Налаштовування браузера

Користувач налаштовує браузер до своїх потреб засобами команд Сервіс – Властивості браузера. Власне тут можна: задати адресу домашньої сторінки; обмежити неповнолітнім перегляд сайтів для дорослих; дозволити чи заборонити автоматичне поновлення сторінок; створити профіль з особистими даними, якщо користувач хоче поширити дані про себе в Інтернеті; заборонити популяризацію профілю; задати рівень безпеки доступу до сертифікованих інформаційних ресурсів (високий, середній, низький); вибрати одне з можливих приєднань до Інтернету; задати правила зберігання в журналі відвіданих сторінок, наприклад, відвіданих за останні шість чи десять днів; вимкнути режим відображення рисунків для прискорення роботи; вимкнути відтворення звуку, відео та анімації; заблокувати контакт з окремими адресами.

Пошукові системи. Каталоги та покажчики

Для відшукання потрібної інформації користуються інформаційно-пошуковими системами.

Інформаційно-пошукова веб-система — це сайт, який дає змогу відшукати потрібний ресурс за темами (категоріями): спорт, книги, нові фільми, музика, погода тощо, або ключовими словами. Відповідно до цих можливостей системи поділяють на каталоги і покажчики.

Каталоги дають доступ до систематизованих за темами (категоріями) редакторами-людьми найважливіших ресурсів Інтернету. Наприклад, «Yahoo!» — каталог у США (адреса www.yahoo.com), «Народ» — у Росії (www.narod.ru), «Мета» — в Україні (www.meta.ua), український каталог-портал Uaportal (www.uaportal.com). Покажчики (індекси) автоматично (без участі людей) класифікують посилання на веб-ресурси методом аналізування змісту сайтів. Для цього, застосовують спеціальні програми-павуки, які «повзають мережею» регулярно виконують моніторинг (огляд) інформаційних серверів. Відшукання ресурсу відбувається за ключовими словами.

Приклади покажчиків: Google (www. google.com.ua, рис. 5.9), «Рамблер» (www.rambler.ru), Webber (www.webber.net.ua). Деякі покажчики функціюють також як каталоги, наприклад, Google.

Завантажувачі

Часто потрібну інформацію спочатку треба скопіювати на власний комп'ютер і лише після цього з ним працювати. Процес копіювання такого файлу називають завантаженням (чи закачуванням або даунлоудом). Невеликі файли закачують звичайним способом, вибравши команду Закачати. Та якщо файл великий, то за один сеанс зв'язку закачати його вдається не завжди. Тоді застосовують спеціальні програми. Ці програми дають змогу переривати завантаження та продовжувати його з того місця, де відбувся розрив зв'язку, а також закачати відразу декілька файлів. Прикладом такої програми є FleshGet. Після встановлення на комп'ютер вона повністю перебирає на себе процеси закачування файлів.