Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Партикуляризація феодального права у Франції.






ПАРТИКУЛЯРИЗАЦІЯ –(від лат. particularis – окремий, частковий) – прагнення окремих частин, областей буржуазної держави до якомога більшої незалежності від центру, до недоторканності місцевих прав, привілеїв. Роздробленість Франції чітко було відображено у феодальному праві.

Відсутність єдності країни, обумовленого в кінцевому підсумку соціально-економічними відносинами, сприяла і не подолана повністю її етнічна роз'єднаність. Населення ще не відчувало себе приналежним до однієї народності.

Суд. Йому були властиві всі характерні риси середньовічної юстиції. Кожен вільний повинен був судитися " судом рівних». Підсудність кожної особи залежала від тієї ступені ієрархії, на якій воно знаходилося. Відповідно васал короля міг бути судимий тільки йому рівними - васалами короля. Таким судом ставала Королівська курія.

Аналогічний порядок утвердився і на нижчих щаблях феодальної ієрархії. Причому сеньйор лише головував, спостерігаючи за правильністю судочинства, судили васали, рівні за рангом підсудному. Нерідко феодали вирішували свої спори шляхом збройної боротьби («приватні війни»).

У принципі «судом рівних» повинен був діяти і щодо всіх інших непривілейованих, зокрема городян. Але в дійсності сеньйори нерідко порушували цей порядок, прагнучи прибрати до рук місцеву юстицію. У чималому ступені до цього їх спонукала можливість привласнювати судові мита.

Невільний населення і перш за все серви судилися їх сеньйорами або їх министериалов і прево. Тут безроздільно панувала сеньориальна юстиція. Сеньйори ділили між собою судову владу відповідно до умов феодального договору. Судові правомочності окремих сеньйорів не повинні були перевищувати обсяг прав, встановлених імунітетом. Таким чином, сеньйори вищих рангів мали велику судову владу («вищу юстицію»), ніж нижчі, які були наділені «нижчої юстицією». До компетенції перший відносилося головним чином розгляд справ та винесення вироків щодо злочинів, карається смертною карою (вбивства, підпали і т. п.), так само як і за іншими менш серйозних злочинів. До компетенції другий «нижчої юстиції» також належали всі злочини, крім карається смертною карою. Виняток становив розбій, який був у веденні «нижчої юстиції», хоча карався смертною карою. Слід враховувати, що під розбоєм увазі і збройні виступи селян, доведених до відчаю свавіллям сеньйорів.

В окремих районах країни за місцевими звичаями (кутюми) всім сеньйорам вручалася «вища» та «нижча» юстиція. На практиці ж військова сила, якій мав сеньйор, визначала в кінцевому підсумку обсяг його реальних можливостей у галузі управління і судочинства. Межі між правом і свавіллям тут остаточно стиралися. Судова влада не була відокремлена від адміністративної. Судові органи ще не склалися організаційно у відособлену систему. До компетенції судових органів входили правомочності, що належали до державного управління. Так, Королівська курія була не тільки «судом рівних» для васалів короля, але і дорадчим органом, де обговорювалися найважливіші питання внутрішньої і зовнішньої політики. Міністеріали і прево одночасно здійснювали функції адміністративно-господарського управління і суду.

Великими судовими правомочностями була наділена церква. Крім звичайної сеньориальної юстиції в своїх володіннях, церква розглядала справи певної персональної та предметної підсудності. Виключно церковної юрисдикції підлягали кримінальні і цивільні справи духовенства, а також осіб недуховного звання, але по службі пов'язаних з церквою. Крім того, церковні суди розглядали справи щодо всіх зазіхнули на непорушність догматів релігії і авторитет церкви (єресі, магія, чаклунство, осквернення церковних будівель та релігійної символіки). Віданню церкви підлягали також злочини, пов'язані з «гріхом» (позашлюбне співжиття, лжесвідчення, порушення зобов'язань, скріплених клятвою на хресті, і т. п.). Перелік подібних справ ніколи не був точно встановлений.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал