Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






ТЕМА 2. Економічна ефективність виробництва овочів.






 

Питання для обговорення

-1. Розвиток і розміщення овочівництва в Україні.

-2. Ефективність виробництва овочів відкритого грунту.

-3. Ефективність виробництва овочів захищеного грунту.

-4. Шляхи підвищення економічної ефективності вирощування овочів.

 

 

Методичні вказівки щодо виконання завдань теми

 

Овочі – незамінні продукти харчування, багаті на мінеральні елементи, вітаміни, поживні речовини. Норма споживання овочів і баштанних культур у середньому за рік на душу населення в Україні становить 164 кг, а споживається близько половини.

Овочі – цінна сировина для харчової і консервної промисловості. Порівняно з іншими сільськогосподарськими культурами вирощування овочів має свої особливості. Їх структура значною мірою визначається природними та економічними умовами, а економічна ефективність залежить від зони вирощування.

Розрізняють овочівництво відкритого і захищеного грунту.

Для порівняльної оцінки вирощування овочевих культур за технологіями і працеємностями користуються такими показниками: урожайність, обсяг валової продукції в розрахунку на 1 га посіву, витрати праці на одиницю продукції, розмір прибутку на одиницю площі, рівень рентабельності.

В овочівництві захищеного грунту урожайність визначають в розрахунку на 1 м2 корисної площі, а прибуток – на 1 га споруд захищеного грунту.

 

 

ТЕМА 3. Економічна ефективність виробництва плодів, ягід і винограду.

 

Питання для обговорення

1. Розвиток і розміщення садівництва і виноградарства.

2. Економічна ефективність виробництва фруктів, ягід і винограду.

 

Методичні вказівки щодо виконання завдань теми

 

Виробництво фруктів, ягід і винограду та продукції їх переробки – одна із складових АПК України, що характеризується певною специфікою, широким асортиментом та багатоплановістю їх використання. Внаслідок цієї специфіки та відповідно до природно-кліматичних факторів формується ринок плодової продукції в свіжому і переробленому вигляді.

Садівництво і виноградарство як галузі сільського господарства мають ряд особливостей, зумовлених характером виробництва продукції. Від початку садіння до вступу в період плодоносіння, насадження потребують великих трудових і матеріальних витрат. З початком плодоносіння садові і виноградні насадження стають основними засобами виробництва сільськогосподарського підприємства. Період амортизації окремих насаджень різний. Так, у зерняткових порід він становить у середньому 20-25 років, у кісточкових – 17-20, а у виноградників – 40-50 років. Строк окупності капітальних вкладень на закладання садів – 8-12, а ягідників – 4-5 років.

Для визначення економічної ефективності виробництва фруктів, ягід і винограду використовуються ті ж самі показники, що і для інших сільськогосподарських культур.

Для порівняльної оцінки ефективності виробництва використовуються такі показники: урожайність ц з 1 га, продуктивність праці, валовий і чистий доход на 1 га; на 1 люд.-год.; собівартість, рівень рентабельності.

Садівництво і виноградарство – трудомісткі культури. Витрати праці в садівництві складають 700 люд.-год. на 1 га, у виноградарстві – 500-670 люд.-год. на 1 га.

 

 

ТЕМА 4. Економічна ефективність виробництва олійних культур.

 

Питання для обговорення

-1. Народногосподарське значення виробництва олійних культур (соняшнику, ріпаку, сої тощо).

-2. Показники економічної ефективності виробництва олійних культур.

-3. Стимулювання підвищення якості насіння олійних культур.

-4. Шляхи збільшення виробництва насіння олійних культур, підвищення якості, зниження собівартості.

 

Методичні вказівки щодо виконання завдань теми

 

До олійний культур належать соняшник, ріпак, гірчиця, мак олійний, льон-довгунець, бавовна, коноплі, соя.

У насінні цих культур міститься олії, %: соняшнику – 29, 0-56, 9; рицина – 7, 2-58, 2; ріпаку озимому – 45, 0-49, 6; льону олійного – 30, 0-47, 8; маку – 46, 0-56, 0; сої – 15, 5-24, 5.

Олійні культури та продукти їх переробки – цінний корм для худоби. Наприклад, соняшник, сою, ріпак та ряд інших культур вирощують на силос та зелену масу. Макуха і шрот, що є відходами переробки насіння, містять багато білка й сприяють різкому підвищенню продуктивності тварин.

Основна олійна культура в Україні – соняшник. У державних закупівлях насіння олійних культур питома вага соняшнику становить близько 96 %.

Основними показниками, які характеризують рівень економічної ефективності виробництва всіх олійних культур, є урожайність, затрати праці на 1 ц насіння, собівартість 1 ц, ціна реалізації, маса прибутку в розрахунку на 1 ц та 1 га посіву, підвищення рівня рентабельності.

Затрати праці на 1 ц насіння складають біля 2 люд.-год.

 

 

ТЕМА 5. Економічна ефективність виробництва і використання кормів.

 

Питання для обговорення

-1. Поняття кормової бази, її значення для тваринництва і завдання розвитку.

-2. Джерела кормових засобів і їх економічних характеристик.

-3. Науково-технічний прогрес у кормовиробництві.

-4. Економічна оцінка кормових культур, кормів і раціонів.

-5. Шляхи збільшення та здешевлення виробництва кормів.

 

Методичні вказівки щодо виконання завдань теми

 

Кормова база – це сукупність кормових ресурсів, структура і якість кормів, система їх виробництва, зберігання і використання в окремому господарстві, районі, області, регіоні.

Вона повинна забезпечувати:

- повне і безперебійне забезпечення повноцінними кормами всіх видів худоби і птиці на протязі року;

- виробництво кормів і насіння кормових культур з належною працеємкістю і собівартістю;

- раціональне використання сільськогосподарських угідь, залишків рослинництва і відходів переробної промисловості;

- надійне зберігання і використання без втрат всіх видів кормів.

Для практичного вирішення проблеми кормовиробництва і використання кормів спеціалісти повинні досконало знати економіки галузі, основні напрями її інтенсифікації, вміти виконувати практичні розрахунки по аналізу кормовиробництва, порівняльній оцінці культур і раціонів.

Узагальнюючий облік кормів ведуть в кормових одиницях. В одній кормовій культурі наявність кормових одиниць може бути різна і залежить від агротехніки, термінів і способів збирання, зберігання. Згідно зоотехнічних вимог в раціоні на кожну кормову одиницю необхідно мати в середньому 105-110 г перетравного протеїну. Нормативну кількість кормів розраховують виходячи із нормативів.

Вихід кормових одиниць і перетравного протеїну з 1 га як по основній, так і по побічній продукції визначають множенням врожайності (основної і побічної продукції) на відповідну кількість вмісту кормових одиниць і перетравного протеїну в одиниці корму.

,

де Укпо – вихід кормопротеїнових одиниць з 1 га посівної площі, ц; К – кількість кормових одиниць в 1 ц корму; П – вміст протеїну в 1 ц корму, кг; Уосн – врожайність основної продукції, ц/га; Упоб – врожайність побічної продукції, ц/га.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.007 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал