Аналіз результатів. Результати доцільно аналізувати тільки в тому разі, коли вони були достатньо відвертими, при цьому величи­на індексу В не може перевищувати 4 бали.

Результати доцільно аналізувати тільки в тому разі, коли вони були достатньо відвертими, при цьому величи­на індексу В не може перевищувати 4 бали.

На думку Г. Айзенка, поєднання екстраверсії — інтро­версії та невротизму — емоційної стійкості є властивос­тями темпераменту, які визначають його тип. Властивості екстраверсії та інтроверсії протилежні, так, як і невротизм — емоційна стійкість.

Їх можна подати на континіумі, де величина одного з показників, наприклад, екстраверсія Е 0-12 означає відсутність екстраверсії, тобто — інтроверсію, а величини 13-24 — виявляє екстраверсію.

Аналогічне співвідношення мають полярні властивості невротизму — емоційної стійкості. їхні рівні визначаються на основі тих же інтервалів, що і рівні екстраверсії — інтроверсії.

Під екстраверсією слід розуміти спрямованість особистості на оточуючих людей та на події, під інтроверсією — спрямованість на внутрішній світ, а під невротизмом — поняття, синонімічне до тривожності, яке проявляється як емоційна нестійкість, напруженість, емоційна збудливість, депресивність.

Динамічний прояв цих властивостей пов'язаний зі швидкістю утворення умовних рефлексів, зїхньою міц­ністю, з балансом процесів збудження — гальмування в центральній нервовій системі та з рівнем активації кори головного мозку з боку ретикулярної формації.

Так, екстраверт, порівняно з інтровертом, швидше ви­робляє умовні рефлекси, вирізняється більшою терплячі­стю до болю, але це поєднується з низькою витривалістю в ситуації сенсорної депривації, що зумовлює підвищену негативну реакцію на одноманітність, на велику частоту відволікань під час роботи. Типовими поведінковими про­явами екстраверта є комунікабельність, імпульсивність, недостатній самоконтроль, швидке пристосування до но­вого середовища, відкритість і зовнішній прояв почуттів. Він співчутливий, життєрадісний, упевнений у собі, прагне до лідерства, до розваг, має багато друзів, нестриманий, лю­бить ризик, кмітливий, не завжди відповідальний.

Інтроверт привертає увагу своїми особливостями пове­дінки. Він часто заглиблений у себе, важко налагоджує контакти з людьми й адаптується до реальності. Частіше за все інтроверт спокійний, урівноважений, неагресивний, його дії обмірковані й раціональні. Коло друзів у нього невелике. Інтроверт любить прогнозувати майбутнє, замис­люватися над тим, що і як буде робити, не піддається на моментні непередбачувані стимули, песиміст, не любить непередбачуваних ситуацій, хвилювань, дотримується заведеного життєвого порядку. Він контролює свої почуття, відповідальний, дуже рідко проявляє агресивність.

На одному полюсі невротизму (високий рівень) пере­бувають невротики, яким притаманна неврівноваженість нервово-психічних процесів, емоційна нестійкість, а також лабільність вегетативної нервової системи. Тому вони лег­ко збуджуються, для них властива мінливість настрою, чутливість, а також тривожність, підозріливість, нерішу­чість, повільність.

Другий полюс невротизму (низький рівень) — це емо­ційно стабільні особистості, які відрізняються урівнова­женістю, спокоєм, рішучістю, виваженістю дій і вчинків.

Після характеристики вже вказаних пар властивостей темпераменту можна приступати до конструювання влас­не типів темпераменту. Типи темпераменту представлено на схемі (мал. 3).

На малюнку 3 тип темпераменту визначається в точ­ках перетину екстраверсії та невротизму, відтворених на відповідних осях шкал у тому чи в іншому октанті. При цьому темпераменту сангвініка відповідає екстраверсія й емоційна стійкість, темпераменту холерика — екстравер­сія і невротизм, тобто емоційна мінливість, темпераменту флегматика — інтроверсія й емоційна стійкість, а темпе­раменту меланхоліка — інтроверсія і невротизм.

Якщо точка перетину перпендикулярів лежить у пло­щині кола радіусом 6 одиниць, то це показник слабкого вираження темпераменту, а якщо вона лежить у межах різниці площин великого і малого кіл, то тип темперамен­ту виражено яскраво, повно.

Темперамент значною мірою визначає особливості ха­рактеру людини. Сангвініки, як правило, бувають комуні­кабельними, відкритими, говіркими, жвавими, ініціативни­ми, але часто безтурботними і не завжди схильними дово­дити справу до кінця. У холериків спостерігаються часті зміни настрою, вони активні, але в той же час імпульсивні, бувають образливими та агресивними і здебільшого опти­містичні. У темпераменті флегматика помітна розміреність, спокій, надійність. Меланхоліки —- це дуже чутливі люди, як правило, спостережливі, тривожні, малоконтактні, дра­тівливі, багато переживають, песимісти.

Усвідомлюючи значення темпераменту в регуляції динаміки психічної діяльності і в збереженні життєвих констант організму, можна передбачити рекомендації про розвиток ряду властивостей темпераменту за допомогою корекції деяких рис характеру.

Нестійкий

24

Інтровертований Екстраветований

Стійкий

Мал. 3. Типи темпераменту

Наприклад, у сангвініка дуже важливо стимулювати працездатність, цілеспрямованість, ініціативність, але при цьому слід контролювати навантаження, щоб воно було в допустимих межах. їм слід тренувати дисциплінованість та навчатися ділових контактів і чіткості.

Холерикам з їхньою яскраво вираженою схильністю до лідерства бажано забезпечувати позитивність стосунків з оточуючими, не " з'ясовувати стосунків" у моменти кон­фліктів, а аналізувати проблеми згодом у спокійній обста­новці, контролювати власні прагнення тиснути на інших, підкоряти їх собі, спрямовувати зусилля на власне есте­тичне виховання.

Працьовитим флегматикам доцільно порекомендува­ти тренувати свій соціальний інтелект (розуміння людей, спостережливість за емоційним станом інших людей, вста­новлення контактів тощо). В окремих випадках завдяки скромності в них не завжди адекватна самооцінка, яку в цьому разі слід підвищити.

Меланхолікам з їхньою вдумливістю і підвищеною сензитивністю не потрібно поспішати включатися у види діяльності і спілкування, в яких є жорстка субординація, їм також потрібно контролювати і рефлексувати своє став­лення до інших (уникати переоцінки авторитету інших), формувати установку на успіхи в роботі, а для цього ви­значати термін виконання окремих етапів роботи і навіть їхніх елементів. Для розвитку контактності та комуніка­бельності бажано не уникати громадських доручень, які дають можливість вступати в різноманітні взаємовідно­сини з іншими людьми, з партнерами по діяльності, брати участь в усіляких заходах, виступати з доповідями на кон­ференціях, домовлятися, координувати дії.

Завдання 2. Тест «Неіснуюча тварина»

Положення малюнка ближче до верхнього краю листа (чим ближче, тим більш виражено) трактується як висока самооцінка, як незадоволеність своїм положенням у соціумі, недостатністю визнання з боку оточуючих, як претензія на просування і визнання, тенденція до самоствердження. Положення малюнка в нижній частині - зворотна тенденція: невпевненість в собі, низька самооцінка, пригніченість, нерішучість, незацікавленість в своєму положенні в соціумі, у визнанні, відсутність тенденції до самоствердження.

Центральна смислова частина фігури (голова або деталь, що її заміщає). Голова повернена управо - стійка тенденція до діяльності, дієвості: майже все, що обдумується, планується - здійснюється або, принаймні, починає здійснюватися (якщо навіть і не доводиться до кінця). Випробовуваний активно переходить до реалізації своїх планів схильностей.

Голова повернена вліво - тенденція до рефлексії, до роздумів. Це не людина дії: лише незначна частина задумів реалізується або хоча б починає реалізуватися. Нерідко також боязнь перед активною дією і нерішучість.

Положення " анфас", тобто голова направлена на себе, трактується як егоцентризм.

На голові розташовані деталі, відповідні органам чуття - вуха, рот, очі. Значення деталі вуха - зацікавленість в інформації, значущість думки оточуючих про себе. Додатково за іншими показниками і їх поєднанням визначається, чи робить випробовуваний що-небудь для завоювання позитивної оцінки або тільки продукує на оцінки оточуючих відповідні емоційні реакції (радість, гордість, образа, засмучення), не змінюючи своєї поведінки.

Прочинений рот в поєднанні з мовою за відсутності промальовування губ трактується як велика мовна" активність (балакучість), в поєднанні з промальовуванням губ - як чуттєвість; іноді і те і інше разом. Відкритий рот без промальовування мови і губ, особливо закреслений, трактується як легкість виникнення побоювань і страхів, недовір'я. Рот із зубами - вербальна агресія, в більшості випадків - захисна (огризається, задирається грубить у відповідь на звернення до нього негативної властивості, засудження, осуд). Для дітей і підлітків характерний малюнок закресленого рота округлої форми (боязлива, тривожність).

Особливе значення надають очам. Це символ властивого людині переживання страху: підкреслюється різким промальовуванням радужки. Звернути увагу на наявність або відсутність вій. Вії - істероїдно-демонстративна манера поведінки; для чоловіків: жіночні риси вдачі з промальовуванням зіниці і радужки співпадають рідко. Вії - також зацікавленість зовнішньою красою і манерою одягатися, надання великого значення думці оточуючих про себе.

Збільшений (відповідно до фігури в цілому) розмір голови говорить про те, що випробовуваної цінує раціональний початок (можливо, і ерудицію) в собі і оточуючих.

На голові також бувають розташовані додаткові деталі: наприклад, роги – захист, агресія. Визначити по поєднанню з іншими ознаками - кігтями, щетиною, голками – характер цієї агресії: спонтанна або захисна – у відповідь. Пір'я - тенденція до самоприкрашання і самовиправдання, до демонстративності. (Грива, шерсть, подібність зачіски – чуттєвість, підкреслення своєї статі і, іноді, орієнтування на свою сексуальну роль.

Несуча, опорна частина фігури., (ноги, лапи, іноді - постамент). Розглядається ґрунтовність цієї частини по відношенню до розмірів всієї фігури і її форма:

а) ґрунтовність, обдуманість, раціональність ухвалення рішення, шляху до висновків, формування думки, опора на істотні положення і значущу інформацію;

б) поверховість думок, легковажність у висновках і безпідставність думок, іноді імпульсивність ухвалення рішення (особливо за відсутності або майже відсутності ніг).

Звернути увагу на характер з'єднання з корпусом: з'єднання точне, ретельне або недбале, слабо сполучені або не сполучені частини – це характер контролю за своїми міркуваннями, висновками, рішеннями. Однотипність, " спрямованість форми ніг, лап, будь-яких елементів опорної частини - конформність думок і установок, рішень, їх стандартність, банальність. Різноманітність у формі і положенні цих деталей – своєрідність установок і думок, самостійність і не банальність; іноді навіть творче начало (відповідно незвичності форми) або інакомислення (ближче до патології).

Частини, що підіймаються над рівнем фігури. Можуть бути функціональними або прикрашаючими: крила, додаткові ноги, щупальця, деталі панцира, пір'я, бантики на зразок завитих-кучерів, квітково-функціональні деталі - енергія обхвату різних областей людської діяльності, упевненість в собі, саморозповсюдження з неделікатним і нерозбірливим утиском оточуючих, або допитливість, бажання брати участь як можна в більшому числі справ оточуючих, завоювання собі місця під сонцем, захопленість своєю діяльністю, сміливість починань (відповідно значенню деталі-символу - крила або щупальця і т.д.). Прикрашальні деталі - демонстративність, схильність звертати на себе увагу оточуючих, манірність (наприклад, кінь або її неіснуюча подібність в султані з павиного пір'я).

Хвости. Виражають відношення до власних дій, рішень, висновків, до своєї вербальної продукції – судячи з того, чи повернені ці хвости управо (на листі) або вліво. Хвости повернені управо - ставлення до своїх дій і поведінки. Вліво - відношення до своїх думок, рішень; до упущених можливостей, до власної нерішучості. Позитивне або негативне забарвлення цього відношення виражене напрямом хвостів вгору (упевнено, позитивно, бадьоро) або падаючим рухом вниз (незадоволеність собою, сумнів у власній правоті, жаль про зроблений, сказаний, розкаяння і т.п.). Звернути увагу на хвости, що складаються з декількох ланок, що іноді повторюються, на особливо пишні хвости, особливо довгі і іноді розгалужені.

Контури фігури. Аналізуються по наявності або відсутності виступів (типу щитів, панцирів, голок), промальовування і затемнення лінії контуру. Це захист від оточуючих, агресивна - якщо вона виконана в гострих кутках; із страхом і тривогою - якщо має місце затемнення, " забруднення" контурної лінії; з побоюванням, підозрілістю - якщо поставлені щити, " заслони", лінія подвоєна. Спрямованість такого захисту відповідна просторовому розташуванню: верхній контур фігури - проти вищестоящих, проти осіб, що мають нагоду накласти заборону, обмеження, здійснити примушення, тобто проти старших по віку, батьків, вчителів, начальників, керівників; нижній контур - захист проти насмішок, невизнанні, відсутності авторитету у підлеглих, молодших, боязнь засудження; бічні контури - недиференційована боязкість і готовність до самозахисту будь-якого порядку і в різних ситуаціях; те ж саме - елементи " захисту", розташовані не по контуру, а усередині контуру, на самому корпусі тварини. Справа - більше в процесі діяльності (реальної), зліва - більше захист своїх думок, переконань, смаків.

Загальна енергія. Оцінюється кількість зображених деталей - чи тільки необхідна кількість, щоб дати уявлення про придуману неіснуючу тварину (тіло, голова, кінцівки або тіло, хвіст, крила і т.п.) із заповненим контуром, без штрихування і додаткових ліній і частин, просто примітивний контур, має місце зображення не тільки необхідних, але ускладнюючих конструкцію додаткових деталей. Відповідно, чим більше складових частин і елементів (крім найнеобхідніших), тим вище енергія. У зворотному випадку - економія енергії, астенічність організму, хронічне соматичне захворювання. (Те ж саме підтверджується характером лінії - слабка паутиноподібна лінія, " возіння олівцем по паперу", не натискаючи на нього.) Зворотний же характер ліній (жирна з натиском) - не є полярним: це не енергія, а тривожність. Слід звернути увагу на різко продавлені лінії, видимі навіть на зворотному боці листа (судорожний, високий тонус м'язів малюючої руки) - різка тривожність. Звернути увагу також на те, яка деталь, який символ, виконаний таким чином (тобто до чого прив'язана тривога).

Оцінка характеру лінії (дубляж лінії, недбалість, неакуратність з'єднань, " острівці" з ліній, що знаходять один на одного, зачернення частин малюнка, " забруднення", відхилення від вертикальної осі, стереотипності ліній і т.д.). Оцінка здійснюється так само, як і при аналізі піктограми. Те ж - фрагментарність ліній і форм, незавершеність, обірвана малюнка.

Тематично тварини діляться на загрозливих, нейтральних (подібності лева, бегемота, вовка або птаха, равлика, мурашки, або білки, собаки, кішки). Це відношення до власної персони і до свого " Я", уявлення про своє положення в світі, як би ідентифікація себе по значущості (із зайцем, комашкою, слоном, собакою і т.д.). В даному випадку мальована тварина - представник самого малюючого.

Уподібнення мальованої тварини людині, починаючи з постановки тварини в положення прямоходіння на дві лапи, замість чотирьох або більш, і закінчуючи одяганням тварини в людський одяг (штани, спідниці, банти, пояси, плаття), включаючи схожість морди на обличчя, ніг і лап на руки, - свідчить про інфантильність, емоційну незрілість, відповідно ступеню вираженості " олюднення" тварини. Механізм схожий (і паралель) алегоричному значенню тварин і їх характерів в казках, притчах і т.п.

Ступінь агресивності виражений кількістю, розташуванням і характером кутів в малюнку, незалежно від їх зв'язку з тією або іншою деталлю зображення. Особливо вагомі в цьому відношенні прямі символи агресії - кігті, зуби, дзьоби. Слід звернути увагу також на акцентування сексуальних ознак - вимені, сосків, грудей при людиноподібній фігурі і ін. Це відношення до статі, аж до фіксації на проблемі сексу.

Фігура круга (особливо - нічим не заповненого) символізує і виражає тенденцію до скритності, замкнутість, закритість свого внутрішнього світу, небажання давати відомості про себе оточуючим, нарешті, небажання піддаватися тестуванню. Такі малюнки звичайно дають дуже обмежену кількість даних для аналізу.

Звернути увагу на випадки вмонтує механічних частин в тіло " тварини" - постановка тварини на постамент, тракторних або танкових гусениць, треножник; прикріплення до голови пропелера, гвинта; вмонтуєв око електролампи, в тіло і кінцівки тварини - рукояток, клавіш і антен. Це спостерігається частіше у хворих на шизофренію і глибоких шизоїдів.

Творчі можливості виражені звичайно кількістю елементів, що поєднуються у фігурі; банальність, відсутність творчого початку приймають форму " готової", існуючої тварини (люди, коні, собаки, свині, риби), до якого лише приробляється " готова" існуюча деталь, щоб намальована тварина стала неіснуючою - кішка з крилами, риба з пір'ям, собака з ластами і т.п. Оригінальність виражається у формі побудови фігури з елементів, а не цілих заготівок.

Назва може виражати раціональне з'єднання смислових частин (літаючий заєць, " бегекот", " мухожер" і т.п.). Інший варіант - словотворення з книжково-науковим, іноді латинським суфіксом або закінченням (" ратолетіус" і т.п.). Перше - раціональність, конкретна установка при орієнтуванні і адаптації, друге - демонстратівность, направлена головним чином на демонстрацію власного розуму, ерудиції, знань. Зустрічаються назви поверхнево-звукові без жодного осмислення " ляліє", " ліошана", " гратекер" і т.п), знаменуючі легковажне відношення до оточуючих, невміння враховувати сигнал небезпеки, наявність афектних критеріїв в основі мислення, перевага естетичних елементів в думках над раціональними. Спостерігаються іронічно-гумористичні назви (" ріночурка", " пузиренд" і т.п.) - при відповідно іронічно-поблажливому відношенні до оточуючих. Інфантильні назви мають елементи, що звичайно повторюються (" тру-тру", " лю-лю", " куськус" і т.п.)- Схильність до фантазування (частіше за захисний порядок) виражена звичайно подовженими назвами (" аберосинотіклірон", " гулобарниклетамієшинія" і т.п.).