Рекомендовані теми реферативних повідомлень. 1.Земельна реформа і система ефективного землекористування в Україні.

1. Земельна реформа і система ефективного землекористування в Україні.

2. Охорона земельних ресурсів України та визначення ефективних шляхів до сталого землекористування.

3. Основа організації сільгоспугідь України.

4. Досвід проведення земельних аукціонів в Україні.

5. Ринок землі України: стан та перспективи розвитку.

6. Розвиток земельних відносин у Миколаївській області.

7. Земельна політика держави: основні проблеми та напрями її формування.

8. Досвід розвинутих країн Заходу щодо організації земельних відносин.

9. Грошова оцінка землі в Україні.

10. Роль і місце землі серед виробничих ресурсів підприємства та її вплив на доходність аграрних підприємств.

11. Паювання землі: мета, механізм здійснення і влив на розвиток ринкових відносин в аграрній сфері економіки України.

ТЕМА 2. Трудові ресурси і підвищення продуктивності праці.

Питання для обговорення

1. Праця та її види. Особливості праці в сільському господарстві.

2. Трудові ресурси та їх формування.

3. Трудовий потенціал, його аспекти і компоненти.

4. Шляхи покращення використання трудових ресурсів.

5. Основні напрями підвищення продуктивності праці.

Основні поняття і терміни: праця, конкретна і абстрактна праця, жива і минула праця, процес праці, баланс праці, трудові ресурси, трудовий потенціал, постійні працівники, тимчасові працівники, сезонні працівники, трудова активність працівників, трудозабезпеченість виробництва, продуктивність праці, річна продуктивність праці, трудомісткість продукції, трудомісткість виробництва, інтенсифікація праці, ринок праці та його складові, кон'юнктура ринку праці, безробіття, зайнятість населення, заробітна плата і її складові.

Методичні вказівки щодо виконання завдань теми

Трудові ресурси – все працездатне населення, працюючі пенсіонери і працюючі підлітки.

Основний показник, який характеризує ступінь використання трудових ресурсів – час, відпрацьований кожним в сільськогосподарському виробництві. При визначенні фонду робочого часу (норм праці) виходять з необхідності повного і ефективного використання трудових ресурсів в суспільному виробництві, з врахуванням обслуговування особистого підсобного господарства і створення сприятливих умов для відтворення робочої сили.

Фонд робочого часу встановлюється в одиницях виміру витрат праці – людино-днях або людино-годинах на рік, квартал, місяць з розрахунку на одного працівника.

Річний фонд робочого часу працездатних працівників – різниця, одержана при вирахуванні із числа календарних днів року кількості вихідних, святкових, чергових відпусток, витрат в особистому підсобному господарстві, невиходу на роботу за погодних умов та ін. Його розмір залежить від конкретних умов. В нашому регіоні від складає 276 днів.

Показники використання трудових ресурсів у суспільному виробництві – відношення працездатних учасників у виробництві до наявної кількості в господарстві:

,

де К_утр – коефіцієнт участі трудових ресурсів в суспільному виробництві; П_ру – працездатні, які приймають участь у виробництві; Т_рн – наявні трудові ресурси.

Коефіцієнт використання трудових ресурсів на протязі року – відношення фактичного відпрацьованого в суспільному виробництві робочого часу (людино-днів, людино-годин) до можливого робочого фонду робочого часу:

,

де К_втр – коефіцієнт використання трудових ресурсів на протязі року; Р_ф – фактично відпрацьовано людино-годин за рік; Р_м – можливий фонд робочого часу.

Коефіцієнт використання робочого часу. Повноту використання трудових ресурсів необхідно вести облік не тільки на протязі року, а і щоденно, тобто на протязі робочого дня, його визначають відношенням чистого часу до можливого часу дня:

,

де К_рч – коефіцієнт використання робочого часу; Ч_ф – чистий робочий час за зміну, день в годинах; Ч_р – встановлений час робочого дня (зміни) в годинах.

З урахуванням повноти використання денного (змінного) робочого часу визначають загальний коефіцієнт використання робочого часу:

.

В умовах науково-технічного прогресу об’єктивною необхідністю є підвищення інтенсивності праці. Інтенсифікація праці – це найбільш повне і раціональне використання, кожної хвилини, кожної години робочого дня, тижня, року. Це дозволяє підвищити виробіток і продуктивність праці.

Узагальнюючим показником ефективності використання трудових ресурсів є продуктивність праці. Тому на вивченні цього питання повинна бути зосереджена особлива увага. Насамперед потрібно грунтовно засвоїти поняття “продуктивність праці” і усвідомити, яку роль відіграє маса праці і продуктивність праці у збільшенні обсягу виробництва сільськогосподарської продукції. Допоможе в такому усвідомлені ознайомлення з наступною схемою – рис. 1.

В ринковій економіці будь-яке аграрне підприємство може ефективно працювати і забезпечувати конкурентоспроможність своєї продукції за умови підвищення продуктивності праці. У зв’язку з цим майбутній економіст-менеджер повинен добре знати, які існують шляхи такого підвищення. Для кращого засвоєння данного аспекту теми усі шляхи (фактори) підвищення продуктивності праці доцільно розглядати за трьома групами:

1) фактори, що сприяють збільшенню виробництва продукцію;

2) фактори, які сприяють скороченню затрат живої праці;

3) соціально-економічні фактори, що спонукають працівників до кращої праці.

Продуктивність праці в сільському господарстві характеризуються системою прямих і опосередкованих показників. Для характеристики рівня продуктивності праці в сільському господарстві застосовують наступні показники: прямі (повні), непрямі (не повні), натуральні, вартісні.

Рівень продуктивності праці визначається співвідношенням кількості виробленої продукції і витрат робочого часу.

Рис. 1. Фактори збільшення обсягу виробництва продукції.