![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Рейтингова оцінка на базі ринкових критеріїв фінансової стійкості підприємств
Р. Сайфулін і Г. Кадиков запропонували використати для експрес-оцінки фінансового стану підприємства рейтингове число:
де
Якщо рейтингове число R для підприємства має значення більше 1, то підприємство знаходиться у задовільному стані. Якщо значення R менше 1, то це характеризується як незадовільний стан. Рейтингова оцінка фінансового стану може застосовуватися з метою класифікації підприємств за рівнем ризику, взаємовідносин з ними банків, інвестиційних компаній, партнерів. Діагностика неспроможності на базі рейтингового числа, однак, не дозволяє оцінити причини потрапляння підприємства «в зону неплатоспроможності». Крім того, нормативний зміст коефіцієнтів, що використовуються для рейтингової оцінки, також не враховує галузевих особливостей підприємств. Використання методики рейтингової оцінки дає можливість охарактеризувати фінансовий стан підприємства за допомогою одного синтезованого показника – рейтингу, який вимірюється в балах. При цьому також визначаються можливі коливання рейтингу в межах гранично допустимого інтервалу[19]. Основні етапи методики такі: 1. Збирання та аналітичне оброблення вихідної інформації за відповідний період. Для оцінки фінансово-економічного стану та причин його зміни використовуються балансові дані за (щонайменше) три роки. У процесі збирання інформації проводиться коригування балансу, який очищають від регулювальних статей. Отриманий масив даних перегруповується та переоцінюється для запобігання впливу зміни облікової політики. 2. Обґрунтування системи показників рейтингової оцінки. У методиці сформовано чотири групи показників: – показники платоспроможності; – показники фінансової стійкості; – показник ефективності підприємницької діяльності; – показники оцінки економічного потенціалу. Ці показники необхідно проранжувати за рівнем їхньої вагомості (методика рекомендує подвійне ранжирування: з позицій банку та інвестора). 3. Вибір та економічне обґрунтування критеріїв оцінки фінансової стійкості та встановлення обмежень їхньої зміни. На даному етапі для кожного показника групи розраховують максимальне та мінімальне значення, а також оптимальні величини граничних інтервалів. Крім того, методика передбачає як критеріальну ознаку не конкретний показник, а тенденцію зміни (тренд). Залежно від характеру та величини відхилення конкретного показника від установленого значення йому надають відповідну оцінку в балах. Наступним етапом аналізу є визначення внутрішнього рейтингу групи. 4. Кінцева рейтингова оцінка фінансового стану підприємства як завершальний етап аналітичної діагностики. На підставі загальної суми балів підприємство відносять до певної групи: – вища – підприємство з абсолютно стійким фінансовим станом, що підтверджується високим загальним рейтингом та частковими рейтингами груп показників; – перша – підприємство зі стійким фінансовим станом, хоч є певні відхилення за окремими показниками; – друга – підприємство на даному етапі має певні фінансові труднощі, які можна подолати завдяки внутрішньому потенціалу системи; – третя – підприємство характеризується підвищеним ризиком, рівень якого може бути знижений завдяки реструктуризації, диверсифікації, реконструкції, радикальній інноваційній стратегії тощо; – четверта – підприємство має незадовільний фінансовий стан і не має перспектив його поліпшення.
|