Ред.]Об'єднання з Лівобережжям

Зміцнивши свої позиції на Правобережжі, Дорошенко на початку літа на чолі козацького війська перейшов на лівий берег Дніпра, де в цей час тривало антимосковське повстання. В ході нього у військовому таборі під Опішнею козаки вбили гетьмана Івана Брюховецького і 8 червня 1668 проголосили Дорошенка гетьманом всієї України.

Проте гетьманування Дорошенка на Лівобережній Україні тривало недовго. Занепокоєна зміцненням гетьманської влади в Україні Москва та Кримське ханство взялися підривати її шляхом підтримки суперників Дорошенка і прямою військовою агресією. Кримські татари підтримали претендента на гетьманську булаву запорізького писаря Петра Суховієнка. Дорошенко, призначивши наказним гетьманом на Лівобережжі Дем'яна Многогрішного, був змушений повернутися у Правобережну Україну. На початку 1669 Дорошенко за допомогою запорожців під проводом Івана Сірка вдалося розгромити Суховієнка і його спільників — кримських татар.

Ред.]Союз з Османською імперією

Детальніше: Корсунська угода

Відсутністю Дорошенка в Лівобережній Україні скористалися противники гетьмана. В середині березня 1669 році в Глухові вони проголосили гетьманом Дем'яна Многогрішного, який уклав з Росією новий договір — Глухівські статті. Намагаючись нейтралізувати ворожі дії Криму і здобути допомогу в боротьбі проти Речі Посполитої і Московського царства, Дорошенко восени 1669 року уклав союзний договір ізОсманською імперією. Цей союз був затверджений Генеральною Військовою Радою10-12 березня 1669 року в Корсуні.

1669 року Дорошенко отримав від турецького султана Мехмеда ІV титул беяукраїнського санджаку^[1][2]. На думку історика Наталії Яковенко основою воєнно-політичного союзу стала угода, підписана 18 років тому (у 1651) між Богданом Хмельницьким і турецьким султаном^[3]. За цим старим договором:

територія Української держави мала охоплювати землі від Перемишля до Путивля;

§ підтверджувалося право вільного вибору гетьмана, який обирався довічно;

§ українська православна церква зберігала автономію у складі константинопольського Патріархату;

§ українське населення звільнялося від сплати податків і данини на користь турецької казни;

§ на українських землях турки і татари не мали права споруджувати мечеті і братиясир;

§ Туреччина і Кримське ханство не повинні були укладати мирних договорів з Польщею і Московією без згоди гетьмана;

§ султанські грамоти, які стосувалися України, мали писатися турецькою та українською мовами.