Центральною ланкою та найважливішою структурною складовою цієї системи є населення регіону, без якої неможливе існування жодного елементу.

ð енергетичний стан, склад і динаміку атмосфери і гідросфери;

ð склад і структуру поверхні землі, ґрунту і надр;

ð вигляд і склад біологічної частини екологічних систем (рослинності, тваринного світу і мікробного середовища);

ð щільність населення і взаємовплив самих людей як біологічного фактору.

З огляду на системну пов’язаність складових компонентів регіону, бізнес-процеси, що відбуваються на підприємствах регіону, розглядаються як виробниче перетворення за схемою “ вхід – перетворення – вихід”. Отже:

Виробниче перетворення може мати наступний характер:

§ фізичне перетворення як результат виробничого процесу;

§ зміна місця розташування як результат транспортування;

§ обмін як результат роздрібної торгової операції;

§ складське збереження як результат складського обслуговування;

§ фізіологічне перетворення як результат медичного обслуговування;

§ інформаційне перетворення як послуга телекомунікації.

Перераховані вище перетворення не виключають одне одного, а лише доповнюють визначений нижче взаємозв’язок. Перетворення, які відбуваються в типових виробничих системах на рівні надання послуг (у лікарні, ресторані, вузі, магазині, в купе потягу), реалізуються безпосередньо за участю споживачів. Хоча відбувається виробниче перетворення, в зазначених системах воно завершується під час процесу обслуговування і стосується швидше послуг, ніж до безпосереднього виробництва.

В цілому, слід зазначити, що процес перетворення у типових виробничих системах пов’язаний, в першу чергу, з задоволенням потреб споживачів, які є основними “вхідними елементами” в цих системах. Тут основною метою є досягнення соціального ефекту підприємницької діяльності, а отримання прибутку є важливою, але не основною ціллю процесу перетворення.

Соціальне середовище включає:

ð комплекс галузей, соціальних організацій і інститутів, покликаних забезпечувати соціально-відтворювальний процес: виробництво, розподіл і споживання ресурсів і життєвих благ (соціально-економічна складова інфраструктури);

ð підтримка, відновлення і перетворення балансу природного, штучного та популяційного середовищ життєдіяльності людини (соціально-екологічна складова інфраструктури);

ð вироблення зразків і норм діяльності, поведінки, спілкування та взаємодії із природним, культурним і соціальним оточенням, а також залучення до цих зразків і норм кожного нового покоління людей (ідеологічна складова інфраструктури).