розрізняються такі операції на відкритому ринку

Операції на відкритому ринку розрізняються в залежності від:

1. умов угоди:

o купівля-продаж за наявні;

o купівля на термін з обов'язковим зворотним продажем - зворотні операції;

2. об'єктів угод:

o операції з державними цінними паперами;

o операції з приватними паперами;

3. терміновості угоди:

o короткострокові операції з цінними паперами (до 3 мес.);

o довгострокові операції з цінними паперами (до 1 року і більш);

4. сфери проведення операцій:

o тільки на банківському секторі ринку цінних паперів;

o на небанківському секторі ринку цінних паперів;

5. способу встановлення ставок:

o ставки, обумовлені Центральним банком

o ставки, обумовлені ринком.

28. Виділяють такі форми проведення ринкових операцій:

1. прямі операції з цінними паперами історично є першою формою такого роду операцій, використовуваних центральними банками для грошово-кредитного регулювання. До прямих операцій відносяться чи покупка продаж цінних паперів.

2. Зворотні операції на відкритому ринку характеризуються більш м'яким впливом на грошовий ринок. Оскільки такі операції є більш гнучким методом грошово-кредитного регулювання, те їхній використання центральними банками в даний час зростає. До зворотних операцій відносяться купівля-продаж на термін із зобов'язанням зворотної продажу-викупу по заздалегідь установленому курсі.

29. Центральний банк робить на економіку такий ефект:

Закон України «Про Національний банк України»

Стаття 2. Правова основа діяльності Національного банку України

Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Стаття 6. Основна функція

Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. Національний банк у межах своїх повноважень сприяє стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі, визначеної у частині другій цієї статті

Національний банк також сприяє додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України за умови, що це не перешкоджає досягненню цілей, визначених у частинах другій та третій цієї статті.

Стаття 7. Інші функції

Національний банк виконує такі функції:

1) відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;

2) монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг;

3) виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування;

4) встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

5) організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

6) визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

7) визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

8) здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі

9) здійснює погодження статутів банків і змін до них, ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законом випадках, веде Державний реєстр банків, Реєстр аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків

10) веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем;

11) здійснює сертифікацію тимчасових адміністраторів і ліквідаторів банку;

12) складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;

13) представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

14) здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій

15) забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

16) аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

17) організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;

18) реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;

19) бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;

20) визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку;

21) вносить у встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Національного банку України;

22) здійснює методологічне забезпечення з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю; 23) здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом.

30.Відкритий ринок - це

Закон України «Про Національний банк України»

Стаття 1. Терміни та поняття

У цьому Законі терміни та поняття вживаються у такому значенні:

відкритий ринок - ринок, на якому здійснюються операції з купівлі-продажу цінних паперів між особами, що не є первинними кредиторами та позичальниками, і коли кошти внаслідок продажу цінних паперів на такому ринку надходять на користь держателя цінних паперів, а не їх емітента. Використовується центральними банками для купівлі-продажу, як правило, короткострокових державних цінних паперів з метою регулювання грошової маси. Внаслідок купівлі збільшується вкладення коштів в економіку, внаслідок продажу - зменшується;

31.Операціями відкритого ринку Національного банку є

Стаття 29. Операції відкритого ринку

Операціями відкритого ринку Національного банку, в тому числі з премією або з дисконтом, є купівля-продаж казначейських зобов'язань, а також інших цінних паперів (крім цінних паперів, що підтверджують корпоративні права) та боргових зобов'язань, визначених Правлінням Національного банку

32.Норма обов'язкового резерву розраховується як

Норма обов'язкового резерву розраховується як відношення його суми до термінових зобов'язань ділового банку. Для приклада: норма резервів складає 20%. Це значить, що діловий банк, що має термінові зобов'язання на суму 1 млн діл., повинний розташовувати в ЦБ резервом у сумі 200 тис. діл. Якщо в наступному місяці термінові зобов'язання підвищаться до двох мільйонів доларів, то комерційний банк повинний збільшити свій резерв у центральному банку до 400 тис. діл.

У той же час треба враховувати, що політика резервування є відносно " грубим" методом і при використанні у відриві від інших засобів створює визначену твердість в економічному регулюванні. Для порівняння можна сказати, що операції на відкритому ринку й обліковій політиці вважаються методами тонкого регулювання. З метою зм'якшення дії резервної політики ЦБ намагається доповнювати ці міри і відносно рідко здійснювати зміни норми резервів.

33.Ціль політики обов'язкових резервів полягає в

Ціль політики обов'язкових резервів складається в посиленні залежності комерційних банків від рефінансування з боку Центрального банку і жорсткості тим самим контролю за їх ліквідністю*. Блокування.резервів строго відповідно до встановлених норм носить обов'язковий характер, і тому політика норм обов'язкових резервів є найбільш адміністративним методом впливу на стан комерційних банків. Одночасно величина резервів забезпечує зобов'язання комерційних банків по чи депозитах виступає гарантією інтересів вкладників. Ця політика застосовується Центральними банками також для протидії прагнення комерційних банків до надмірної автономії, який вони починають володіти при скороченні частки векселів у грошовій масі.

34.Політика обов'язкових резервних вимог — це

35.Резервні вимоги використовуються центральними банками для

Резервні вимоги використовуються центральними банками для розв'язання макроекономічних довгострокових завдань стабілізації грошового обігу та регулювання обсягів грошової пропозиції (маси), тобто як інструмент монетарної політики. Резервування частини коштів, залучених банками, спрямоване на обмеження їхньої можливості збільшувати грошову пропозицію.

Політика обов'язкових резервних вимог використовується центральними банками як засіб антициклічної або антиінфляційної політики. Резервні вимоги, звичайно, насамперед пов'язані з показниками грошової маси, і їхня взаємодія з іншими макроекономічними показниками відбувається через трансмісійний механізм впливу змін грошової пропозиції на реальний сектор економіки — на ринок інвестицій, рівень цін тощо. Враховуючи такі властивості резервних вимог, центральний банк із метою стимулювання, наприклад, інвестиційної активності проводить політику, спрямовану на зниження норм резервних вимог, а тимчасове збільшення норми обов'язкового резервування за певних умов спричинює зниження інфляційного тиску, сприяє стабільності курсу національної валюти.

Резервні вимоги використовуються центральними банками як інструмент регулювання банківської ліквідності. Одним із показників, що характеризує ліквідність, є залишки коштів (резервів) на рахунках комерційних банків у центральному банку. Регулюючи стан банківських рахунків, центральний банк своїми діями намагається підтримувати оптимальну суму коштів на цих рахунках. Він вилучає надлишкові або надає додаткові резерви, використовуючи різні за­соби монетарної політики. Так, підвищення центральним банком норми резервування призводить до скорочення надлишкових резервів у розпорядженні банків, тобто до скорочення їхньої вільної ліквідності, а зниження — навпаки, збільшує вільну ліквідність, розширює можливості банків щодо проведення активних операцій.

Політика резервних вимог може мати стимулювальну спрямованість. Маневруючи окремими елементами механізму обов'язкового резервування, центральний банк може стимулювати розвиток окремих видів банків (малі та середні банки, банки, що надають довгострокові кредити), операцій (залучення строкових депозитів), фінансових інструментів тощо.

36.Механізм використання резервних вимог характеризується

Механізм використання резервних вимог характеризується цілою низкою параметрів. Розглянемо основні з них:

1.Порядок визначення норми обов'язкових резервних вимог. У деяких країнах верхня межа норми резервних вимог встановлюється спеціальними законодавчими актами.

2.База, що використовується для обчислення обов'язкових резервів. Норма резервів може встановлюватись у певному процентному відношенні до банківських пасивів або активів, узагальнено або вибірково, тобто до загальної суми пасивів чи активів або до окремих їхніх статей. Як правило, резервні вимоги орієнтуються на стан і зростання залучених коштів, тобто пасивів, і передусім депозитів небанківського сектора.

3. Банківські активи, які центральні банки дозволяють використовувати для задоволення резервних вимог.

4. Величина норми резервування та критерії її диференціації. Існують значні розбіжності у нормах резервування в різних країнах. Основний критерій диференціації — це вид депозитів, а саме: термін (трансакційні чи строкові депозити), валюти (національна чи іноземна), джерело (банківські депозити чи небанківських установ), власник депозиту (резидент чи нерезидент) тощо.

5. Розрахунковий період дотримання резервних вимог (як правило, від двох тижнів до одного місяця) і порядок регулювання резервних вимог. Центральні банки звичайно вимагають додержання резервних вимог не щоденно, а в середньому за встановлений період.

37.Норматив обов'язкового резервування встановлюється

Закон України «Про Національний банк України»

Стаття 26. Нормативи обов'язкового резервування

Національний банк встановлює банкам норматив обов'язкового резервування коштів. При цьому:

1) норматив обов'язкового резервування встановлюється єдиним для банків в процентному відношенні до загальної суми залучених банком коштів в національній та іноземній валюті

2) для різних видів зобов'язань можуть встановлюватися різні нормативи обов'язкового резервування

3) рішення про підвищення нормативу обов'язкового резервування набирає чинності не раніше ніж через 10 днів після його опублікування.