Розділ І.Стан абіотичних компонентів навколишнього природного середовища

Курсова робота

«Аналіз умов життєдіяльності населення Дубровицького району Рівненської області»

Виконала

студентка ІІ курсу ФЕП

групи ЕКО-3

Мозоль Аліна

Перевірив

проф..Залєський І.І.

Рівне-2009

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………3

Розділ I Стан абіотичних компонентів навколишнього природного середовища.

1.1.Геолого – геоморфологічні особливості…………………………….6

1.2.Гідросферні умови…………………………………………………….8

1.3.Ґрунтовий покрив……………………………………………………..12

1.4.Кліматичні особливості……………………………………………….15

Розділ II Глобальний природний вплив на людську популяцію

2.1. Вплив внутрішніх геосфер Землі на людський організм…………….17

2.2. Залежність стану здоров’я людини від змін

зовнішніх оболонок Землі……………………………………………….......26

Розділ III Аналіз факторів, що створюють дискомфорт проживання людей у Дубровицькому районі.

3.1. Підтоплення територій сіл та угідь……………………………………..35

3.2. Розвиток екзогенних процесів…………………………………………..35

3.3. Забруднення радіонуклідами………………………………………........36

3.4. Сейсмічний стан…………………………………………………….........43

Розділ IV Техногенний вплив на умови життєдіяльності.

4.1.Напрямки промислового та сільськогосподарського розвитку………..44

4.2. Забезпеченість сировинною базою……………………………………...46

4.3. Оцінка екологічної стійкості ландшафтів………………………………46

4.4. Загальна оцінка екологічного стану району…………………………….47

Розділ V Соціальна складова життєдіяльності.

5.1. Демографічний стан………………………………………………………48

5.2. Здоров’я населення………………………………………………….........48

5.3. Освіта, культура, питання рекреації……………………………………..49

5.4. Еколого – збалансоване харчування людей……………………………..50

Висновок………………………………………………………………………..57

Використана література.....................................................................................58

Вступ

Живі організми та неживі компоненти їхнього оточення нерозривно взаємопов’язані між собою процесами обміну речовин та енергії.

На базі природничих, економічних і медико-біологічних наук почала формуватися нова галузь- «екологія людини».Це було зумовлено постійним посиленням впливу людини на природу, збільшенням захворювань, пов’язаних із забрудненням середовища існування, активним освоєнням територій з екстремальними умовами життя, з дослідженням людиною космосу.

Екологія людини вивчає комплексні питання взаємодії людини й людства з довкіллям, досліджує соціальні й природні закономірності цієї взаємодії, а також проблеми розвитку людини, збереження її здоров’я й працездатності, вдосконалення фізичних і психічних можливостей.

Екологія людини як міждисциплінарна наука, що досліджує взаємовпливи природи і людської популяції з метою поліпшення стану здоров’я, підвищення соціально-трудового потенціалу людини, зародилася майже одночасно з класичною біологічною екологією. Однак інтерес людини до того, що відбувається в навколишньому світі і як це впливає на її здоров’я, виявився значно раніше – тоді, коли вона сформувалася як мисляча істота. З часом знання про взаємозв’язки у природі, вплив зовнішніх чинників на самопочуття, здоров’я і розвиток людства були систематизовані, осмислені, збагачені результатами різноманітних експериментів та синтезовані в науковий напрям, який поєднує набутки природничих, соціальних, філософських і економічних галузей наукової діяльності.

Людина є складною, само організованою, саморегульованою системою, функціонування якої значною мірою залежить від її взаємодії із зовнішнім середовищем. У глобальному вимірі людина як вищий рівень живих організмів належить до біосфери – оболонка Землі, де існує життя. На неї поширюються всі закономірності функціонування біосфери та організмів, що її заселяють, із змінами біосфери пов’язаний розвиток суспільства, а також глобальні і локальні загрози людському життю.

Головні завдання екології людини полягають в аналізі впливу факторів довкілля на людський організм, впливу людини на довкілля, прогнозуванні можливих змін у параметрах рівня здоров’я людей під дією зовнішніх факторів, виробленні науково-обґрунтованих нормативів їх життєзабезпечення з урахуванням прогнозів антропоекологічного напруження. Не менш значущими є і такі завдання:

- вивчення стану здоров’я людей, їх соціально-трудового потенціалу, впливу факторів, комплексів середовища на здоров’я і життєдіяльність населення;

- прогнозування можливих змін у здоров’ї людей внаслідок процесів, що відбуваються у зовнішньому середовищі;

- прогнозування стану здоров’я майбутніх генерацій;

- створення антроногенетичного моніторингу – системи спостережень за змінами процесів життєдіяльності людей у зв’язку з дією на них різних факторів довкілля, а також дослідження і оцінювання його умов, що впливають на здоров’я населення і зумовлюють поширення захворювань;

- визначення науково обґрунтованих значень гранично допустимих техногенних навантажень на природне середовище;

- вивчення впливу окремих факторів середовища і їх комплексів на здоров’я і життєдіяльність популяцій людини;

- дослідження процесів збереження і відновлення здоров’я людських популяцій;

- аналіз глобальних і регіональних екологічних проблем, які зумовлюють стан здоров’я людини;

- вироблення нових методів дослідження екологічних факторів впливу на здоров’я людини (космічних, біологічних та ін.);

- аналіз і обґрунтування шляхів поліпшення рівня здоров’я і соціально-трудового потенціалу населення.

До сфери інтересів екології людини належать не лише нагромадження природничих, медичних, соціально-економічних знань, які стосуються життя людини. У її компетенції й організація морального, духовного виховання людини, спрямованого на усвідомлення нею своєї ролі в навколишньому природному середовищі. Філософське бачення людини як міри всіх речей має домінувати при вирішенні найважливіших проблем життя на землі. Водночас, долаючи корінні проблеми свого буття, людина повинна дбати про збереження рівноваги в природі, цілісності її систем. У цьому контексті екологія людини покликана розв’язувати двоєдине завдання: актуалізувати необхідність врахування під час реалізації будь-яких проектів потреб людських спільнот, окремої людини і зберігати цілісність природного середовища, що є передумовою оптимального функціонування багатокомпонентної і динамічної системи «людина – суспільство – природне середовище», екологічної безпеки людства.

Дубровицький район заснований в XI ст., воно належало до Турово-Пінського князівства. До складу району входить 1 міська і 23 сільських ради; 1 місто і 58 сіл. Центр – місто Дубровиця. Площа району становить 1, 8 тис. км².

Дубровицький район розташований на північному заході Рівненської області. Крайня північна точка знаходиться неподалік державного кордону з Білоруссю біля села Городище. Крайня південна точка знаходиться поблизу села Бережниця. Крайнім західним пунктом є село Зелень, а крайнім східним – село Переброди.

Межує на півночі і північному сході з Білоруссю (Берестейська область), на сході з Рокитнівським, на півдні із Сарненським, на заході із Зарічненським і Володимирецьким районами Рівненської області.

Територією району течуть річки Бережанка, Горинь, Льва, Сирець, Случ, Стубла (притока Стиру), Чаква та інші. Тут знаходяться озера Велике Почаївське, Верхнє, Озерське, Сіріус та інші. На півночі району болота Гало, Красне, Морочне. На сході району частина Рівненського заповідника. Дубровицький район має рівнинну поверхню, що створює сприятливі умови для будівництва, прокладання транспортних шляхів, ведення господарства.

Через район проходить Рівне—Сарни залізниця—Лунинець (Білорусь) і автошлях Старокостянтинів —Рівне—Житковичі (Білорусь) (М21).

Дубровиччина - невід'ємна частина Рівненського Полісся - оспівана у народних піснях, звеличена у легендах і переказах, змальована великими майстрами пера і пензля. Тут поєднуються лугові й болотисті ландшафти, трапляються рідкісні представники флори і фауни, деякі з яких занесені до Червоної книги.

На заболочених ділянках росте надзвичайно оригінальна рослина, мисливець на комах - росичка. На водяних плесах милують око квіти сніжно-білого латаття. В лісах Дубровиччини приваблює ніжним запахом лобка дволиста, ростуть вовчі ягоди пахучі, сон-трава, валеріана лікарська, розрив-трава лісова, дзвоники лісові. Багатий цей край на лісові дари - чорниці, брусниці, суниці, ожину, малину, а зелені мохи боліт восени полум'яніють ягодами журавлини дрібноплідної.

Не менш багата фауна краю. У глухій місцевості можна зустріти дуже рідкісних тварин - дикого лісового кота та рись. Іноді з Білорусі мігрують граціозні зубри. На водно-болотяних угіддях гніздиться лелека чорний, журавель сірий, і поодиноко - змієїд. Ще одного представника Червоної книги - ропуху очеретяну - можна побачити поблизу дубровицьких водоймищ. У річках живе рак широколапий. Цей список доповнений такими рідкісними комахами, як жук-олень, бражник " мертва" голова, махаон та ін.

У мальовничому куточку Полісся, по обидва береги річки Горині, знаходиться невеличке місто Дубровиця. Славне древнє місто, яке через віддаленість від центрів було несправедливо забуте історією.

Розділ І.Стан абіотичних компонентів навколишнього природного середовища