Філософія і міфологія. Особливості міфологічного світогляду давніх слов”ян.

Структура філософського знання.

1. Вчення про буття - онтологія (Онтос - суще, буття; логос - вчення). включає в себе питання про систематизують первоначалах буття, вчення про єдиного, про сущому буття, про його первопрінціпах. Антична філософія починалася з онтології: стародавні шукали основу світобудови. Мілетці бачили літературних уподобань основу буття в природних стихіях: Фалес - у воді, Анаксімен - у повітрі, Геракліт - у вогні, Емпедокл - в 4 елементах: воді, повітрі, землі й вогні. Піфагор вважав їм число, Анаксімандр - Апейрон, Анаксагор - гомеомеріі, Демокріт і Епікур - атоми, Платон - ідеї. У Декарта: матеріальне і духовне, у Спінози - матеріальне; у Лейбніца - безліч монад, а у Фіхте - суб'єктивне " Я"; у Гегеля - Абсолютна Ідея, а у Шопенгауера - Світова воля; у Маркса і Енгельса - матерія і економічні відносини; в екзистенціалізмі (Гайдеггер, Ясперс, Сартр, Камю, Бердяєв) - свобода; у релігійній філософії - Бог.

2. Вчення про пізнання - гносеологі я. Гносеологію цікавлять питання істинності наших знань, критерії істинності, різні точки зору з цих питань - головна проблема гносеології та епістемології зокрема; особливості соціального, наукового, позанаукового та інших видів знання.

3. Вчення про методи людської діяльності - методологія. Методологія виділяє 2 основних мет.: діалектичний і антідіалектіческій (метафізичний. Включає в себе вчення і про ін, принципи і методи підходу людини до дійсності, які нерідко так само розроблялися, в тому числі і філософією. Наприклад: Принцип системності; причинності; загальності і відмінності, загальної взаємозв'язку.

4. Вчення про людину - філософська антропологія і вчення про цінності - аксіологія. Філософська антропологія та аксіологія - специфічні і найважливіші частини філософського знання.

В стр-ре философии различают сл. раз-делы: Онтология. Социальная Ф. Антропология.

Аксиология. Этика. Эстетика Логика Праксеология Ф. науки Методология, диалектика, метафизика.

Філософія і міфологія. Особливості міфологічного світогляду давніх слов”ян.

Історично першою формою світогляду був міф. Міф складався в умовах первісного ладу, і сприймався, як цілком реальний “світ”. Людина спостерігала як середовище перетворювалось на навколишній світ. Так народжувалась міфологія-первісна світоглядна форма. Вона відображала специфічні риси колективу, а не індивідуального члена: уявлення про родинні зв’язки природних сил, явищ і людського колективу; віра у богів; мислення образами, а не поняттями; міфи сприймаються як життєва реальність, яка не підлягає перевірці; людина-іграшка в руках божественних сил.

Міф - це перша форма світогляду.. До становлення Київської Русі давні слов”яни жили племенними общинами і в тій чи іншій мірі їм були властиві такі форми міфологічного світогляду, як магія, фетишизм. У слов”ян для визначення ілюзійних двійників застосовувалися 2 терміни: менш могутніх називали “душами”, а більш могутніх – “духами. Владикою усього слов”яни визнавали єдиного бога (Перуна). У давньоруських літописах згадуються також: Даждьбог, Хорс, Стрибог Зокрема шанували дуб і приносили перед ним у жертву живих птахів, м”ясо, хліб; вважаючи дуб священним деревом Перуна.

Особливості міфології давніх слов’ян: 1)в усій давньослов'янській міфології впадає у вічі землеробський акцент: Лада й Лєля - богині природи, Перун - бог грози, Сварог, небесний коваль-батько сонця й творець вогню, який викував плуг переміг Змія і запрягши його в плуг, виорав знамениті Змієві вали; 2) серед волхвів-жерців існував своєрідний розподіл праці: хмарогонителі, чародії, потворники (знахарі) і т.п. 3) персонаж “кощун” Кощій- володар потойбічного, мертвого царства; 4) слов'янський героїчний епос - билини –герої Ілля Муромець, Добриня, А.Попович - перехідний етап від міфології до філософії; 5) творчий діалог з візантійським християнством.