Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності
|
|
У Законі [1] та в П(С)БО 1 визначено принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
1.Принцип періодичності — діяльність підприємства поділяється на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності. Фінансова звітність подається з річною періодичністю, проміжна — з квартальною.
2.Автономності підприємства — кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, тобто особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображуватися у фінансовій звітності підприємства.
3.Безперервності діяльності — оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюються, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі. Оцінка майна підприємства при безперервній діяльності та в разі його ліквідації буде різною.
4.Історичної (фактичної) собівартості — всі активи підприємства оцінюють за історичною вартістю, тобто за вартістю придбання або за чистою реалізаційною вартістю. Якщо чиста реалізаційна вартість менша від історичної собівартості, оцінка визначається виходячи із чистої реалізаційної вартості. Чиста реалізаційна вартість — очікувана ціна реалізації активів за вирахуванням очікуваних витрат. Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості визначається як різниця між всією сумою заборгованості та сумою сумнівної заборгованості. Запаси оцінюють до чистою реалізаційної вартості.
5. Обачності — методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів та доходів підприємства (наприклад, запаси необхідно оцінювати, але не можна дооцінювати).
6. Нарахування та відповідності доходів і витрат — для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображуються в обліку та звітності у момент їх виникнення, незалежно від дати оплати: надходження або сплати грошових коштів. Зокрема, дохід від реалізації відображується в бухгалтерському обліку за датою відвантаження продукції, а не її оплати (у податковому обліку за датою події, яка відбулася раніше — чи відвантаження, чи оплата).
7. Послідовності — підприємство повинно застосовувати обрану облікову політику постійно (з року в рік). Зміна облікової політики можлива у випадках, передбачених у національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, і має бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності.
8. Повного висвітлення — фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.
9. Превалювання змісту над формою — операції повинні обліковуватись виходячи із їх сутності, а не лише з їх юридичної форми.
10. Єдиного грошового вимірника — вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій у фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці.
12.
| Система розпорядників бюджетних коштів. |
| Фінансування установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів, здійснюється безпосередньо через розпорядників бюджетних коштів. Розпорядниками бюджетних коштів виступають органи державної влади або органи місцевого самоврядування, яким надано право розподіляти бюджетні кошти. Розпорядниками бюджетних коштів є безпосередньо керівники міністерств, відомств і установ, яким надано право розпоряджатися бюджетним асигнуванням, виділеним на проведення відповідних заходів. Залежно від ступеня підпорядкованості та від обсягу наданих прав, повноважень, відповідальності та обов’язків вони розподіляються на: · головних розпорядників бюджетних коштів; · розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (нижчі розпорядники). До головних розпорядників бюджетних коштів належать: · міністри і керівники інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють фінансування згідно з державним бюджетом; · керівники відділів обласних, міських, районних держадміністрацій, а також органів місцевого самоврядування, які здійснюють фінансування згідно з місцевими бюджетами. Розпорядниками бюджетів нижчого рівня є розпорядники, які у своїй діяльності підпорядковані відповідному головному розпоряднику, розпоряднику вищого рівня і/або діяльність яких координується через нього. До нижчих розпорядників бюджетних коштів відносяться керівники установ та організацій, що мають підвідомчі установи та одержують кошти з бюджету на здійснення витрат своєї установи і також на витрати підвідомчих установ. Виходячи з цього нижчі розпорядники коштів залежно від обсягу наданих їм прав поділяються на: · розпорядників бюджетних коштів другого ступеня; · розпорядників бюджетних коштів третього ступеня. Розпорядниками бюджетних коштів другого ступеня є керівники установ, які одержуть кошти від головних розпорядників на здійснення витрат цієї установи і для розподілу між підвідомчими установами та організаціями. Розпорядниками бюджетних коштів третього ступеня є керівники установ, які одержуть бюджетні кошти тільки на витрати цієї установи. Головні розпорядники у порівнянні з нижчими розпорядниками наділені найбільшими правами, обов’язками і відповідно несуть більшу відповідальність: · розглядають і затверджують кошториси і плани асигнувань підвідомчої їм установи; · складають зведені кошториси в цілому по міністерству, відомству, управлінню, відділу; · здійснюють в установленому порядку перерозподіл отриманих асигнувань між розпорядниками коштів нижчого рівня; · здійснюють постійну перевірку законності та ефективності використання бюджетних коштів підвідомчими їм установами; · несуть відповідальність за виконання кошторису не тільки відомства в цілому, а й усіх підвідомчих їм установ; · здійснюють контроль за ефективністю використання бюджетних коштів і станом обліку і звітності в цих установах. Нижчі розпорядники другого ступеню, які мають підвідомчу мережу, одержують бюджетні кошти від головних розпорядників як на здійснення витрат по своїй установі, так і для переказу підвідомчим установам. Вони несуть відповідальність за використання бюджетних асигнувань перед головним розпорядником. Що стосується розпорядників третього ступеня, які не мають у своєму підпорядкуванні підвідомчих установ, вони одержують бюджетні кошти від вищого розпорядника тільки на утримання своєї установи. Вони не користуються правом подальшого перерозподілу бюджетних коштів. |
13 Облік фінансування через органи Державного казначейства
Установи, що утримуються за рахунок Державного або місцевих бюджетів, фінансуються, як правило, через органи Державного казначейства України, яким в установах уповноважений банків відкривають єдиний казначейський рахунок.
Єдиний казначейський рахунок — це система бюджетних рахунків органів ДКУ в установах банків, на які зараховують надходження до державного бюджету і з яких органи ДКУ здійснюють платежі безпосередньо на користь суб'єктів господарської діяльності, які виконали або надали послуги розпорядникам бюджетних коштів, та оплачують інші видатки бюджет них установ як у безготівковому порядку, так і готівкою.
При фінансуванні РК через територіальні органи ДКУ всі поточні рахунки бюджетних установ в уповноважених банках закриваються, а в органах ДКУ їм відкриваються реєстраційні рахунки відповідно до інструкції ДКУ " Порядок відкриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства України" від 02.12.2002 р. № 221 (у редакції наказу ДКУ від 08.05.2008 р. № 152). Кількість реєстраційних рахунків окремого РК залежить віл ступеня деталізації контролю за використанням бюджетних коштів відповідно до бюджетної класифікації.
Для відкриття реєстраційних рахунків РК подають до відповідних органів ДКУ такі документи:
— заяву на відкриття рахунків встановленого зразка за підписом керівника і головного бухгалтера установи;
— копію затвердженого положення або статуту установи, засвідчену нотаріально або вищою організацією;
— копію довідки про внесення установи до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (ЄДРПОУ) із зазначенням ідентифікаційного коду;
— копію документа, що засвідчує взяття клієнта на податковий облік;
— копію документа про реєстрацію клієнта в органі Пенсійного фонду України;
— копії страхових свідоцтв про реєстрацію клієнта у фондах соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, на випадок безробіття, з тимчасової втрати працездатності;
— затверджений кошторис доходів і видатків з поквартальним розподілом;
— картку із зразками підписів осіб, яким надано право розпоряджатися рахунком і підписувати платіжні та інші розрахункові документи, а також відбитком печатки.
Відкриттю реєстраційних рахунків передує укладання договорів між органом ДКУ та розпорядником коштів на відкриття та обслуговування реєстраційних рахунків. Договір має стандартну форму і включає такі розділи: предмет договору; права і обов'язки сторін; порядок розв'язання спірних питань; строк дії договору, порядок його зміни і припинення; інші умови; юридичні адреси сторін.
Реєстраційні рахунки відкриваються у розрізі розділів бюджетної класифікації на один бюджетний рік і щорічно поновлюються. Відкриття реєстраційного рахунка стає здійсненим фактом після письмового повідомлення про це розпорядника коштів.
Відповідно до " Порядку відкриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства України" (у редакції наказу ДКУ від 08.05.2008 р. № 152) в органах ДКУ відкриваються рахунки двох видів:
1) бюджетні — для забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів;
2) позабюджетні — для обслуговувані їм операцій, що не відносяться до виконання бюджетів.
Бюджетні рахунки відкриваються розпорядникам і одержувачам бюджетних коштів та відокремленим структурним підрозділам розпорядників бюджетних коштів. їх поділяють на такі види:
а) реєстраційні рахунки — відкривають розпорядникам бюджетних коштів (РК) та відокремленим структурним підрозділам РК за відповідними кодами бюджетної класифікації видатків і кредитування бюджету для обліку операцій з виконання загального фонду кошторису;
б) спеціальні реєстраційні рахунки — відкривають тій же категорії установ для обліку операцій з виконання спеціального фонду кошторису;
в) рахунки одержувачів бюджетних коштів — відкривають за відповідними кодами бюджетної класифікації видатків і кредитування бюджету загального та/або спеціального фондів для обліку операцій з виконання плану використання бюджетних коштів;
г) рахунки, що відкривають РК для здійснення загальнодержавних видатків;
д) рахунки, що відкривають РК місцевих бюджетів для обліку коштів загального та/або спеціального фондів за міжбюд-жетними трансфертами;
е) особові рахунки — відкривають РК місцевих бюджетів для обліку руху коштів, виділених для розподілу між розпорядниками і одержувачами коштів місцевих бюджетів;
є) інші бюджетні рахунки.
На реєстраційні рахунки РК, відкриті в органах ДКУ, зараховуються кошти, що надходять як від вищих та підвідомчих установ, так і від юридичних та фізичних осіб на утримання установи, поновлення касових видатків тощо.
Оплата видатків розпорядників бюджетних коштів здійснюється органами ДКУ з реєстраційних рахунків шляхом проведення платежів з цих рахунків лише за наявності в обліку органів ДКУ їх зобов'язань та залишків коштів на рахунках РК.
Підставою для оплати видатків є платіжні доручення РК та документи, що підтверджують цільове використання коштів (рахунки, рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, трудові угоди, договори на виконання робіт, акти виконаних робіт, тендерна документація, акцепти тендерних пропозицій, контракти, договори про закупівлю тощо).
Платіжні доручення на перерахування до бюджетів та державних цільових фондів сум податків і зборів (обов'язкових платежів), пені, штрафів та інших санкцій, передбачених чинним законодавством, та розрахункові документи на безспірне стягнення приймаються органами ДКУ незалежно від залишку коштів на реєстраційних рахунках. Виконання цих розрахункових документів здійснюється органами ДКУ відповідно до " Порядку безспірного списання коштів з реєстраційних рахунків установ та організацій, оплата видатків яких здійснюється з єдиного казначейського рахунка", затвердженого наказом ГУ ДКУ від 22.03.1999 р. № 25, або до інших нормативно-правових актів.
Платіжні доручення подаються до органів ДКУ у двох примірниках, на першому з яких ставляться відбиток печатки та підписи відповідальних осіб установи. Дата платіжного доручення повинна відповідати даті його фактичного подання або даті наступного дня, якщо документи надійшли після операційного часу. Платіжне доручення дійсне протягом 10 днів. У разі невідповідності дати подання даті платіжного доручення у правому верхньому куті на всіх примірниках обов'язково проставляється дата подання.
Підготовлені та перевірені платіжні доручення передаються органами ДКУ до установ банків у вигляді електронних розрахункових документів каналами зв'язку в системі " клієнт—банк".
Видача готівки бюджетним організаціям здійснюється установами банків на підставі належно оформлених грошових чеків з поточних рахунків, відкритих на ім'я органів ДКУ.
Орган ДКУ надає клієнтам виписки з рахунків за результатами попереднього операційного дня або за запитом клієнта.
Для обліку бюджетного фінансування та наявності і руху бюджетних коштів на рахунках їх розпорядників у банках (органах казначейства) планом рахунків для бюджетних організацій призначені синтетичні рахунки:
70 " Доходи загального фонду";
31 " Рахунки у банках";
32 " Рахунки в казначействі".
До рахунка 70 передбачено 2 субрахунки: 701 " Асигнування з державного бюджету на видатки установи та інші заходи";
702 " Асигнування з місцевого бюджету на видатки установи та інші заходи".
У кредит цих субрахунків записують суми бюджетних коштів, що надійшли на видатки установи, передбачені загальним фондом кошторису згідно із затвердженим державним або місцевим бюджетом.
За дебетом цих субрахунків відображають:
— суми коштів, переведені розпорядникам нижчого рівня;
— суми фактичних асигнувань, що списуються наприкінці року на рахунок результатів виконання кошторису;
— суми асигнувань, не використаних у поточному році і списаних з рахунка.
Кредитовий залишок на цих субрахунках протягом року показує суму асигнувань з бюджету наростаючим підсумком з початку року за мінусом сум, зарахованих на відновлення касових видатків бюджету. У кінці року рахунок 70 закривається і сальдо не має.
Аналітичний облік асигнувань з бюджету ведеться у спеціальних регістрах:
— картка аналітичного обліку отриманих асигнувань;
— книга аналітичного обліку асигнувань, перерахованих підвідомчим установам. Остання відкривається на рік у розрізі підвідомчих установ. Для кожного коду функціональної класифікації видатків відкривають окрему книгу. Записи у ці регістри здійснюють на підставі виписок з реєстраційних рахунків за кодами економічної класифікації видатків бюджету.
Для обліку наявності та руху коштів, виділених РК на утримання установи за загальним фондом та на централізовані заходи, призначений субрахунок 321 " Реєстраційні рахунки" до синтетичного рахунка 32 " Рахунки у казначействі". При цьому виділення коштів з бюджетів усіма РК обліковується на субрахунках 701 та/або 702.
Для обліку коштів, призначених для перерахування на реєстраційні рахунки підвідомчих установ або одержувачів бюджетних коштів, ГРК і РК II ступеня використовують субрахунок 322 " Особові рахунки".
Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку визначається згідно з " Інструкцією про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ", затвердженою наказом ДКУ від 10.07.2000 р. № 61 (зі змінами і доповненнями).
Бухгалтерські записи щодо надходження коштів і доходів за загальним фондом усі РК ведуть за єдиною методикою і на однакових рахунках (табл. 2.1).