Гармонізація взаємовідносин людини і природи

Питання гармонізації відносин з природою супроводжу» людину все життя. На кожному етапі існування „людини розумної" були періоди більш менш гармонійних відносин з природою, але вони закономірно закінчувалися кризою та необхідністю змін в технологіях життєзабезпечення. Незважаючи на загальний прогрес в розвитку людської цивілізації, який характеризується кількості чисельності населення, тривалості життя, освіченості, обсягів використання предметів матеріальної культури. Причинами занепаду прадавніх міст були кризи в сільськогосподарській діяльності, розширення посівних площ і будівництво зрошувальних систем супроводжувалося знелісенням, руйнуванням природних екосистем і неспроможністю людей підтримувати ці системи в працездатному стані. Замулення розвинених зрошувальних каналів, занесення їх пісками ставало природною реакцією на втрату гармонії у відносинах.

Промислова революція, створення індустріального, постіндустріального і сучасного інформаційного суспільства знаменувало новий рівень у відносинах людського суспільства з біосферою Землі. У наш час, головними світовими проблемами залишаються бідність, слабкий розвиток, деградація навколишнього середовища, соціальна і економічна нерівність всередині і серед країн. Відмінності між розвиненим світом і тим, що розвивається, стають головною перешкодою на шляху до глобального процвітання, безпеки і стабільності. В Йоганнесбурзі 2002р було проголошено, що народи розчаровані повільним наближенням до цілей, сформульованих на попередньому самміті із сталого розвитку в Ріо-де-Жанейро (1992 р.). Народи відчувають необхідність змінити спосіб управління людством на нашій планеті і вбачають перспективність концепції сталого розвитку, в якій поєднується баланс інтересів підтримки життя, соціального і економічного розвитку. Основою для стабілізації сучасного суспільства і забезпечення сталого розвитку для прийдешніх поколінь є викоренення бідності, відмова від незбалансованого споживання і недбалого управління природними ресурсами. Розкриття змісту концепції базується на усвідомлені несучої здатності біосфери Землі по відношенню до людського суспільства.

З чотирьох аспектів сталого розвитку три відносяться до сфери людської діяльності: суспільство (С), його перетворення та розвиток; економіка (Е), її перетворення та розвиток; технологія (Т), її перетворення та розвиток. При тому, що частина процесів взаємодії (і їх зворотних зв'язків) знаходяться всередині сфери людської діяльності, три пари зворотних зв'язків визначають взаємодію з природою (природні екосистеми - П). їх складові: матеріальні ресурси і відшкодування за них природі, ступінь або якість використання природних ресурсів і переробка відходів, очікувана тривалість життя і підтримка біорізноманіття, і є підставою для формування глобально-екологічного мислення та мотивацією змісту людської діяльності.

Якісна і кількісна оцінка природокористування, можлива з використанням поняття про „екологічні відбитки", яке передбачає кількісне визначення території земної поверхні, що використана для отримання матеріальних предметів користування і енергії. Враховуючи, що земна поверхня - кінцева, не важко підрахувати, яка частка материків залишиться незайманою і буде виконувати функцію резерву збереження генетичного, видового і системного різноманіття.

За умовами дослідження країни світу відносять до 4-х груп:

- індустріально розвинені країни з високою конкурентноздатністю, але з недостатньою екологічною здатністю („червоні буйволи");

- індустріально розвинені країни з достатньою екологічною здатністю („зелені буйволи");

- країни, що розвиваються та мають недостатню екологічну здатність („червоні ведмеді");

- країни, що розвиваються та мають достатню екологічну здатність („зелені ведмеді").

Перші і треті виступають територіальними дебіторами, другі і четверті - територіальні кредитори. Не важко зробити висновки про напрямки необхідного відшкодування за використання матеріальних ресурсів і надмірні екологічні відбитки. Треті і четверті країни для створення конкурентноздатної економіки повинні подбати про основні фонди і освіту.

Глобалізація – це процес глобальних соціальних, екологічних і природних змін, які ведуть до світової інтеграції.

У значних масштабах відбувається забруднення океанів, пошкодження озонового шару, глобальні та регіональні зміни клімату.

Таким чином, нові загрози існуванню життя і потужні глобальні процеси в світі людей обумовлюють необхідність на всіх рівнях визначити проблеми гармонізації у відносинах людини і природи, діяти вже сьогодні заради майбутніх поколінь.