Методи обліку по ступеню нормування та повноті відображення затрат

Основні критерії класифікації сучасних методів обліку і калькулювання собівартості продукції можливо класифікувати на основі двох критерій:

· по ступеню нормування затрат;

· по повноті відображення затрат;

По ступеню нормування розрізняють фактичні, нормально обґрунтовані і нормативні відображення системи поділяють на повні (включають всі затрати) і часткові (включають частину затрат).

Система обліку повних фактичних затрат характерна для традиційного бухгалтерського обліку та передбачає відображення абсолютно всіх затрат. В указаній системі затрат групуються по системах, центром відповідальності, готовим виробам. Непрямі затрати розподіляються за центром відповідальності і готовим виробом по заздалегідь вибраним базам і згідно встановлених коефіцієнтів. При цьому розподіл не залежить від ступеню використання виробничих потужностей, а визначається обсягом виробництва і його поділом (завжди умовним) на завершене і незавершене. Розподіл, накладних затрат також умовний, бо вибираючи базу ми наперед визначаємо і результат розподілу накладних затрат. Ставка накладних витрат може бути неоднаковою для різних видів продукції.

За базу розподілу часто використовують:

1.Прямі затрати праці (людино-год.);

2. Прямі затрати на робочу силу (заробітна плата);

3. Час роботи обладнання (машино-години);

4. Кількість виготовленої продукції. Подвійний запис приводить до фальсифікації результатів виробництва так як при цій системі дохід від виробництва і реалізацій залежить не від виробу, як такого, не від ринкового попиту на виріб, а від того, які дані зафіксовані в акті про величину незавершеного виробництва і які маніпуляції здійснювались з розподільчими коефіцієнтами.

Система обліку нормальних затрат є більш прогресивних у порівнянні з попередньою. В цій системі непрямі затрати не розподіляються, а обчислюються по заздалегідь встановленим ставкам (коефіцієнтам), значення яких або відповідає досягнутому у попередньому періоді рівно затрат, або обчислюється по формулі:

КНЗ =

де КНЗ – коефіцієнт непрямих затрат.

Позитивними ознаками цієї системи є те, що:

1)затрати пов’язані не з обсягом виробничих потужностей;

2)аналіз відхилення фактичних затрат від нормальних дозволяє потрапляти ефективність господарського процесу, при цьому реально уникнення необґрунтованих випадкових коливань собівартості.

Система обліку нормативних затрат дозволяє відображати ступінь використання ресурсів підприємств в процесі господарської діяльності, що в свою чергу значно полегшує прийняття управлінських рішень. При цьому загальні відхилення розкладаються на складові за рахунок різних чинників:

∆ заг.+ ∆ А+∆ В+∆ С;

де ∆ заг. – загальні відхилення;

∆ А – відхилення цін;

∆ В – відхилення продуктивності праці;

∆ С – відхилення використ. виробн. потужностей;

Система обліку нормативних затрат організовувались, перш за все, з метою технологічного контролю. Сучасні варіанти цієї системи мають широку сферу використання. Система обліку нормативних затрат передбачає виявлення неповної (обмеженої) собівартості, тобто собівартості без непрямих затрат.

Суть цієї системи дозволяється до того, що лише прямі затрати розподіляються між готовими виробами, непрямі цілком відносять на загальні фінансові результати того не звітного періоду, в якому вони вникли. Орієнтований на ринок підхід до обліку затрат сприяв формуванню нових варіантів обліку в економічно розвинутих країнах. Наприклад, в США був розроблений облік змінних затрат (coirekt cost accountind), в Європі облік покриття затрат, у Франції – marqe scere caut variacce, в ФРН - deckunqsbcitreiqs.

Так, на основі нових затрат виникли:

· облік відносних індивідуальних затрат;

· облік затрат по (факторам) чинниками виробництва;

· функціональний облік затрат;

· структурний облік затрат;

· облік постійно розподіляємих затрат;

На основі часткових затрат виникли:

1. багатоступеневий облік затрат;

2. облік відшкодувань граничних стандартних затрат;

3. облік відшкодування постійних затрат.