Соціальна ситуація розвитку дошкільного віку

Відділення дитини від дорослого до кінця раннього віку призводить до нових відносин дошкільника з ним і до нової ситуації розвитку. Вперше дитина виходить за межі свого сімейного кола і встановлює нові відносини з більш широким світом дорослих людей.

Спілкування дитини з дорослими ускладнюється і набуває нових форм і нового змісту. Дошкільники вже недостатньо уваги дорослого і спільної діяльності з ним. Завдяки мовному розвитку значно розширюються можливості спілкування з оточуючими. Тепер дитина може спілкуватися з приводу не тільки безпосередньо сприймаються предметів, відсутніх в конкретній ситуації взаємодії. Зміст спілкування стає внеситуативное, які виходять за межі сприймають ситуації.

У першій половині дошкільного віку (3 - 5 років) з'являється внеситуативно-пізнавальна форма спілкування дитини з дорослим. На відміну від попередньої (ситуативно-діловий) вона вплетена не в практичне співробітництво з дорослим, а в «теоретичне». Загострена пізнавальна потреба дитини та розширення її пізнавальних інтересів ведуть до того, що він починає ставити дорослому численні запитання, тому дітей цього віку іноді називають «чомучками».

У дошкільному віці виникає й інша форма спілкування — особистісна, яка характеризується тим, що дитина намагається обговорювати з дорослими поведінку і вчинки інших людей і своїх власних з погляду моральних норм. Та для розмови на цю тему необхідний більш високий рівень інтелекту. Заради цієї форми спілкування дитина відмовляється від партнерства і стає в позицію учня, а дорослому відводить роль вчителя (А.В. Запорожець, М.І. Лісіна).

Особистісне спілкування найбільш ефективно підготовлює дитину до навчання в школі, де доведеться слухати дорослого, уважно вбирати в себе все те, що буде говорити вчитель.

Важливу роль у формуванні особистості дитини має потреба у спілкуванні з однолітками, в оточенні яких він знаходиться з перших днів життя. Між дітьми можуть виникати найрізноманітніші форми взаємин. Тому дуже важливо, щоб дитина з самого початку перебування в дошкільному закладі, здобувала позитивний досвід співробітництва, взаємодопомоги.

Соціальна ситуація розвитку дошкільника не обмежується не обмежується його контактами з оточуючими дорослими. Крім реально оточуючих дитину дорослих в житті і в свідомості дошкільника з'являється ще один - ідеальний дорослий.

До кінця дошкільного віку складається нова і вища для дошкільного віку - внеситуативно-особистісна форма спілкування. На відміну від попередньої її змістом є світ людей, а не речей. Якщо в 4 - 5 років у розмовах дитини з дорослим переважають теми про тварин, машинах, явища природи, то старші дошкільнята воліють говорити про правила поведінки, про себе, про своїх батьків і т.д. Провідними мотивами стають особистісні. Це означає, що головним побудником спілкування, як і в дитячому віці, є сама людина незалежно від його конкретних функцій. Внеситуативно-особистісне спілкування (як і ситуативно-особистісне) не є стороною якоїсь іншої діяльності (практичної або пізнавальної), а являє собою самостійну цінність. Однак на відміну від дитячого віку дорослий виступає для дитини як конкретна людина і член суспільства. Дитину цікавлять не тільки його ситуативні прояви (його увагу, доброзичливість, фізична близькість), але і самі різні аспекти його існування, які не видно в конкретній ситуації не як не стосуються самої дитини (де він живе, ким працює, чи є у нього діти і т.д.). Настільки ж охоче він розповідає і про себе самого (про своїх батьків, друзів, радощах і образах).