Класифікація

І. За терміном інфікування

1. Внутрішньоутробний сепсис:

а) антенатальна контамінація мікроорганізмами,

б) інтранатальна контамінація мікроорганізмами.

2. Постнатальний сепсис

ІІ. За вхідними воротами:

1. Умбілікальний,

2. Шкі­ряний (на місці ін’єкцій, катетерізацій, інтубацій, зондів тощо),

3. Легеневий,

4. Кишковий,

5. Уросепсис,

6. Отогений, ін.

Часто встановити “вхідні ворота” неонатального сепсису неможливо навіть при паталогоанатомічному дослідженні, з цієї причини питома вага випадків сепсису без чіткої локалізації первинного вогнища інфекції досить значна.

ІІІ. За клінічною формою:

1. Септицемія - сепсис без метастазів,

2. Септикопіємія - сепсис із гнійними метастазами.

ІУ. За терміном появи клінічних ознак:

1. Ранній (early-onset), що виникає протягом 72 годин після народження,

2. Пізній (late-onset), що виникає після перших трьох діб життя дитини.

Окремо виділяють внутрішньолікарняний сепсис, що вкрай актуально для новонароджених високих груп ризику при інфікуванні флорою неонатального відділення.

ГОЛОВНІ ФАКТОРИ РИЗИКУ

· недоношеність,

· безводний період понад 24 години,

· чоловіча стать,

· гарячка матері 38, 3^о С та більше,

· меконіальні, зловонні, мутні навколоплідні води,

· хоріоамніоніт (діагностичні критерії: температура тіла понад 37, 8 град. С плюс два з нижче перерахованих симптоми: материнська ЧСС > 100 / хв., ЧСС плода > 160 / хв., болючість при пальпації нижньої частини живота, неприємний запах навколоплідних вод, лейкоцитоз > 15 Х 10(9)/л),

· материнські інфекції, особливо сечостатевої системи,

· колонізація шийки матки бета-гемолітичним Str. гр. В,

· асфіксія при народженні або інша патологія, що потребувала реанімаційних заходів та/або тривалого утримання від ентерального харчування.

До факторів ризику розвитку нозокоміального сепсису у новонароджених відносять:

¨ низька маса тіла при народженні,

¨ наявність периферичного венозного катетеру понад 3 доби, пупкового венозного катетеру понад 7 днів, центрального катетеру понад 10 днів,

¨ респіраторний дистрес-синдром при надходженні дитини до відділення,

¨ використання Н2-блокаторів,

¨ наявність назогастрального зонду,

¨ повного парентерального вигодовування, некротичний ентероколіт,

¨ ураження шкіри,

¨ переведення в інші лікувальні установи.

Навпаки, грудне вигодовування підвищує резистентність новонародженої дитини до інфекції шляхом передачі йому материнських антитіл та інших захисних факторів.