Редактор О.М.Кирик

Повідомлювачі, що містять радіоактивні елементи (плутоній), потребують реєстрації у Держанінспекції та у Держкоматомнагляді. При їх експлуатації необхідно ретельно виконувати вимоги безпеки щодо роботи з радіоактивними елементами (радіоактивність одного джерела випромінювання становить 5 мкКи).

В даний час у димових повідомлювачах замість ²³⁹Ри використовують пульсівне інфрачервоне світлове джерело (оптичні повідомлювачі димові ОПД, принцип дії яких базується на розсіянні світла у задимленому середовищі).

Світлові повідомлювачі (СП) − це фотоелементи, що реагують на ультрафіолетову чи інфрачервону частину спектру полум'я.

Ультразвукові повідомлювачі (УП) − це пристрої, що реагують на коливання полум'я чи на рухомі предмети.

Скомбіновані повідомлювачі (КП) − це пристрої, що реагують одночасно на підвищення температури і на появу диму (мають йонізаційну камеру та терморезистори)

Періодичність перевіряння повідомлювачів на справність: теплових − не рідше одного разу на рік, димових та скомбінованих - не рідше одного разу на місяць.

Щоб приймати сигнали від повідомлювачів використовують приймальні станції пожежної сигналізації різних типів та конструкцій:

СДПУ − 1 (сигналізаційна димова пожежна установка);

СТПУ − 1 (сигналізаційна теплова пожежна установка);

СКПУ − 1 (сигналізаційна скомбінована пожежна установка);

Установку СДПУ-1 встановлюють у виробничих приміщеннях, у яких при виникненні пожежі спочатку з'являється дим. Принцип дії сигналізаційної системи полягає у зменшенні величини струму в йонізаційній камері димового повідомлювача після попадання диму. Димові повідомлювачі як правило закріплюють на стелі приміщення, діапазон експлуатаційних температур якого становить -30…+60°С (відносна вологість повітря у приміщенні не повинна перевищувати 80 %).

Електроживлення установки 220В змінного струму, після його припинення автоматично під'єднується перетворювач струму, що працює від акумуляторної батареї напругою 24В

Один повідомлювач може контролювати майданчик площею 50...100 м². Станція може бути з'єднана 10 променями (лініями зв'язку) з 10 повідомлювачами на кожному промені. Електричний опір лінії найвіддаленішого від станції повідомлювача не повинен бути більшим 1 кОм, тобто відстань від повідомлювача до станції обмежена 5 км.

Установка розрахована на цілодобову роботу, укомплектована 100 повідомлювачами типу КП-1, що спрацьовують протягом 6…10с при підвищенні температури у приміщенні до 60…80^оС чи появі незначної кількості диму (достатньо диму від однієї запаленої сигарети). При необхідності в систему вмонтовують світлові повідомлювачі СП-1. Загальна контрольована установкою СДПУ-1 площа становить 5000...10000 м². Рекомендовано використовувати для охорони науково-дослідних установ, музеїв, банків, тощо.

Модифікацією СДПУ є охоронно-сигналізаційні пожежні димові установки типу " Варта-1", " Варта-1/102" та " Фотон", де замість

повідомлювачів з радіоактивними елементами використані екологічно безпечні оптичні повідомлювачі ОПД з використанням інфрачервоного проміння

Установку СТПУ-1 встановлюють у виробничих приміщеннях, у яких під час пожежі спочатку буде суттєво підвищуватися температура довкілля. Робота СТПУ-1 основана на тому, що опір чутливого елемента повідомлювача раптово зменшується при підвищенні температури у приміщенні від нормальної до пожежонебезпечної. Після зменшення опору чутливого елементу (напівпровідникового термоопору) величина струму в електричному колі повідомлювача зросте, що спричинить увімкнення пристроїв – сигналізаторів пожежі.

Установка дає змогу забезпечити пожежною сигналізацією площу до 600м². Її повідомлювачі АТЛ (автоматичні теплові легкоплавкі) спрацьовують на температуру від 40 до 60 °С, але вони можуть бути відрегульовані так, щоб спрацьовувати при температурі від 60 до 80 °С. Повідомлювач спрацьовує протягом 15 с при підвищенні температури в приміщенні до небезпечних величин.

На більш сучасних установках (типу " Дніпро") замість повідомлювачів типу АТЛ застосовують повідомлювачі з герметичними електромагнітними контактами (герконами), що втрачають свої магнітні властивості під час підвищування температури та роз'єднують лінію за рахунок власної ваги.

Станції типу СТПУ-1 встановлюють у житлових приміщеннях, установах, висотних будинках (починаючи з 7-го поверху), невеликих (до 600м²) торговельних закладах та підприємствах служби сервісу.

Теплові охоронно-пожежні установки серії " Дніпро" широко застосовуються в установах, офісах та виробничих приміщеннях площею до 400м². Ці системи спрацьовують при підвищенні температури до 40 °С та при розмикання контактів мережі захисту від проникнення в приміщення через контрольовані вікна та двері у неробочий час. Сигнал про порушення режиму одразу поступає в пожежні та охоронні установи.

Установка СКПУ-1 призначена для виявляння загоряння та сигналізування про пожежу за допомогу світлових та акустичних сигналів. Вона може використовуватися, щоб виявити загоряння при підвищенні температури, появі диму чи відкритого полум'я, а також служить як сигналізатор для охорони приміщення.

Установка укомплектована 500 повідомлювачами КП-1 (реагують на температуру та дим), 50 повідомлювачами СП-1 (реагують на світло) та охоронними повідомлювачами ОП-1 (сповіщають про наближення до охоронної зони на відстань меншу 0, 5 м). Вистежувана (контрольована) площа становить до 50000 м² Ці установки рекомендують для охорони та контролю режимних об'єктів, особливо важливих установ та закладів.

Модифікацією установки СКПУ-1 є установка РУПП-1 (радіоізотопна установка пожежно-повідомлювальна), до складу якої входять пристрій оптичної сигналізації ВПОС та радіоізотопні повідомлювачі РПД - 6М, що реагують на дим, підвищення температури у приміщенні до 70°С. Установка може працювати з усіма наявними повідомлювачами, має від 20 до 50 ліній сигналізації (по 20 повідомлювачів на лінії). Один повідомлювач контролює до 100 м² виробничого приміщення.

В даний час всі сигналізаційні станції укомплектовані пристроями для негайного повідомлення по окремій лінії зв’язку чи по тел. 01 пожежну частину та охоронні органи про небезпеку на об’єкті, а також зблоковані автоматичними системами пожежогасіння.

АВТОМАТИЧНІ ЗАСОБИ ГАСІННЯ ПОЖЕЖ

Найбільш пожежонебезпечні виробничі та складські приміщення повинні бути обладнані стаціонарними установками пожежогасіння, що дають змогу в автоматичному режимі ліквідувати місцеве джерело загоряння чи пожежу загалом у приміщенні. Якщо як вогнегасильна речовина може бути використана вода, то у виробничих приміщеннях чи складах улаштовують спринклерні чи дренчерні установки.

Спринклерні установки − це система трубопроводів з водою, що розміщені під (або над) стелею приміщення з розставленими щтуцерами для спринклерів (''розпорошувачів") (Рис.2). Їх насамперед використовують у приміщеннях, де згідно з технологічним процесом виробництва чи розміщенням пожежонебезпечних речовин та матеріалів можливе місцеве гасіння джерела загоряння без швидкого поширення фронту пожежі. Спринклерні установки задіються автоматично після розплавляння замка спринклерної головки, якщо температура в приміщенні підвищиться до граничної величини. Одним спринклером контролюється ділянка приміщення площею 9...12 м². Інтенсивність зрощення становить близько 0, 1 л/(с м²).

Рис. 2. Схема спринклерної установки.

(1 - джерело водопостачання; 2 - відцентровий насос; З - водонапірний бак; 4 контрольно-сигнальний клапан; 5 - живильний трубопровід; б -розподільчий трубопровід; 7 - спринклерна головка; 8 - сигнальний пристрій; 9 - зворотний клапан; 10 - магістральний трубопровід).

Спринклерна установка складається з таких основних елементів: джерел волопостачання, контрольно-сигнального клапана, системи трубопроводів

(магістральних, живильних, розподільчих), спринклерних головок та сигнального пристрою.

У спринклерних установках найчастіше улаштовують дві системи подавання води: автоматичну (водонапірний бак) та основну (центральний водопровід або водойма) з відцентровим насосом. Автоматичну систему водопостачання можна не улаштовувати, якщо водопровід забезпечує подавання потрібної кількості води для пожежогасіння під відповідним тиском. Автоматична система водопостачання забезпечує подавання води у розподільчі трубопроводи до увімкнення основної системи. До мережі трубопроводів спринклерної установки входять магістральні трубопроводи − вода подається від джерела водопостачання до контрольно-сигнального клапану (КСК); живильні − вода поступає від КСК у розподільчу мережу; розподільчі − подають воду безпосередньо до спринклерів.

Контрольно-сигнальний клапан (КСК) контролює справність установки та її готовність до дії, подає воду від джерел водопостачання у спринклерну мережу, а також подає сигнал тривоги про пожежу при відкриванні спринклерної головки (Рис. 3).

Рис. 3. Електричний сигнальний прилад.

(1 - система контактів; 2 - корпус; З - мембрана; 4 - накривка).

Існують різні конструкції контрольно-сигнальних пристроїв, але всі вони працюють за принципом зворотного клапана. Сигнальним пристроєм може бути електроводяний сигнал, встановлений на трубопроводі. Принцип його дії

полягає у з'єднанні електричних контактів звукового чи світлового сигнального пристрою при прогинанні мембрани (діафрагми) під напором води у трубопроводі.

Для неопалюваних приміщень у трубопроводах підтримується незначний тиск повітря і вода з водонапірного баку не заходить у розподільчі трубопроводи.

Спринклерна головка призначена для задіяння установки (Рис.4).

Рис 4. Схема спринклерної головки з металевим замком

Корпус головки з двома виступами для спринклерного ключа мас різьбу, за допомогою якої головку загвинчують у трійник трубопроводу. У нижню частину корпусу загвинчена дужка з розеткою. Між дужкою та корпусом прокладена металева пружна діафрагма з отвором для виливання води (діаметр отвору становить 12, 7 мм) Як правило, отвір закритий скляним клапаном, підтримуваним замком, що виготовлений з трьох спаяних легкотонким припоєм пластин. Інший кінець замка впирається в п'яту розепки. Замок, встановлений

ексцентрично відносно осі спринклера, підтиснений діафрагмою і щільно закриває її отвір. Після підвищення температури припой розплавляється, а пластини замка завдяки пружній дії діафрагми розлітаються у різні боки. Тоді вода ударяється у спеціальний пристрій головки і розпорошується.

Щоб уникнути окислювання деталей спринклерної головки, їх виготовляють з неокислюваних металів (найчастіше зі сплавів міді).

Замки спринклерних головок виготовляють з певною температурою плавлення припою. Вибирають спринклерні головки згідно з максимально можливою температурою повітря у приміщенні (за умовами експлуатації). Температура відкривання замка вказана на самому замку, окрім того, її можна визначити згідно з кольором корпусу спринклерної головки.

Таблиця 1 Визначення типів спринклерних головок

ДРЕНЧЕРНІ УСТАНОВКИ відрізняються від спринклерних тим, що розпорошувачі води (дренчери) не мають замків і завжди відкриті, а вода перекрита клапаном групової дії. Цей клапан відкривається від спеціальних пристроїв тросових систем з легкоплавкими замками, гідравлічних чи пневматичних систем зі спринклерними головками, електричних датчиків, що реагують на тепло, дії; и світло, а також крани ручного вмикання (задіяння). Тому, якщо вода поступає по розподільчій трубі, то зрошування починається одночасно з усіх дренчерів, під'єднаних до цієї труби. Отож, дренчерні установки дозволяють зросити водночас великі ділянки приміщення, а тому їх застосовують у найбільш пожежонебезпечних приміщеннях (коли фронт вогню поширюється швидше, ніж відкриваються спринклерні головки), їх застосовують також для створення водяних заслонів на шляху поширення вогню і для захисту поверхонь від надмірного нагрівання.

Дренчерні установки можуть бути ручного та автоматичного задіяння. Їх трубопроводи можуть бути як сухими (сухотрубні дренчерні установки), так і заповнені водою до рівня отвору найнижчого дренчера (заливні дренчерні установки) Заливні − швидшого задіяння, а тому їх доцільно встановлювати у найбільш пожежонебезпечних приміщеннях.

Спринклерні та дренчерні установки мають бути безперебійно забезпечені водою Як джерело водопостачання використовують зовнішній протипожежний, виробничий чи господарче-питтєвий водопроводи. Якщо ж наявний водопровід не забезпечує спринклерну установку щодо напору чи витрати води, то потрібно передбачити насосну станцію, щоб створити необхідний тиск, та запасну водойму для безперебійного постачання води Об'єм недоторканого запасу води для спринклерних та дренчерних установок визначають з умови забезпеченій подавання води протягом години на одну пожежу.

Подавання води збільшується з поширенням пожежі. Тому можна не влаштовувати повновитратне водопостачання спринклерної мережі у будь-який момент часу. Більш вигідніше розподілити систему водопостачання щодо умов живлення на два періоди:

- для подавання води у початковий період пожежі встановлювати автоматичні водоживильники, що забезпечують подавання води (з витратою 10 л/с) для невеликої кількості спринклерів.

- під час роботи автоматичних водоживильників умикаються основні водоживильники, що забезпечують подавання об'єму води, розрахованого а живлення великої кількості спринклерів

Не сучасних підприємствах згідно з категорією пожежо- та вибухонебезпечності спринклерні та дренчерні установки можуть бути обладнані резервуарами з інертним газом (фреон-114 (В₂)або вуглекислота), піноутворювачем високократної піни чи вогнегасильними порошками, застосовними замість води. На таких підприємствах в Україні та за кордоном впроваджується також аерозольний спосіб гасіння пожеж. Цей спосіб оснований на створенні у замкненому об'ємі середовища, що не підтримує горіння речовин та матеріалів. Таке середовище можна створити, заповнивши приміщення, де виникла пожежа, аерозолем з суміші інертних газів (СО₂, N₂) та дрібних часток інгібіторів горіння. Таким чином аерозольний спосіб гасіння пожеж об'єднує елементи гасіння вогнегасильним. порошком та інертними газами, що значно ефективніше ніж окремо використовувані порошкові суміші, інертні гази чи водно-хімічні речовини.

Конструкційно такі автоматичні системи пожежогасіння відрізняються лише будовою розпорошувальних чи розбризкувальних головок.

Спринклерні та дренчерні установки встановлюють на складах готової продукції у лісо- та деревооброблювальних цехах, на комбікормових заводах, млинах, ремонтних майстернях, металооброблювальних підприємствах, на виробництвах, де використовують чи виробляють нафтопродукти, полімерні матеріали та хімічні речовини, в тому числі мінеральні добрива і пестициди.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Як поділяють засоби пожежогасіння за принципом дії та за призначенням?

2. Принцип дії автоматичних засобів пожежогасіння, основні їх параметри.

3. Призначення та принцип дії спринклерних установок.

4. Призначення та принцип дії дренчериих установок.

5. Які речовини застосовують для гасіння пожеж на виробництві, галузь їх застосування?

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Минаев НА. Пожарно-техническое вооружение. - М: Стройиздат,
1984 -376 с

2. Щербина Я Я. Основи протипожежної техніки. - Київ: Вища школа,
1993.-290 с.