Адміністративно-територіальний устрій України у складі Російської імперії.

Поняття «новітньої історії України» та «українського ХІХ». Період іст Укр ХІХ ст.

Ярослав Грицак у праці «Нарис іст Укр: формув модерної укр. нації 19-20ст» розповідає нам про традиції написання історії Укр підтримуючи підходи Антоновича, Грушевського. Поняття «українського ХІХ» висвітлено в статті Лисака-Рудницького «С-ра укр.істХХст». Він зазначає, що в історії Укр власне саме це століття висвітлене найменше, виправдовуючи це тим, що аж до І св. В. ХІХ було сучасністю.

«Укр ХІХ»тривало від 1790р-1914рр (якщо розгладати його як історичну, а не календарну добу). Кінець епохи для Укр і Євр заг визначений – 1914р вибух І св. Війни.

Періодизація Мірослава Гроха: 1- академічний період; 2)культурно-освітній від сер 19 ст до 1890р; 3) політичний від 1890.

Періодизація Лисак-Рудницького: 1-шляхетський –від упадку коз.державності до 1840х. Х-зує перевага дворянства коз.походження на Лівоб., а прол.-укр. Шляхта на Правоб.2) народницький- від 1840 до 1880хрр Провідне місце в суспільстві замає демократ інтелігенція, опанована ідеєю «служіння народові». Україна розглядається як етнічна національність. Від часів від Кирило-Мефодіївського братства сформув новітній укр. визвольний рух. 3)модерністична епоха -від 1890р до І св.в.: укр. рух від інтелігенції поч проникати в маси, особл після 1905р

Виділяють 3 етапи нац. Відродження: 1 попівська доба, священицька; 2)професорська; 3)адвокатська. Примордіаліст и – історики ті, що вважають, що нація існує від початку-нація існувала в часи Київської Русі. Модерністи – існує не нація, бо вона ств у 19 ст.

Адміністративно-територіальний устрій України у складі Російської імперії.

Унаслідок ІІ(1793) і ІІІ(1795) поділів Речі Посполитої до складу Рос. Ім. увійшли Правобережна Укр й Зх. Волинь. До її терит були приєднані причорноморські степи, а в 1783р Крим. В складі Рос ім. виділились 4 вел регіони: Слобожанщина, Лівобережна Укр, Правобер. Укр, Південна Укр. Після поділів увійшли Київщина, Брацлавщина, Волинь. Існував поділ на намісництва, які були запроваджені в 1775р «Установлення про губернії». Усього на Рос ім. було утв 34 намісництва. Терит Укр входила до таких: Харкіського утв 1780р, Киїівського та Чернігівського утв 1781р, Катеринославського 1783р, Брацлавського, Подільського, Волинського утв 1793р, Вознесенського 1795р.

На чолі кожної адміністративної одиниці стояв намісник → здійснював урядові, військові справи та адміністративне, судове, поліційне і фінансове управління. Відповідно до царського указу 1796р «Про новий поділ держиви на губернії» були ств замість намісництв губернії. 1796 Лівоберж Укр орт назву Малоросійська губернія. 1802 р вона поділена на Чернігівську, Полтавську. Новоросійська губернія поділена на Таврійську, Катеринославську, Миколаївську(з 1803 отр назву Херсонська). Таким чином на поч ХІХ на теренах Укр що пердували під владою Рос імп існувало 9 губерній.

1815 до Рос ім. приєднані Холмщина і Підляшшя. У 20-30х рр. 19 ст формою держ праління стали генерал-губернаторства: Малоросійське, Київське, Новоросійсько-Бессарабське. Губернаторів призначав особисто цар. Губернатор спирався на губернське управління, до якого входили: віце-губернатор, радники, прокурор. Повіти ділилися на стани, очолювані поліцейськими приставами. Малоросійські губернатори: Куракін, Рєпін-Волконський → бажав процвітання Укр, прагнув відродити козацтво.