ОЙ МАТІНКО-ЗІРКО Строкарська

Ой не ходи, Грицю

Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,
Бо на вечорницях дівки-чарівниці!
Котра дівчина чорні брови має,
То тая дівчина усі чари знає.

У неділю рано зіллячко копала,
А у понеділок пополоскала.
Прийшов вівторок – зіллячко зварила,
А в середу рано Гриця отруїла.

Як прийшов четвер – та вже Гриць помер
Прийшла п’ятниця – поховали Гриця.
А в суботу рано мати дочку била:
" Ой нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?

" Ой мамо, мамо, Гриць жалю не має,
Нащо ж Гриць, мамо, разом двох кохає!
Нехай же не буде ні тій, ні мені,
Нехай достанеться Гриць сирій землі! "

" Оце ж тобі, Грицю, я так ізробила,
Що через тебе мене мати била!
Оце ж тобі, Грицю, за теє заплата –
Із чотирьох дощок дубовая хата! "

ОЙ МАТІНКО-ЗІРКО Строкарська

Ой матінко-зірко,
Як у строку гірко:
Куди хилять, то й хилюся,
Бо я всіх боюся.

Ой матінко-зоре,
Яке в строку горе:
Ні доїсти, ні допити,
Ні сісти спочити!

Ой матінко-вишня,
Чи я у вас лишня,
Що ви мене туди дали,
Де я не привишна?

Ой матінко-пава,
Тепер я пропала,
Що ви мене туди дали,
Де я не бувала.

Ой матінко моя,
Тепер я не твоя,
Тепер я вже того пана,
Що задаток дано.

Ой матінко моя,
Тепер я не твоя,
Хіба тоді твоя буду,
Як строку добуду.

Добре тобі, тату,
Задаточки брати!
Прийди, тату, подивися,
Як їх заробляти!

Ти думаєш, тату,
Що я тут паную?
Прийди, тату, подивися,
Як я тут горюю!

Ти думаєш, тату,
Що я тут не плачу?
За сльозами за дрібними
Стежечки не бачу!

Вийду я на гору,
Крикну я додому:
«Вари, мати, вечеряти
Та й на мою долю!»

«Варила, варила
Небагато — трошки,
Нема ж тобі, моя доню,
Ні миски, ні ложки!»