Кудрик Ліліана Григоріївна

Редактор: Кудрик Л. Г.

Комп’ютерна верстка: Стахів І. С.

Наклад 100 прим.

[1] Рефлексія – це внутрішній механізм становлення та розвитку особи, це така специфічна людська здатність, яка дозволяє людині робити свої думки, емоційні стани, свої дії, стосунки, взагалі самого себе предметом спеціального розгляду (аналізу і оцінки) та практичного перетворення (зміни і розвитку).

[2] Аффіляція (з англ. to affiliate – приєднувати, приєднуватися) – прагнення людини бути у товаристві інших людей. Блокування А. викликає почуття самотності, відчуженості, породжує фрустрацію..

[3] Мотив – це внутрішнє побудження особистості до того чи іншого виду активності (діяльність, спілкування, поведінка), що пов’язано із задоволенням певної потреби. Мотиваціяя (від lat. movere) – 1) побудження до дії; 2) динамічний процес фізіологічного і психологічного плану, що керує поведінкою людини і визначає її спрямованість, організованість, активність і стійкість (добре); 3) здатність людини через працю задовольнятиь свої матеріальні потреби.

[4] Зокрема, у Живій Етиці велика увага приділяється саме питанню духовного розуму. За Вченням, людина на сучасному етапі її розвитку володіє трьома видами розуму: 1) нижчим розумом, чи інстинктом; 2) середнім розумом (інтелектом); 3) вищим, духовним розумом (інтуїцією).

У Живій Етиці говориться, що інстинктивний розум сучасної людини – це розум минулого; інтелект – розум сучасного; інтуїція – розум майбутнього. Ці три види розуму тісно пов’язані між собою, між ними не існує чіткої межі, вони непомітно переходять один в до одного.

Інстинктивний розум відповідає за фізіологічні процеси в нашому організмі. Ним користуються істоти, які перебувають на нижчому рівні розвитку (тварини, дикуни, діти). Всі потреби тіла: голод,

спрага, сон, статевий потяг, усі нижчі пристрасті: ненависть, злість, заздрість, ревнощі – прояв емоцій нижчої природи людини – все перебуває під керівництвом інстинкту.

Логіка, аргументація, аналіз, синтез, спостереження, дослідження – основа інтелектуального розуму. Інтелект має велике значення у розвитку наук, прикладних знань, загалом цивілізації. Але інтелект, з точки зору Агні Йоги, може збагнути лише зовнішній стан речей і явищ. Спрямованість лише на розвиток інтелекту нерідко породжує в людині гординю, егоцентризм і призводить до духовного спустошення.

Інтуїція (надсвідомість) – це духовний розум, ним володіє дуже невелика кількість людей, котрі досягли високого духовного рівня розвитку. Це джерело творчості й натхнення вчених, художників, поетів, письменників, філософів.

На сучасному етапі еволюції людини, згідно з Живою Етикою, розвиток інстинктивного розуму вже закінчився, розвиток інтелекту закінчується, а інтуїцією більшість людей ще не володіє. Інстинктивний розум тягне людину вниз, у безодню, до тваринного стану, на іншому полюсі – інтуїція, яка підносить людину вгору, до вдосконалення, до надлюдини. Посередині – інтелект, який завжди вирішує, куди і яким шляхом іти. Ця боротьба протилежностей – між вищим і нижчим (інстинктом та інтуїцією), між добром і злом – пронизує весь період розвитку людини. І всі піднесення чи падіння людини – результат переваги інстинкту або інтуїції.

Четвертий вид розуму – розум наших нащадків – називається " Атма ". Це розум, який містить досвід космічного людства. Люди, які перебувають на цьому рівні розвитку, є провідниками, джерелом передачі космічного досвіду землянам (Піфагор, Платон, Будда, Магомет, О. П. Блаватська, Шрі Ауробіндо Гхош, Реріхи та ін.).

У Живій Етиці зазначається, що особливістю сучасної епохи є перехід від еволюції інтелекту до еволюції духовного розуму – інтуїції.

[5] Людина на рівні своєї надсвідомості є частинкою ноосфери, сфери духовного розуму, з яким вона знаходиться у сталій енергоінформаційній взаємодії. Але у більшості людей цей процес відбувається не на усвідомленому рівні. Цей феномен пояснюється тим, що між свідомістю людини і її надсвідомістю існує певний енергетичний бар’єр. Лише коли людина досягає відповідного духовного рівня – цей бар’єр щезає. І лише тоді людина стає активним усвідомленим суб’єктом у взаємодії з довкіллям: «Людина – Суспільство – Земля – Всесвіт» (15).

[6] Вперше описав ноосферну цивілізацію Землі у своїх науково-фантастичних творах видатний учений і фантаст І. Єфремов (див. И. Ефремов. Туманность Андромеды – М., 1984; И. Ефремов. Час быка. – М., 1990.)

Одним із перших в Україні, хто розробив теоретичні основи переходу до ноосферної цивілізації на духовних засадах, був видатний український філософ, мислитель і духовидець О. Бердник)(див. додаток А). Його творчість і діяльність були спрямовані на духовне преображення і трансформацію як України, так і всієї людської цивілізації.

У 70-х рр. ХХ ст. Олесь Бердник проголосив про " народження нової історичної реальності – Української Духовної Республіки або СВЯТОЇ УКРАЇНИ" (ноосферної держави). Він писав про необхідність пробудження людства і його духовної трансформації, вважав, що саме Українська Духовна республіка покликана сприяти таким змінам. На думку видатного мислителя, очищувальні духовні процеси на Землі, мають розпочатися саме з України, Святої України…

7 грудня 1976 року він звертається до Організації Об'єднаних Націй від Ініціативної Ради Альтернативної Еволюції з меморандумом, у якому закликав створити Альтернативну Еволюцію або Нову Біосферу з метою врятування біосфери Землі від загибелі. Нова або ж гармонійна Біосфера має призвести " до народження гармонічної Психосфери та Духосфери. Це буде епоха Радості і Світла, яку відписали нам Мудреці Стародавности”.

16 грудня 1989 року у Києві під проводом Олеся Бердника відбувається проголошення Української Духовної республіки (УДР). Починаючи з 1990 по 1997 рік щоліта, відбувалися Собори Української Духовної республіки (напр., 2-й Собор проходив на о. Хортиця, відомому рідновірському святому місці), був розроблений її статут (конституція), діяла рада УДР, виходила її газета (літопис) " Згода". Діяльність УДР активно висвітлювалась українськими засобами інформації. (див 16, Додаток А).

[7] Стародавні греки виділяли таку типологію любові: “ Ерос ” – любов-полон, любов-закоханість, любов-пристрасть; “ Філія ” – любов-приязнь, любов-дружба, що зумовлена як соціальними стосунками, так і особистим вибором людини. “ Строге” – любов-прихильність, особливо в родинних зв’язках. Нарешті, “ Агапе” – жертовна й вибачлива любов до ближнього, сповнена співчуття до нього.