М. Сарни

Сарни – місто районного підпорядкування, районний центр. Розташоване в північній частині Західного Полісся в межиріччі рр. Случ та Горинь, які належать до басейну Дніпра. Населений пункт дістав назву від сусіднього села, яке так назвали тому, що колись тут водилося багато сарн (серн) – диких кіз.

Свято-Троїцька церква. На південно-східній околиці сучасного м.Сарни, на березі р.Случ височить древній Божий Дім – однопрестольний дерев'яний храм, посвячений в честь Святої Трійці (в минулому це с.Доротичі).

Свято-Троїцька церква села Доротичі (нині м. Сарни) – пам'ятка дерев'яної архітектури державного значення. Церква побудована в присілку Доротич в 1725 р. на кошти поміщика Антонія Прушинського. Церква дерев’яна, спочатку мала дві бані, згодом було зведену третю – над дзвіницею.

На південно-східній околиці сучасного м.Сарни, на березі р.Случ височить древній Божий Дім – однопрестольний дерев'яний храм, посвячений в честь Святої Трійці (в минулому це с.Доротичі). Він є одним із древніших на Поліссі, і державою зарахований до пам'яток дерев'яної архітектури XVIII ст. Всеукраїнського державного значення під номером 1524. В письмових джерелах село згадується з 1570р. За народними переказами, село заснував плисяк (сплавник лісу) на ймення Дорота. За часів радянської влади села Доротичі, Костянтинівка, Орлівка були підпорядковані сільраді з центром у с.Сарнах. Свято-Троїцькій церкві скоро виповниться 290 років. Старожили, незважаючи на роки, недуги, з благовінням сходяться до святині. І вони, люди похилого віку, пам'ятають, що храм цей був наче містком поєднання двох колишніх сіл - Доротичі і Сарни (нині м. Сарни). Як красень, він стоїть і понині, а з уст в уста передаються спогади.

Сарненський історико-етнографічний музей. Музей із скансеном у місті Сарни, філія Рівненського краєзнавчого музею. В музеї зібрані історичні пам'ятки, колекція старовинного одягу, предметів побуту, матеріалів які розповідають про промисли та ремесла поліського краю. На відкритому майданчику представленні архітектурні споруди Волинського Полісся. Нині у музеї налічується понад 7000 експонатів основного та стільки ж науково-допоміжного фонду. Працівники музею проводять науково-дослідну роботу з вивчення матеріальної і духовної культури Рівненського Полісся. Завдяки етнографічним експедиціям фонди музею поповнилися колекціями сорочок, наміток, свит і речами домашнього вжитку.

Зібрано вироби традиційних поліських промислів: гончарства, бондарства, лозоплетіння, різьби по дереву.

Урочище «Дубки». Територія заповідника складається з чотирьох окремих ділянок, які з 1984 року мали статус заказників загальнодержавного значення: ландшафтний заказник " Білоозерський" (Володимирецький р-н), загальнозоологічний - " Перебродівський" (Дубровицький та Рокитнівський р-ни), ботанічний - " Сира Погоня" (Рокитнівський р-н), гідрологічний - " Сомино" (Сарненський р-н). Це найбільші за площею і найкраще збережені болотні масиви України, взяті під охорону. Значну роль у їх вивченні та розробці рекомендацій щодо охорони відіграли українські болотознавці на чолі з професором Є.М.Брадісом та вчені-орнітологи. Заповідник створено з метою збереження у природному стані типових та унікальних природних комплексів Українського Полісся.

В установі працюють 206 чоловік, з них у науковому підрозділі - 6, у службі охорони- 69 осіб. Згідно з фізико-географічним районуванням України територія заповідника належить до Волинського Полісся Зони мішаних лісів. Вона добре виражає основні риси ландшафту, притаманні цій частині України, - рівнинність рельєфу, переважання пісків, позитивний баланс вологи, високі залісненість та заболоченість. За геоморфологічними умовами це низовина, кристалічний фундамент якої залягає на глибині до 200 м і перекритий льодовиковими, водно-льодовиковими та алювіальними відкладами. Серед чотирьох ділянок заповідника морена виявлена лише на Білоозерській. Ґрунти всіх чотирьох ділянок - переважно торфи.

У рослинному покриві території заповідника переважають ліси і болота (відповідно 48, 3% та 48, 0%). Серед лісів основні площі займають соснові ліси. На багатьох ділянках у деревостані є значна участь берези, проте березово-соснові ліси в соснових масивах трапляються розсіяно. На локальних площах сформувались листяні ліси з участю граба та місцями дуба. Зовсім незначні площі займають ліси формації вільхи чорної. Характерною ознакою Рівненського заповідника є те, що в ньому представлені болота всіх типів, які є на Українському Поліссі. Найбільшою різноманітністю боліт визначається Білоозерська ділянка.

Біле озеро

Біле озеро – озеро карстового походження, знаходиться у Володимирецькому районі Рівненської області, в басейні річки Стир (притока р. Прип'ять). Біле озеро – особливе. Тут унікальне поєднання болотних, озерних і лісових природних комплексів Західного Полісся. Безпосередньо до озера підходять лісові й болотні масиви, що разом утворює єдиний гідрологічний комплекс. Вода за складом гідрокарбонатно-кальцієво-магнієва (типова для озер лісової зони). Вода міститьфосфор, сірководень і до 6, 37 мг/л гліцерину. Тому вода здається шовковистою на дотик. Біле озеро – єдине в Україні з підвищеним вмістом гліцерину у воді, через що має надзвичайні цілющі властивості.

За Польщі до Білого озера було прокладено вузькоколійку, по якій воду з озера цистернами вивозили у Варшаву спеціально для лікування пані Пілсудської – дружиниглави польської держави.

Партизани та вояки УПА, що воювали в цих болотах, також згадували про цілющу воду Білого озера. Нею заживлювали рани, виходжували підстрілених коней.

На озері розташований Рекреаційно Оздоровчий Комплекс " Біле Озеро". Щороку в кінці липня на його територій проходить пісенний фестиваль для молоді.

В озері щорічно відмічається зниження рівня води, в тому числі й внаслідок інтенсивного рекреаційного використання.

Біле озеро знаходиться у складі Білоозерського заказника. В районі Білого озера є рідкісні й цікаві рослини. Це лікоподієла заплавна, цмин пісковий, росичка круглолиста; осоки (тонкокорневищна, багнова, дводомна). Біля могутніх ялин знайшла собі місце, корячка болотна – поліська орхідея з дуже красивою квіткою. Із сосною подружилась зелена кучерява коничка. У воді озера біля берега знайдено рідкісну рослину – молодильник озерний, який раніше був відоміший у Воронківському озері.

З тварин зустрічаються вовк, лисиця, вужі, ящірки. На берегах озера гніздяться дикі качки, гуси, живуть бобри та ондатри. Ще в 60-х роках зробленим із лози кошем можна було зачерпнути з озера багато риби та раків.

Біле озеро розташоване поблизу села Рудка. Озеро має площу 453 га. Це друге за величиною озеро в Рівненській області після озера Нобель (470 га). Воно складається з двох лійкоподібних улоговин карстової природи глибиною 22 і 26 м. За повідомленням директора турбази, у 2005 році зафіксовано глибину 34 м. Розташоване воно серед боліт в межиріччі Стира і Веселухи

2. РОЗДІЛ 2 Можливості роботи із трьохмірною графікою в Adobe PhotoShop СС

2.1 Типи комп’ютерної графіки

Комп’ютерна графіка – це галузь застосування комп’ютерної техніки, що призначена для створення та редагування графічних зображень, викорис­товуючи засоби комп’ютерної техніки. Вона знайшла широке використання в професійній дизайнерській та видавничій справі, а також часто використо­вується й художниками-любителями. Тому комп’ютерна графіка на сього­нішній день є однією із провідних та найпоширеніших галузей застосування комп’ютера.

Комп’ютерна графіка має ряд переваг в порівнянні з традиційною. Це, насамперед, її доступність – людина, яка має відповідні апаратні та програмні за­со­би та деякі художньо-дизайнерські навички може створювати та реда­гувати досить складні та оригінальні зображення. По-друге – це можливість дов­гост­рокового зберігання зображень, створення бібліотек та каталогів зобра­жень, баз даних з можливістю пошуку та передачі по глобальних комп’ю­терних мережах. По-третє – відправним моментом при створен­ні власних художніх композицій можуть бути фрагменти творінь як відомих художників, так і власних творів, що є дуже важливим при роботі дизайнерського плану.

За способом створення та представлення елементів зображення ком­п’ю­терну графіку поділяють на три основних типи:

Растрова графіка. Растрова графіка отримала свою назву від того, що еле­­ментом зображення є крапка, яка має відповідні координати, колір, ін­тен­­­­сив­ність. Набір крапок (пікселів), які утворюють зображення називають растром. Пристрої введення і виведення графічної інформації також працюють

за принципом растрування зображення (поділу його на пікселі), тому такий тип графіки знаходить широке використання на стадіях введення-виведення та обробки графічної інформації.

До переваг растрової графіки відносять можливість використання спецефектів, які, діючи відповідно обраним математичним алгоритмам, обробляють зображення, надаючи йому потрібні як технічні, так і художні параметри. Растрова графіка дає також можливість попіксельної обробки зображення. Недоліками растрової графіки є великий об’єм графічних файлів та втрата якості зображення при масштабуванні. Це пов’язано з тим, що зображення складається з певної незмінної кількості крапок, тому при зміні розмірів рисунка потрібно або міняти розміри крапок, або змінювати відстань між ними. Зрозуміло, що обидва ці процеси пов’язані із втратою якості зображення.

Щоб зменшити вплив цього фактора сучасні програми для обробки растрової графіки використовують інтерполяцію крапок. Коли зображення збільшується, то сусідні крапки віддаляються і між ними встанвляється нова, колір якої має середнє значення між кольорами оточуючих її пікселів. При зменшенні зображення частина крапок знищується. Така технологія доречна при відносно невеликому збільшенні зображення (до декількох разів). Оскільки при значному масштабуванні добавляється дуже багато пікселів і зображення стає розмитим.

Однією із важливих характеристик растрового зображення є роздільна здатність, що вимірюється в одиницях dpi (dot per inch) – кількість крапок зображення на одному лінійному дюймі довжини. Іншим недоліком растрової графіки є великі об’єми, що займає зображення в пам’яті. Це пов’язано з тим, що в растровому зображенні потрібно запам’ятовувати кожну крапку: її кординати та колір. Особливо багато пам’яті витрачається на запам’ятовування кольору. Наприклад, щоб запам’ятати зображення із 256 відтінків потрібно на колір кожної крапки затратити 1 байт. Частково цей недолік усувається компресією (стискуванням) зображення але, як правило, це пов’язано із втратами його якості. Найбільш професійними на нинішній день програмами для роботи з растровою комп’ютерною графікою є Adobe PhotoShop та Corel PhotoPaint.

Векторна графіка. Елементи зображення складаються з елементарних геометричних фігур та кривих, що описуються математичними формулами, наприклад, кривими Без’є або сплайнами. Таке представлення зображень дозволяє легко масштабувати їх без будь-якої втрати якості зображення. Іншою перевагою є малі затрати пам’яті, оскільки запам’ятовувати потрібно не окремі крапки а цілі лінії та фігури. Недоліком векторної графіки є деяка “штучність”, адже такий тип графіки може бути реалізований тільки програмними методами. Для професійної роботи з векторною графікою найчастіше використовують такі програми, як Corel Draw та Adobe Illustrator.

Тримірна графіка. Особливим типом графіки є тримірна комп’ютерна графіка, мультиплікація та тримірне моделювання. Вона поєднує в собі елементи двох попередніх типів графіки – векторні каркаси об’єктів, та растрові матеріали, що натягуються на поверхню каркаса. Причому, все це розміщується разом з джерелами світла, камерами у віртуальному тримірному просторі. Тримірна мультиплікація включає в себе ще й надання відповідних траєкторій руху об’єктів, джерел світла, камер, а також їх трансформацію в часі. Перевагою комп’ютерних методів мультиплікації є те, що при заданні ключових кадрів (кінцевих переміщень об’єктів), комп’ютер самостійно обчислює та створює проміжні кадри кліпу.

Для професійної роботи з тримірною графікою використовують спеціально створені графічні станції – суперкомп’ютери з потужними процесорами та відповідними відеопристроями. Серед них можна виділити Silicon Graphics, Hewlett Packard та українську розробку від МДМ-Сервіс – Everest Graphics Pro. Для персональних ПК найпопулярнішими пакетами для роботи з тримірною комп’ютерною графікою є 3D Studio Max, Maya, Bryce 3D, Macromedia Flash та ін.

Для створення професійних графічних робіт використовують, як правило, і векторну і растрову графіку, уміло їх поєднуючи та застосовуючи сильні сторони кожної з них.