Теоретичні відомості

До СМЗ універсальної дії належать пральні по­рошки «Наталка», «Кристал», «Лотос», «Астра». Для прання вовняних, шовкових і синтетичних тканин використовуються порошки «Екстра», «Новость». Як­що білизна дуже забруднена або довго лежала не-випраною, то краще користуватися миючим засобом типу «Ера». Цей самий порошок можна брати з собою в туристичний похід, якщо маршрут лежить уздовж морського узбережжя (чому?). А ось рідкими СМЗ прати в морській воді не можна, оскільки вони зм'якшувачів води не містять.

Мийна дія ПАР пояснюється їхньою здатністю час­точки бруду жирового походження з'єднувати з водою.

Залежно від призначення до складу СМЗ входять різні лужні добавки: силікат натрію, сода, фосфати натрію, які полегшують процес прання бавовняних і льняних тканин, капрону. Але ці СМЗ не можна за­стосовувати для прання виробів із вовни і лавсану, оскільки вони поступово руйнуються під впливом лужного середовища. Для таких виробів застосовують СМЗ, які створюють у воді нейтральну реакцію.

Під час прання виробів, які мають забруднення біо­логічного походження, наприклад плями крові, вико­ристовують СМЗ, що містять ферменти. Але слід па­м'ятати, що не можна прати у дуже гарячій воді, оскільки ферменти за температури понад 40 °С руй­нуються.

Деякі СМЗ містять відбілювачі, що руйнують стій­кі забруднення, через які тканина набуває сірого або жовтого кольору.

Натрієві солі вищих карбонових кислот — основна складова твердого мила, солі Калію — рідкого мила.

Для добування мила з жиру в промисловості замість лугу використовують содуNа₂С0₃. Мило, добуте безпосередньо внаслідок цієї реакції, називається ядровим милом і відоме як господарське. Туалетне мило відрізняється від господарського наявністю добавок: барвників, запашних речовин, антисептиків тощо.

Мийна дія мила — складний фізико-хімічний процес. Мило є посередником між полярними молекулами води і неполярними часточками бруду, нерозчинного у воді. Якщо позначити вуглеводневий радикал буквою R, то склад мила виражається формулою R—СООNа. За хімічною природою мило — це сіль,

йонна сполука. Крім полярної частини —СОО~Nа+, у його складі є неполярний радикал —II, до складу якого можуть входити 12—17 атомів Карбону. Під час миття молекули мила так орієнтуються на забрудненій поверхні, що полярні групи звернені до полярних молекул води, а неполярні вуглеводневі радикали — до неполярних часточок бруду. Останні ніби потрапляють в оточення молекул мила і легко змиваються з поверхні водою.

Пригадайте, які солі спричинюють твердість води.

У твердій воді утворюються нерозчинні магнієві та кальцієві солі карбонових кислот, через це мило втрачає свою мийну дію, а солі осідають на поверхні виробу:

Синтетичні мийні засоби, за всієї різноманітності їх хімічного складу, мають подібну до мила будову молекул, в яких є розчинна у воді полярна частина і нерозчинний неполярний вуглеводневий радикал.Але вони, на відміну від мила, є солями іншої хімічної природи й у твердій воді не утворюють нерозчинних сполук. У цьому полягає перевага синтетичних мий­них засобів над звичайним милом.

Мило і синтетичні мийні засоби належать до так званих поверхнево-активних речовин (ПАР). їхнє ши­роке застосування часто пов'язують із забрудненням навколишнього середовища, зокрема водойм. Річ у тім, що до мийних засобів додають фосфати, які у водоймах перетворюються на речовини, що живлять мікроорга­нізми, чиє бурхливе розмноження може спричинити заболочення водойми. Через це сучасні ПАР повинні хімічно чи біологічно розкладатися після використання на нешкідливі речовини, що не забруднюють стоки.

Питання для самоконтролю:

1 Чи можна випрати білизну у морській воді, використовуючи мило? Відповідь обґрунтуйте.

2 Чому СМЗ не втрачають свої властивості навіть у твердій воді?

3 До яких наслідків для організму може призвести неправильне використання СМЗ?