![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Логічна форма думкиСтр 1 из 5Следующая ⇒
Про абстрактне мислення Абстрактне мислення – є формою опосередкованого і узагальненого відбиття реальності. За допомогою форм чуттєвого пізнання (відчуття, сприйняття, уявлення) ми безпосередньо пізнаємо речі і їхні властивості. Абстрактне мислення дозволяє нам із одних знань отримувати інші, не звертаючись безпосередньо до досвіду, до показань органів відчуття. Абстрактне мислення дозволяє пізнавати світ в узагальнених формах, однією із яких є поняття. (Так наприклад, виділив загальні ознаки, які характерні всім спорудам, ми створюємо поняття - «споруда»)
Аналогічно створюються і інші поняття. Узагальнюючи отримані знання, люди за допомогою абстрактного мислення: - відкривають закони природи, суспільства і пізнання, - проникають у сутність явищ, закономірний зв'язок між ними. Мислення – найвищий прояв свідомості. Свідомість вторинна за походженням, вона є відбиттям буття. Але свідомість, у тому числі і абстрактне мислення, носить активний характер: пізнавши об’єктивні закономірності, людина використовує їх у своїх цілях. Активність мислення проявляється у тому, що людина · робить теоретичні узагальнення, · створює поняття і судження, · будує умовиводи та гіпотези. Спираючись на попередні знання, людина отримує можливість передбачення, створення планів різноманітних галузей народного господарства, науки, освіти і т.д. Активність мислення проявляється · у творчій діяльності людини, · у здатності уявлення, · у науковій, художній та іншій фантазії. Абстрактне мислення визначає ціль, спосіб та характер практичної діяльності людини. Ще однією особливістю абстрактного мислення є активне відбиття світу і участь у його перетворенні. Людина у практиці, перш за все у виробничій, перетворює ідеальне у матеріальне, оречевляє наукові ідеї у продукти своєї праці. Особливістю абстрактного мислення є його нерозривний зв'язок із мовою. Мислення являє собою відбиття об’єктивної реальності, а мова є спосіб вираження, засіб закріплення і передачі думок іншим людям.
Логічна форма думки Термін «логіка» походить від грецького слова logos, що означає «думка», «слово», «розум», «закономірність», і використовується як для означення сукупності правил, яким підпорядкований процес мислення, який відбиває реальність, так і для означення науки про правила міркування і тих формах, у котрих воно здійснюється. Мислення вивчається не тільки логікою, але і рядом інших наук: психологією, кібернетикою, педагогікою і т.д., при цьому кожна з них вивчає мислення у визначеному аспекті. Логіка – вивчає абстрактне мислення як засіб пізнання об’єктивного світу, досліджує форми і закони, у яких відбувається відбиття світу у процесі мислення. Оскільки процеси пізнання світу у повному об’ємі вивчаються філософією, а логіка вивчає лише один із аспектів мислення, яке пізнає, логіка є філософською наукою. Логічна наука поділяється на: · формальну логіку · діалектичну логіку · змістовно – генетичну логіку…
Формальна логіка – це наука про закони і форми правильного мислення (мислення за правилами). Логічна форма конкретної думки – є побудова цієї думки, т.б. спосіб зв’язку її складових частин. «…логічні форми і закони не порожня оболонка, а відбиття об’єктивного світу» (В.І.Ленін Пов. зібр. тво. т. 29, с. 162) Але це відбиття не всієї повноти вмісту світу, який існує поза нами, а його загальних структурних зв’язків, які необхідно втілюються і у структурі зв’язків наших думок.
Структуру думки – т.б. її логічну форму можливо виразити за допомогою символів. Виявимо структуру (логічну форму) у трьох наступних судженнях: - «Всі будинки – споруди»; - «Усі будівельники - робітники»; - «Усі архітектори - творці». Вміст у них різний, а форма одна і та сама: «Всі S є P», вона вбирає у себе: · S (суб’єкт) -т.б.поняття про об’єкт судження, · P (предикат) - т.б.поняття про ознаку об’єкту · Зв’язка є – квантор «усі» Два наступних умовних судження мають одну й ту саму форму: - «Якщо залізо нагріти, то воно розширюється» - «Якщо той хто навчається вивчає логіку, то він підвищує чіткість свого мислення» Форма цих суджень така: «Якщо S є P, то S є P»
|