Критерии выделения категорий карстовой опасностина городских землях. Шкала оценки карстово-суффозионных процессовна городских землях Количество воронок, ед. Интенсивность проявления процессов нет

Шкала оценки карстово-суффозионных процессовна городских землях

Крім того, важливо оцінювати ступінь небезпеки потенційного виникнення карстово-суфозійних процесів у місті. Карстова небезпека, зумовлена ​ ​ закарстованість розчинних порід, і карстово-суфозійний небезпека, пов'язана з порушенням стійкості покривають піщано-глинистих товщ, оцінюються окремо.
Основним критерієм для оцінки карстової небезпеки є ступінь тріщинуватості і закарстованості карбонатних порід. За цими критеріями виділено три категорії карстової небезпеки (табл. 4.2).
В якості критеріїв для оцінки карстово-суфозійної небезпеки прийняті потужність, склад і умови залягання перекриває товщі, режим підземних вод та наявність провалів і осідань земної поверхні. Виділяють також три категорії небезпеки (табл. 4.2).

Таблица 4.2

Критерии выделения категорий карстовой опасностина городских землях

61Дайте загальну характеристику процесів що впливають на інженерно-будівельний стан міських земель?

Даний аспект важливий для оцінки земель міської забудови (сельбищних і виробничих територій), а також земель під окремими об'єктами (наприклад, архітектурно-історичних пам'яток). При цьому розглядається " фізична" можливість будівництва на сюжеті дільниці міста окремо взятого будинку, споруди або комунікації при сучасному рівні будівельної техніки. Правові аспекти, взаємодія споруд з міським середовищем в даному контексті не обговорюються. Розвиток процесів, негативно позначаються на інженерно-будівельному стані міських земель, обумовлено природно-кліматичними умовами території, а також інтенсивністю її використання. Розглядаються стан рельєфу і геологічного середовища (надр) у межах міста, а також конкретні фактори природно-техногенного впливу (екзогенні та ендогенні процеси тощо).
Негативні наслідки ряду процесів, що протікають в міських надрах, ведуть до підвищення геологічного ризику проживання людей на території міст. Порушення стійкості геологічного середовища провокує передчасні деформації будівель і споруд, прискорює руйнування комунікацій і завдає істотної матеріальної шкоди місту.Інтенсивність небезпечних геологічних процесів, що впливають на інженерно-будівельне стан міських земель, багато в чому залежить від характеру геологічного середовища. Це середовище, у тому числі і деформації земної кори, визначає вид виникають процесів і багато специфічні риси їх динаміки. Обов'язковою є оцінка якості грунтів, їх гранулометричного складу і несучої здатності (по нормативному тиску на грунти підстав, кг / кв.см).
На інженерно-будівельне стан міських земель впливає і освоєння підземного простору на глибину до 200 м, та пов'язані з цим негативні процеси та явища (ущільнення грунтів, активізація карстово-суфозійних процесів, порушення температурного режиму порід), а також захаращення міських земель промисловими та побутовими відходами (аж до виникнення потужного шару техногенних відкладень).
Недооблік конкретних інженерно-геологічних умов на різних стадіях проектування та будівництва призводить до значних амортизаційним витратам при експлуатації будівель, споруд та інженерних комунікацій, обумовлених їх деформацією і руйнуванням. У зв'язку з цим стан геологічного середовища необхідно враховувати вже на початкових стадіях містобудівного проектування для забезпечення ефективності інженерних захисних заходів.

До найбільш небезпечних геодінамичних процесів відносяться зсувні й ерозійні, карстово-суфозійні та підтоплення

62.Які заходи охорони земель застосовуються при розміщенні, проектуванні, та будівництві господарських об’єктів?

Стаття 35 Закону України «Про охорону земель» ставить вимоги до власників і землекористувачів, орендарів земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності, а саме:

• дотримуватись вимог земельного та природоохоронного законодавства;
• проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів;
• підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо;
• дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов’язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів;
• надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів;
• сприяти систематичному проведенню вишукувальних, обстежу вальних, розвідувальних робіт за станом земель, динамікою родючості ґрунтів;
• своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок;
• забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур’янами, чагарниками, дрібноліссям;
• уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Захист земель від забруднення відходами виробництва узагальнено визначений нормами Закону України „Про відходи” від 5 березня 1998 р. Серед обов’язків підприємств у сфері поводження з відходами, визначених у ст. 17 цього Закону, на захист земельних ресурсів безпосередньо спрямовані такі: запобігання утворенню та зменшення обсягів утворення відходів; недопущення видалення та зберігання відходів у несанкціонованих місцях чи об’єктах; здійснення контролю за станом місць чи об’єктів розміщення власних відходів тощо. З метою повного обліку та опису місць видалення відходів ведеться їх реєстр, а також здійснюється контроль за впливом відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини, за їх кількісним і якісним складом.

63.Які показники шкідливості та коефіцієнти для характеристики забрудненого грунту ви знаєте?

Принцип нормування хімічних речовин у грунті значно відрізняється від принципів, покладених в основу нормування їх у водоймах, атмосферному повітрі, харчових продуктах. Потрапили в грунт хімічні речовини надходять в організм людини головним чином через контактуючі з грунтом середовища: воду, повітря і рослини (в останньому випадку за біологічного ланцюга грунт - людина). Тому при нормуванні хімічних речовин у грунті враховується не тільки та небезпека, яку представляє грунт при безпосередньому контакті з нею, але й наслідки вторинного забруднення контактуючих з грунтом середовищ.

Встановлення ГДК забруднюючих речовин у грунті знаходиться в початковій стадії, тому до теперішнього часу встановлено ГДК лише для 30 шкідливих речовин, переважно отрутохімікатів.
У зв'язку з тим, що шкідливі речовини надходять в організм людини з харчових цілей, встановлені допустимі залишкові кількості (ДОК) пестицидів у грунті, харчових і кормових продуктах (таблиця 1)

Для оцінки забруднення небезпеки забруднення грунту вибір хімічних речовин - показників забруднення - проводиться з урахуванням:
ü специфіки джерел забруднення, що визначають комплекс хімічних елементів, що беруть участь у забрудненні грунтів досліджуваного регіону (таблиця 1);
ü пріоритетності забруднювачів у відповідності зі списком ГДК хімічних речовин у грунті та їх класів небезпеки;
ü характер землекористування.
Оцінка рівня забруднення грунтів як індикаторів несприятливого впливу на здоров'я населення проводиться за показниками, розроблених за сполучених геохімічних і геогігіеніческіх дослідженнях навколишнього середовища міст. Такими показниками є коефіцієнт концентрації хімічної речовини К _з і сумарний показник забруднення Z _с, який дорівнює сумі коефіцієнтів концентрацій хімічних елементів:
,
де n - число сумовних елементів

Таблиця 1 «ГДК і ДОК деяких речовин у грунті»

Характеристики степени загрязнения земель отдельными химическими веществами

Забруднені землі і грунти містять фізичні, хімічні та біологічні агенти, що негативно впливають на навколишнє природне середовище та здоров'я населення. Кількість забруднюючих речовин знаходиться в них вище фонових або встановлених нормативами (ГДК або ОДК). Ці землі підлягають контролю забруднення, тобто для них проводяться періодичні перевірки відповідності фактичного змісту хімічних забруднюючих речовин у грунті встановленим нормам і вимогам.
Величина Zi, що характеризує ступінь зміни хімічного складу земель і грунтів по відношенню до нормативу, називається їх забрудненістю одиничним хімічною речовиною, або кратністю перевищення нормативу:

Z_i = С_i/С^пдк_i;

где С_i - фактическое содержание i-го элемента в пробе, мг/кг;

С^пдк_i - нормативное содержание i-го элемента, мг/кг.

Забруднююча грунт хімічна речовина, яка підлягає контролю в першу чергу, називається пріоритетним. До таких відносять для умов міста сполуки важких металів (Pb, Hg, Cd, Zn, Cu, Co, Ni), миш'яку, деяких вуглеводнів, бензапірен та ін

64.Як можна охарактеризувати суфозію грунтів та негативні наслідки що пов’язані з цим явищем. Які негативні наслідки викликає просідання грунтів?

Суфозія — процес винесення з ґрунтів дрібних мінеральних часток підземними водами.Суфозія виникає в піщаних ґрунтах, а іноді і в супісках. Вона відбувається на схилах, куди виходять підземні води, на укосах земляних гребель і дамб, у піщаних основах бетонних гребель, у будівельних котлованах при відкритому водовідведенні, при відкачуванні води із свердловин та в інших подібних випадках.У цьому процесі основне значення має механічне винесення, а невинесення речовини у вигляді розчину. Але є й хімічна суфозія.Винесення мінеральних частинок пояснюється впливом на них фільтраційного тиску, який чисельно дорівнює гідравлічному градієнту. Інтенсивність суфозійного процесу залежить від ступеня неоднорідності зернового складу ґрунтів. Винесення частинок піску водою, що поступає в свердловину, може стати причиною заповнення її піском при відкачуванні води та опускання земної поверхні навколо свердловини. Для запобігання винесення піску із водоносних горизонтів свердловини обладнують фільтрами, які пропускають воду і затримують пісок.Суфозія в будівельних котлованах виникає при відкритому водовідведенні. В результаті винесення мінеральних частинок з ґрунту основи будинків, які розташовані поруч, послаблюються. Це може стати причиною розвитку значного осідання фундаментів. Крім того, відбувається обвалювання стінок котлованів. У таких випадках відкопування котлованів та закладення фундаментів проводять, організуючи водозниження, наприклад, за допомогою голкофільтрових пристороїв.

Винесення частинок піску на місці виходу джерел на схилах може викликати руйнування схилів.Гідродинамічний тиск води, що фільтрується знизу уверх, призводить до зменшення міцності піску аж до перетворення його в хитливу масу, що поглинає предмети, які знаходяться на його поверхні. Внаслідок суфозії відбуваються зсуви та провали земної поверхні, утворюються " блюдця" та ін.

Просідання грунтів-нерівномірні деформації переважно вертикального характеру, які відбуваються внаслідок суттєвої зміни фізико-механічних властивостей ґрунту, карсту, під впливом дії вологи в умовах певного напруженого стану.

Просідання ґрунту може відбуватися з природних причин і бути наслідком людської діяльності. Так, цей процес може виникати в результаті розчинення природними водами гірських порід (вапняків, гіпсу, кам'яної солі), інтенсивного відкачування води з водоносних горизонтів або видобування корисних копалин.

65.Охарактерезуйте еколого-економічні заходи щодо охорони і рекультивації порушених земель?

1. Рекультивація порушених земель - це комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель.
2. Землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та у гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації.
3. Для рекультивації порушених земель, відновлення деградованих земельних угідь використовується ґрунт, знятий при проведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, шляхом його нанесення на малопродуктивні ділянки або на ділянки без ґрунтового покриву.

Земельний кодекс України про­голошує грунти земельних ділянок, незалежно від їх власниць­кого статусу чи цільового призначення, об'єктом особливої охо­рони. Це означає, що, по-перше, права власників земельних ді­лянок і землекористувачів щодо ґрунтового покриву на їх ділян­ках обмежуються законом. Зокрема, вони не мають права здій­снювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу органів, що здійснюють дер­жавний контроль за використанням та охороною земель. По-друге, у разі отримання дозволу на проведення діяльності, пов'язаної з порушенням поверхневого шару ґрунту, власники земельних ділянок і землекористувачі зобов'язані забезпечити зняття, складування, зберігання поверхневого шару ґрунту та його нанесення на ділянку, з якої він був знятий (рекультивація), або на іншу земельну ділянку для підвищення її продуктивності та інших якостей.По-третє, згідно зі ст. 166 ЗК України землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і мате­ринських порід та у гідрологічному режимі внаслідок прове­дення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації.Згідно із зазначеними державними стандартами, рекуль­тивація земельної ділянки складається з двох частин: техніч­ної рекультивації та біологічної рекультивації. Технічна рекуль­тивація є першим етапом відновлення ґрунтового покриву зе­мельних ділянок. Вона передбачає здійснення таких робіт, як засипання деформованої поверхні материнськими породами, планування, очищення, вирівнювання поверхні порушеної ді­лянки та інших. Біологічна рекультивація є завершальним етапом відновлення ґрунтового покриву земельної ділянки. В рамках біологічної рекультивації проводяться роботи щодо нанесення знятого раніше шару родючого ґрунту на порушену земельну ділянку в певній послідовності, визначеній проектом рекультивації земельної ділянки. Кінцевим результатом ре­культивації порушеної земельної ділянки має бути приведення її в стан, придатний для використання в сільскому, лісовому господарстві або інших галузях економіки.