Буржуазна революція 1789 - 1794 рр. у Франції та її основні етапи.

Конфлікт між новими продуктивними силами і феодальними виробничими відносинами конкретно проявився в основних галузях економіки, зачепив інтереси різних класів і станів феодального суспільства. Це можна простежити на історії Франції, де напруженість і гострота класової боротьби були найбільшими.

Ідеї та практика державного будівництва в роки Великої Французької революції справили значний вплив на розвиток усього людства, стали основою формування сучасної демократичної держави.
Причинами революції були:
• конфлікт між новими продуктивними силами та феодальними
виробничими відносинами (зміцніла буржуазія вже не хотіла
миритися з феодально-абсолютистським ладом, не потребувала
опіки з боку держави);
• більшість населення (селянство, міські низи) через численні податки, повинності та безробіття вели злиденне життя. Загальне не задоволення викликала юридична нерівність і станові привілеї (дворянство і духовенство були звільнені від сплати основної маси податків.
Лише дворянство могло займати адміністративні та судові посади);
• загальна криза французького абсолютизму: щорічний дефіцит
у королівській скарбниці перевищив 80 000 000 ліврів, а державний
борг досяг 4 500 000 000 ліврів, постійно збільшувалися податки, зне
цінювалися гроші; королівська ж влада витрачала великі гроші
на утримання двору, ведення війн та інші потреби;
• ідеологія французького Просвітництва (погляди Ф. Вольтера,
Ш. Монтеск'є, Ж.-Ж. Руссо, Д. Дідро та ін., які піддавали жорстокій
критиці " старий порядок" і заявляли про соціальні та політичні
претензії непривілейованої частини населення Франції").
У 1788—1789 рр. в країні виникла революційна ситуація. Селянські повстання, що охопили багато французьких провінцій, доповнювалися виступами плебейства в містах (Ренне, Греноблі, Безансоні тощо). Монархія, що виявилася нездатною старими методами втримувати свої позиції, змушена була піти на поступки: в 1787 р. були скликані нотаблі (збори призначених представників трьох станів), а потім засідання Генеральних штатів, куди було обрано 600 представників від дворянства та духовенства, а також 600 депутатів від третього стану (переважно великої буржуазії). Дворянство, духовенство та король обстоювали станове голосування (кожний стан - один голос), сподіваючись у такий спосіб підкорити собі всю діяльність Генеральних штатів. Третій стан відхилив цей принцип (пропонував поіменне голосування) та 17 червня 1789 р. проголосив Генеральні штати Національними зборами, а 9 липня -Установчими зборами.
Тим часом уряд стягував до столиці війська та готувався до розправи з антифеодальним рухом. Однак на боротьбу з абсолютизмом піднялися народні маси. 13 липня 1789р. спалахнуло збройне повстання в Парижі. 14 липня повстанці штурмом взяли королівську фортецю - в'язницю Бастилію. Ця подія врятувала Установчі збори та ознаменувала початок буржуазної революції.
В історії Великої Французької революції виділяють такі основні етапи:
1) 14липня 1789р. - 10 серпня 1792р. - перетворення Франції
на конституційну монархію. Провідну роль відігравала велика буржуазія та ліберальне дворянство, що переважали в Установчих зборах;
2) 10 серпня 1792 р.-2 червня 1793 р. -утвердження республіки, проведено більш радикальні антифеодальні заходи, домінувала торговельно-промислова буржуазія;
3) 2 червня 1793 р. - 27 липня 1794 р. - диктатура якобінців, завершується ліквідація феодальноїсистеми, встановлюються капіталістичні відносини, етап найвищого піднесення революції, її кульмінація.