Основні фізіологічні показники кислотно-лужного стану.

Кислотно-лужний стан внутрішнього середовища характеризують наступні показники: актуальний рН; парціальна напруга вуглекислоти; актуальний бікарбонат крові; стандартний бікарбонат крові; буферні основи крові; надлишок або дефіцит буферних основ крові.

Актуальний рН — фактична величина негативного логарифма концентрації водневих іонів плазми артеріальної крові, обмірювана при 38°С. Фізіологічні межі коливань від 7, 35 до 7, 45. Значення рН крові відповідає рН позаклітинної рідини.

Парціальна напруга вуглекислоти (РаCO₂) - парціальний тиск вуглекислого газу над кров'ю, котрий знаходиться в рівновазі з розчиненим СО₂ в артеріальній крові при 38°С. У фізіологічних умовах PаCO₂ у спокої становить у середньому 40 мм рт. ст. з межами коливань від 35 до 45 мм рт. ст. Крайні відхилення при паталогії становлять діапазон 10-130 мм рт. ст. При довільній затримці дихання напруга вуглекислоти може досягати 90 мм, а при довільній гіпервентиляції — знижуватися до 20 мм рт. ст.

Актуальний бікарбонат крові — істина концентрація бікарбонатного аніона (НСО₃) при фактичному стані плазми артеріальної крові в кровоносному руслі. Раніше показник називали " лужний резерв" крові. У фізіологічних умовах дорівнює 22-25 ммоль/л.

Стандартний бікарбонат крові — вміст бікарбонатного аніона в плазмі крові при стандартних умовах, тобто повнім насиченні гемоглобіну киснем, зрівноважуванні з газовим середовищем що має РаCO₂—40 мм рт. ст. й 38⁰ С. Цей показник важливий для клінічної діагностики, тому що відображає тільки метаболічні, не пов'язані з диханням, зрушення кислотно-лужного стану крові. У здорових людей стандартний бікарбонат не відрізняється від актуального.

Буферні основи (БО) крові — загальна сума концентрації всіх аніонів цільної крові, що володіють буферними властивостями за умови повного насичення крові киснем, 38°С и Pа CO₂ = 40 мм рт. ст. У фізіологічних умовах величина БО становить в середньому 41, 7+0, 043∙ НЬ ммоль/л, де НЬ — концентрація гемоглобіну в г/л. Межі коливань показника в нормі від 46 до 52 ммоль/л.

Надлишок буферних основ (НБО) — є найбільш важливим метаболічним параметром кислотно-лужного стану крові. Цей показник характеризує різницю між фактичною величиною буферних основ крові, знайдених у досліджуваної людини, і значенням БО, які визначалися в стандартних умовах. Знайти значення цього параметра можна шляхом титрування крові, — він показує скільки мілімолей кислот (або лугу) варто додати до 1 літра артеріальної крові для доведення її рН до 7, 4 у стандартних умовах: температурі крові 38°С, PаCO₂=40 мм рт. ст., 100% насиченні крові киснем, вмісті гемоглобіну =150 г/л, концентрації протеїнів у плазмі =70 г/л. Однак, через технічну складність і трудомісткість такого титрування, на практиці цей параметр знаходять по спеціальних номограмах. Якщо число буферних основ у досліджуваній крові виявляється вище, ніж стандартний показник БО, параметр НБО позначається зі знаком +, а якщо нижче — зі знаком мінус і тоді одержуване значення нерідко називають дефіцит буферних основ. Фізіологічний діапазон коливання НБО в артеріальній крові становить від -2 до +2. В умовах патології межі зрушення НБО значно ширше: від -30 до +30.