимемся любя,

Между нами, будет только солнце.

И спасибо вашей всей семье,

Что вы есть, соседи дорогие.

Пусть звучат мелодии в избе

Гости собираются, родные.

На душе спокойно будет пусть.

В Государстве, мир восстановится.

Пусть Господь, благословляет путь

И добрососедство укрепится!!!

В чому щастя?

Я гадаю, що щастя в любові,

Перемножити всім на достаток.

В Новий рік ми завжди всі готові

Стати в коло, щоб не на останок.

Діток слухати, пестити дуже,

Подарунки їм всім дарувати,

У стосунках приємних, мій друже,

Болю людям щоб не завдавати.

Зустрічайтесь, цілуйтесь, кохайтесь,

Від любові народжуйте діток.

Не лише в Новий рік зустрічайтесь,

Та в родині щоб був заробіток.

Щоб не знали родини наруги

Над дорослими та діточками.

В щасті, в щасті не знати всім туги,

Посміхатися нам всім роками!

Подснежники

Пришла весна, ручьи текут.

Цветы пробились на поляне.

Подснежники и там, и тут

Рассыпаны для праздника - любимой маме.

Мальчишки всей гурьбою в аккурат,

Собрав цветы, в букет связали робко.

Девчонкам поздравленья во стократ

С улыбкой поздравляют, вместе, громко.

Всем весело, довольны были все

И та поляна, в коей есть загадка,

А те мальчишки, что букет в руке,

Подарят дома ей, бабуле «сладкой».

Поднимут настроенье ей, родной,

Что в радости и в непогоду тоже

И в мартов день, ведь праздник есть такой,

Когда цветы несут всем, даже в ложе.

197) Я кланяюсь. (Последний)

Живу я, без подсказки.

Нет темы, финишую.

Всё будто бы у сказке

Живу я по фэншую.

Как говорят в народе

«Чем дальше, тем страшнее».

Представлена награде,

Ведь внуки мне милее.

От них восторг и радость

(Пусть нос не задирают)

Испытываю гордость

Внучата, много знают.

Мой возраст интересный, —

Но знаю я, не много.

Как звуки звонких песен,

В компьютере их много.

Как раньше говорила,

В компьютере я —«чайник»

Сто раз я повторила,

Что, совесть, мой начальник.

Хочу сказать — СПАСИБО!

За то, что вы со мной.

Родные, много хлеба

Делили вы со мной.

Здоровья, всем в «Свічадо»!

Достатка Украине!

Грустить друзья не надо,

Всех благ желаю ныне!

Коллеги дорогие!

Мы съели много каши.

Всем, кланяюсь я ныне!

Диспетчер, Вера ваша.

«Копилочка»