Участь України в СНД

Переваги співробітництва із країнами СНД:

1) розвиток відносин у межах СНД дозволяє використати багаті ресурси даного регіону.

2) участь у СНД дає можливість більш успішно формувати й розвивати зовнішньоекономічні зв'язки в рамках даного регіону. Країни регіону об'єднані загальним геополітичним положенням, мають міцні історичні, культурні, язикові, етнічні, економічні зв'язки, загальні принципи, перебувають на приблизно рівному рівні соціально-економічного розвитку;

3) інтеграція в рамках СНД дозволяє більш ефективно використати сформовану раніше систему внутрірегіонального подолу праці, спеціалізації виробництва;

Особливості участі України в СНД:

1) Україна не є де-юре державою членом СНД (не підписала Устав СНД), але проте ставиться до держав-засновників і держав-учасників СНД. З 90 статутних інститутів (міждержавна, міжгалузева й галузевих) Україна бере участь в 58. Україна не підписала Устав СНД, не приймає участі в роботі Ради міністрів оборони, Об'єднаному командуванні колективних миротворчих чинностей, ряді галузевих органів. Тільки після багаторічної дискусії Верховна Рада України вирішив питання про приєднання до Міжпарламентської асамблеї СНД.

2) значна залежність країнами-членами СНД не від економічних, а від політичних факторів. Відправними основами концепції відносин України зі СНД із моменту його створення була орієнтація на пріоритет економічних елементів співробітництва над політичними: першочергова увага до двостороннього, а не багатобічним зв'язкам, неучасть у наднаціональних органах, які можуть обмежувати національний суверенітет.

Економічні фактори, які виділяють цей регіон як потенційно важливий для розвитку господарства України, а саме:

· історичні зв'язки в рамках народногосподарського комплексу колишнього СРСР;

· відносна близькість ринку збуту;

· можливість обміну продукцією, що менш конкурентноздатна в інших регіонах;

· діюча система виробничо-комерційної кооперації між підприємствами країн СНД.

3) значна частина зовнішньоекономічних зв'язків України в рамках СНД доводиться на Росію. На частку Росії доводиться 66, 7% усього товарного торговельного обороту України з усіма країнами СНД, у тому числі майже 68, 1% експорту й майже 65, 7% імпорту.

Договір про дружбу, співробітництво й партнерство Україна й Росія підписали 31 травня 1997 р. і ратифікували в 1999 р. Ступінь географічної й галузевої диверсифікованості зовнішньої торгівлі України в рамках СНД є досить низким, і потенційні можливості її збільшення незначні.

Перспективи участі України в СНД:

1) розширювати обсяги, диверсифікувати форми й напрямки зовнішньоекономічної діяльності України у відносинах з Росією; закріплювати свої позиції на ринках Росії. Особлива увага повинна бути приділена розширенню науково-технічного співробітництва, інноваційної сфери співробітництва, формуванню транснаціональних корпорацій;

2) розширення сфери й обсягів зовнішньоекономічних зв'язків з іншими членами СНД;

3) перебудова механізму здійснення економічного співробітництва як на макро-, так і на мікрорівні;

4) нарощування обсягів зовнішньоекономічних зв'язків зі СНД. Хоча, донедавна проглядалася тенденція до скорочення питомої ваги цих обсягів у загальній зовнішній торгівлі України. Так, якщо в 1996 р. на частку СНД доводилося 48, 6% загального експорту України, а на інші країни - 51, 4%, те в 1999 р. - 28, 1% і 72, 9%, в 2003 р. - 26, 2% і 73, 8% відповідно. Ситуація змінилася з 2005 р., коли відбувся ріст частки країн СНД у загальному обсязі експорту України до 31, 3%. В 2007 р. цей показник знову зріс - до 37, 8%, таким чином, вийшовши приблизно на рівень 1997 р. (39, 2%);

5) формування зони вільної торгівлі, розвиток взаємовигідної кооперації, співробітництву по створенню об'єктів у третіх країнах, підвищенню конкурентноздатності продукції на ринках цих країн, створенню спільних підприємств, фінансово-промислових груп. Україна однієї з перших ратифікувала Угоду про сприяння розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей країн-учасниць СНД, прийнятого в грудні 1993 р., яким передбачалося взаємне незастосування ввізного й вивізного мит, податків, акцизів і кількісних обмежень відносно товарів, які поставляються кооперацією;

6) формування субрегиональних утворень. Україна з урахуванням національних інтересів, свого економічного потенціалу, своєї економічної структури буде визначати, у якому із цих інтеграційних утворень брати участь.