Г) Правова доктрина. Загальні принципи права.

Особливе місце в романо-германській правовій сім’ї посідає правова доктрина.

В період становлення романо-германській правовій сім’ї не виникало сумніву у значимості доктрини (зокрема у вигляді праць вчених-юристів, common opinio juris – загальної думки юристів) як джерела права. Зокрема, головним джерелом магдебурзького права стала книга Ейке фон Репгоф (Eike von Repkow), написана між 1224 і 1235 р.р. “Spiegel der Saxen”, в якій викладалися основні положення магдебурзького права, згодом такої ж популярності набула книга “Sochsisches Weichbild”. Джерелами магдебурзького права в західно-руських магдебургіях за часів литовського панування були не офіційні кодекси, а приватні правні книги – твори Гроїцького й Щербича. Загалом, внаслідок діяльності середньовічних університетів, саме доктрину було покладено в основу формування романо-германського права. Однак згодом, в період панування національних держав, внаслідок зростання ролі законів та проведення кодифікацій доктрина зменшила своє значення, однак не втратила його. Саме поняття „доктрина” досить різнопланове: воно розглядається як наукові праці найбільш авторитетних дослідників в області держави і права; у вигляді поглядів вчених-правників щодо певних юридичних актів, з питань правотворчості, тлумачення права та правозастосування; у вигляді коментарів кодексів, законів, моделей нормативно-правових актів.

Переважно доктринальним шляхом, в університетах були випрацювані основні принципи права. Завдяки доктрині створюється понятійний апарат права, в доктрині складаються певні погляди і напрямки, які потім фіксуються законодавцем, за допомогою доктрини розглядаються ситуації, щодо врегулювання яких наявні прогалини або які врегульовані суперечливими або занадто загальними нормами. Саме доктрина впливає на методологію і практику правоутворення, тлумачення права і правозастосування. Більше того, для багатьох країн романо-германської правової сім’ї є звичним звернення суддів під час судового процесу до праць з права, коментарів до кодексів тощо.

Роль доктрини в діяльності органів конституційної юрисдикції також навряд чи варто недооцінювати. Адже завдання Конституційного суду полягає не просто в тлумаченні Конституції, а у відповідному прочитанні її, що в свою чергу потребує аналізу ситуації з різних точок зору, що без застосування доктрини навряд чи можливо.

3.Правові групи континентального права.

Правові системи країн континентальної Європи мають багато загальних рис, які дозволяють об’єднати їх в єдину правову родину – романо-германську. Такими рисами є:

1. генетичний зв’язок з римським правом, однотипна система джерел права,

2.поділ права на публічне і приватне тощо. Разом з тим, специфіка правових систем окремих європейських держав дозволяє виділити в романо-германській родині окремі групи. Зокрема, це романська та центральноєвропейська (германська) правові групи. Деякі автори (К. Цвайгерт, Х. Кетц, Х. Кох, О.І. Харитонова та ін.) взагалі вважають, що відмінності між правовими системами країн, які входять до складу цих груп, настільки значні, що є підстави для виділення їх в окремі родини (сім’ї).

- Романська правова група сформувалася навколо права Франції, завдяки розповсюдженню Кодексу Наполеона. До її складу входять, крім безпосередньо Франції, також Італія, Іспанія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Монако.

- Германська правова група об’єднує перш за все такі держави, як Німеччина, Австрія, Швейцарія, Греція та Туреччина. Перші три країни мали свої власні цивільні кодекси, а правові системи інших країн, що входять до цієї групи, формувалися під впливом цих кодексів. Так, право Греції притерпіло значного впливу з боку німецького права, дія Австрійського цивільного кодексу протягом ХІХ ст. поширювалася на Хорватію, Словенію, Боснію, Герцеговину, і навіть після розпаду Австро-Угорської імперії він зберігав чинність у Польщі та Чехословаччини аж до Другої Світової війни. Швейцарський цивільний кодекс був запозичений Туреччиною.

Відмінності між цими групами можна простежити, порівнявши правові системи Франції та Німеччини, які є “материнськими” відносно правових систем інших країн, що входять до відповідних груп. Це порівняння можна провести по декількох напрямках: