Рахунок операцій з капіталом і фінансовими інструментами

Рахунок операцій з капіталом і фінансовими операціями - це група статей ПБ, що фіксують міжнародний рух капіталу, за допомогою якого фіксуються експорт й імпорт товарів і послуг.

Всі міжнародні угоди з активами країни (їхня купівля й продаж) відображаються в рахунку операцій з капіталом і фінансовими інструментами. Коли, наприклад, Україні надається іноземна позика, вона продає актив, тобто обіцянку виплатити його в майбутньому з відсотками. Подібна угода відіб'ється на рахунку капіталу й фінансових операцій у графі «кредит».

Рахунок капіталу й фінансових операцій містить також чисті капітальні трансферти (безоплатну передачу власності на основний капітал). До них належать інвестиційні гранти, надані, наприклад, на будівництво доріг, лікарень, аеродромів. «Списані» заборгованості уряду також включаються у даний розділ ПБ.

Сальдо за статтями рахунку капіталу й фінансових операцій, які відображають надання й одержання довгострокових і короткострокових кредитів, показує чисті надходження іноземних валют від всіх угод з активами. Надання кредитів означає витрати на покупку активів за кордоном (акцій, облігацій, нерухомості й т.п.), одержання ж кредитів - не що інше, як надходження від продажу активів.

Позитивне сальдо рахунку руху капіталу визначається як чистий приплив капіталу в країну. Навпаки, чистий відплив (або вивіз капіталу) виникає на фоні дефіциту рахунку руху капіталу, коли витрати на покупки активів за кордоном перевершують доходи від їхнього продажу за кордон.

Платіжний баланс, складений за принципом подвійного рахунку, за визначенням дорівнює нулю, а це означає, що всі борги країни повинні бути оплачені. Тому дефіцит за рахунком поточних операцій повинен у точності відповідати позитивному сальдо за рахунком операцій з капіталом і фінансовими інструментами. Цю залежність уперше виявив швейцарський економіст Л. Вальрас (1831 - 1910).

В епоху, коли був відсутній рух капіталу (до останньої третини XIX століття), єдиним джерелом фінансування імпорту був експорт товарів. Тепер існує ще одне джерело - приплив капіталу з-за кордону.

Л. Вальрас сформулював правило: «вартість імпорту країни дорівнює сумі вартості експорту й чистих закордонних продажів активів і відсотків за ними»:

Im=Х+NA+NR, де Im - імпорт,

де Х - експорт; NA - чисті продажі активів; NR - чисті платежі відсотків за активами.

Продаж активів у будь-якій формі (права власності, цінні папери, золото й т.п.) означає приплив капіталу в країну. Платежі відсотків являють собою плату за користування капіталом, отриманим у минулому. Чим більший продаж активів сьогодні, тим більшими будуть платежі у відсотках із залученого капіталу в майбутньому. Отже, чим вище чистий продаж активів (NA) сьогодні, тим вище розмір одержуваних чистих відсотків (NR) у майбутньому.

Перетворюючи рівняння Im=Х+NA+NR, одержуємо Im-х-NR=NA, ліва сторона якого є балансом поточних операцій, - баланс товарів і послуг плюс чисті виплати відсотків на капітал, які розглядаються як торгівля капітальними послугами, а права - баланс руху капіталу.

Таким чином, згідно з правилом Вальраса баланс торгівлі товарами й послугами повинен дорівнювати балансу руху капіталу із протилежним знаком. Якщо ця рівність не дотримується, то залишок називається пропусками, або помилками.

Якщо баланс офіційних розрахунків зводиться з дефіцитом, погашення заборгованості здійснюється Центральним банком за рахунок скорочення офіційних резервів іноземних валют (у тому випадку, якщо ЦБ утримується від коректування валютного курсу або інших заходів).

Тривалі дефіцити ПБ виснажують офіційні резерви іноземної валюти й золота. Тому уряди використовують й інші заходи для коректування платіжного балансу.