Зв’язок моралі з релігією

Проблема співвідносин моралі і релігії має важливе значення в етиці, оскільки вона безпосередньо пов’язана з питанням про критерії моральності. Френсіс Бекон одним із перших зробив спробу вивільнити питання про походження і сутність моральних понять від релігії. Він насмілився висловити думку, що відсутності релігійних переконань не слід приписувати руйнівного впливу на моральність, вважаючи, що навіть безбожник може бути чесним громадянином, тоді як з іншого боку, забобонна релігія, якщо вона бере на себе керування моральністю людини, є справді небезпечною.

Між релігією і мораллю є багато спільних основ. Усі відомі релігії підтримують моральні цінності, необхідні для розвитку і існування цивілізації. Основною ціллю будь-якої релігії є моральне удосконалення кожної людини в суспільстві в цілому.

Центральною ланкою взаємозв’язку моралі і релігії є моральний ідеал – носій ідеальних норм поведінки. Як підтверджує ряд наукових досліджень, висхідні якості загальнолюдського ідеалу втілював християнський ідеал.

П.О.Кропоткін говорив, що важливою рисою християнства було те, що воно за провідну роль в житті людини брало не особисте її щастя, а щастя суспільства, а, відповідно, за ідеал – ідеал суспільний. Ідеал християнства втілює такі якості, як справедливість, любов, співпереживання, милосердя, здатність до самопожертви заради рідного народу, мудрість, далекоглядність, тобто ті якості, які ми сьогодні називаємо загальноприйнятими.

Проблема релігії і науки, релігії і мислення хвилювала і представників філософської думки. І. Кант у своїй основній практиці „Критика чистого розуму” розглядає віру як особливий спосіб визнання істотності суджень. Згідно з його поглядами, визнання істинності судження має 3 рівні: думка, віра, знання. він прагнув пов’язати віру з „практичним розумом”, з поведінкою людини, насамперед із її моральною поведінкою. Наука і релігія – це способи пізнання двох сторін єдиного світу – матеріальної і духовної реальності.

Отже, є мораль загальнолюдська, суспільна, яка регулює взаємовідносини всіх спільностей людей, і мораль окремих спільностей, зокрема об’єднань релігійного характеру.

З метою здійснення загального розвитку свідомості школярів у школах введено курс „Історія релігії”. Чи має право педагог втручатися в віру школяра? Віра – це індивідуальна справа кожного. Оскільки до обов’язку класного керівника належить вивчення індивідуальних особливостей кожного школяра, то він має їх знати, спрямувати їхній розвиток, відгукуватися на запити дітей, у тому числі і віруючих, однак не нав’язувати своїх поглядів, переконань, у тому числі й релігійних.