Розділ 1. Поняття та юридична характеристика суду як учасника кримінального процесу

План

Вступ……………………………………………………………………………………………………………………3

Розділ І. Поняття та юридична характеристика суду як учасника кримінального процесу………………………………………………………………………………………6

1.1. Здійснення правосуддя судом

1.2. Поняття складу суду, та територіальної підсудності

Розділ ІІ. Судові рішення в кримінальному проваджені…………………………………13

2.1. Види судових рішень

2.2. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення

Розділ ІІІ. Принцип верховенства права і законності в діяльності суду………….23

Висновки…………………………………………………………………………………………………………..28

Списки використаних джерел………………………………………………………………………….31

Вступ

Кримінальне судочинство переживає одну з суттєвих змін за останні пів століття, з прийняттям кримінально процесуального кодексу спектр провадження з кримінального судочинства перебуває на новому етапі розвитку. Становлення нових правил гри відбуватиметься, ще як мінімум 5 років, адже суттєвих змін зазнала сфера з регулювання процесуального кримінального законодавства.

Актуальність теми полягає, ще в тому, що суспільні запити і адресна критика кримінального процесу досягла рівня суспільного засудження діяльності органів, що покликані забезпечувати неухильне дотримання процесуального законодавства. В курсовій роботі робиться акценти на важливості безумовної ролі системи судів, діяльність яких, є надто важливою з точки зору кінцевої мети кримінального процесу, суд виступає основним арбітром, на який покладено безліч важливих функція. Виконуючи їх суд часто користується правом обирати позицію, що варто підтримати або відхилити. Свобода дій суду в рамках закону слугує важливим фактором, особливо в кримінальному проваджені.

Завданнями кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Об’єктом дослідження виступає суд як інституція що забезпечує виконання кримінально процесуальних норм. Предметом дослідження є безпосередня діяльність суду, його повноваження і права як суб’єкт, що наділений владними повноваженнями.

Метою дослідження є виявлення важливих аспектів судочинства в кримінальному процесі, теоретичні і практичні засади реалізації права.

Завданням курсової роботи, є детальний опис ролі суду в системі забезпеченні і дотримання прав суб’єктів кримінального провадження. Місце і роль в суду, прозорість прийняття рішень, недоторканість судової гілки влади. Об’єктами, що беруться під захист від кримінальних правопорушень за допомогою норм КПК, є: – особа; – суспільство; – держава. Об’єктами охорони є права, свободи та законні інтереси учасників кримінального провадження. Під такою охороною слід розуміти забезпечення необхідних умов для здійснення прав, свобод і задоволення законних інтересів, їх недоторканності та непорушності за допомогою чіткого врегулювання кримінальних процесуальних відносин та прийняття заходів правового характеру з метою недопущення порушення прав учасників кримінального провадження. Особи, які порушують їх права, свободи та законні інтереси, притягуються до юридичної відповідальності. Перелік учасників кримінального провадження визначено у п. 25 ст. 3 КПК. Завдання, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, означає необхідність установити всіх осіб, які вчинили злочин. Міра вини є її кількісною характеристикою, яка відображає тяжкість провини особи перед особою, суспільством, державою, є сукупністю форми та змісту вини з урахуванням усіх особливостей психічного ставлення підозрюваного, обвинуваченого до обставин кримінального правопорушення.

Застосування належної правової процедури означає суворе додержання встановленого кримінальним процесуальним законом порядку досудового розслідування та судового провадження. Саме це є гарантією встановлення об’єктивної істини при здійсненні кримінального провадження, застосування до винного справедливого покарання і непритягнення до кримінальної відповідальності невинуватого. У випадку, коли невинуватий був обвинувачений або засуджений, підданий необґрунтованому процесуальному примусу, йому за рахунок державного бюджету має бути компенсована незаконно заподіяна майнова та моральна шкода.

Розділ 1. Поняття та юридична характеристика суду як учасника кримінального процесу

Здійснення правосуддя судом. У кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом. Відмова у здійсненні правосуддя не допускається. Положення щодо здійснення правосуддя виключно судами закріплено на конституційному рівні (ст. 124 Конституції України) і деталізовано у процесуальному законодавстві та Законі України «Про судоустрій і статус суддів». Функція правосуддя у кримінальному провадженні полягає у розгляді і вирішенні по суті правових конфліктів, що виникають у суспільному житті з приводу вчинення кримінальних правопорушень. Її зміст становить розгляд у судових засіданнях кримінальних справ і застосування встановлених законом видів покарань щодо осіб, які винні у вчиненні кримінальних правопорушень, або у виправданні невинних. Функція правосуддя належить до основних кримінально-процесуальних функцій і є підґрунтям такої засади кримінального провадження, як змагальність (ст. 22),

та низки інших засад кримінального провадження. Правосуддя як функція судової влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом. У кримінальному провадженні правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, присяжні в рамках відповідних судових процедур [1, ст.65]. Суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному із судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Присяжними визнаються громадяни України, які у випадках, передбачених процесуальним законом, залучаються до здійснення правосуддя, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя.

Підстави та порядок утворення і ліквідації судів, а також наділення професійних суддів та присяжних відповідним правовим статусом визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Інші органи та посадові особи не мають повноважень на здійснення правосуддя, а прийняті ними рішення не мають правової сили судових рішень.

Тільки суду належить право визнати особу винною у вчиненні злочину і піддати її кримінальному покаранню (ч. 1 ст. 62 Конституції України). Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Особи, які привласнили функції суду, несуть відповідальність, установлену законом.

Правила здійснення правосуддя у кримінальному провадженні встановлюються КПК на основі приписів Конституції України та з урахуванням положень ЗУ «Про судоустрій і статус суддів». Відмова у здійсненні правосуддя не допускається. У широкому значенні це означає, що судова влада в особі своїх органів – судів не може ухилитися від здійснення правосуддя у кримінальному провадженні. У вузькому значенні це означає, що суд якому підсудне відповідне кримінальне провадження, не вправі відмовитися від судового розгляду і ухвалення відповідного судового рішення. Ці положення базуються на тому, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ч. 2 ст. 124 Конституції України) і випливає із низки засад кримінального провадження, зокрема, законності (ст. 9), рівності перед законом і судом (ст. 10), доступу до правосуддя та обов’язковості судових рішень (ст. 21), забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності (ст. 24).

Правосуддя у кримінальному провадженні може здійснюватися як судом колегіально, так і суддею одноособово. Склад суду, тобто коло осіб, які уповноважені здійснювати судове провадження, розрізняється залежно від судової інстанції, категорії злочину, а також особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. За загальним правилом, кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється професійним суддею одноособово. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Це має бути суддя відповідного місцевого суду. Суддею відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному із судів України і здійснює правосуддя на професійній основі [2, ст. 95]. Здійснення кримінального провадження суддею одноособово означає, що лише один професійний суддя здійснює підготовче провадження відповідно до правил глави 27 КПК, а також судовий розгляд згідно з положеннями глави 28 КПК, враховуючи вимоги щодо незмінності складу суду (ст. 319). Цей суддя виступає головуючим у судовому засіданні (ст. 321). При одноособово розгляді у визначених ст. 320 КПК випадках можливе призначення запасного судді (ст. 320).

Колегіально кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється

колегією суддів, а також за участю присяжних. Колегіальний розгляд здійснюється щодо: злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років або довічне позбавлення волі – судом у складі трьох професійних суддів. Службових осіб, які займають особливо відповідальне становище відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про державну службу», та осіб, посади яких віднесено до першої категорії посад державних службовців, – судом у складі трьох професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років.

КПК України вперше передбачає відправлення правосуддя судом присяжних. За клопотанням обвинуваченого у справах про злочини, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, кримінальне провадження здійснюється колегіально судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних. Якщо обвинувачений є службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про державну службу», або особою, посада якої віднесена до першої категорії посад державних службовців, то у складі суду присяжних повинні

брати участь професійні судді, які мають стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років. Кримінальне провадження стосовно кількох обвинувачених розглядається судом присяжних стосовно всіх обвинувачених, якщо хоча б один з них заявив клопотання про такий розгляд. Присяжними відповідно до ст. 63 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» визнаються громадяни України, які у випадках, передбачених процесуальним законом, залучаються до здійснення правосуддя, забезпечуючи згідно з Конституцією

України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя[3, ст.43].

За загальним правилом, кримінальне провадження в апеляційному порядку

здійснюється колегіально судом у складі не менше трьох професійних суддів. Це мають бути судді відповідного апеляційного суду. Кількість суддів має бути непарною, щоб забезпечити ухвалення судового рішення у кожному випадку. У випадках коли кримінальне провадження здійснюється стосовно службових осіб, які займають особливо відповідальне становище відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну службу», та осіб, посади яких віднесено до першої категорії посад державних службовців, в апеляційному порядку справа розглядається колегіально

судом у складі п’яти професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше семи років. Стаж роботи на посаді судді встановлюється на підставі виписки із трудової книжки. За загальним правилом, кримінальне провадження в касаційному порядку здійснюється колегіально судом у складі не менше трьох професійних суддів. Це мають бути судді Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ. Кількість суддів має бути непарною щоб забезпечити ухвалення судового рішення у кожному випадку. У випадках коли кримінальне провадження здійснюється стосовно службових осіб, які займають особливо відповідальне становище відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну службу», та осіб, посади яких віднесено до першої категорії посад державних службовців, в касаційному порядку справа розглядається колегіально судом у складі семи професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше десяти років. Кримінальне провадження у Верховному Суді України здійснюється колегіально судом, щодо складу якого ст. 453 КПК встановлені спеціальні правила (ст. 453 КПК): справа про перегляд судового рішення з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень, розглядається на засіданні Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, яке є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від складу Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України[4, ст. 76]; справа про перегляд судового рішення з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом розглядається на спільному засіданні всіх судових палат Верховного Суду України, яке є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від складу Верховного Суду України, визначеного законом.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами (статті 459–467) здійснює той же суд, який ухвалив рішення, що переглядається (ст. 33), у такому самому кількісному (але не персональному) складі, в якому вони були ухвалені. Тобто якщо у відповідній інстанції справа розглядалася суддею одноособово, перегляд за нововиявленими обставинами також має здійснюватися одноособово. Якщо справа розглядалася колегіально, її перегляд також має здійснюватися колегіально у такому ж кількісному складі суду або суду присяжних. Спеціальний склад суду залежно від особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, встановлюється для таких категорій осіб: службових осіб, які займають особливо відповідальне становище відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну службу», та осіб, посади яких віднесено до першої категорії посад державних службовців; неповнолітніх. Здійснення кримінальне провадження стосовно службових осіб, які займають особливо відповідальне становище відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну службу», та осіб, посади яких віднесено до першої категорії посад державних службовців, здійснюється у спеціальному складі суду з огляду на важливе соціальне, правове і політичне становище, які вони займають у державі. Щодо деяких з них главою 37 КПК разом з тим передбачено особливий порядок кримінального провадження. Виконання зазначених вимог закону щодо складу суду може становити деякі труднощі, особливо у місцевих судах. Тому встановлюється правило, згідно з яким якщо в суді, який згідно з правилами підсудності має здійснювати кримінальне провадження, неможливо утворити склад суду, визначений для розгляду, кримінальне провадження здійснює найбільш територіально наближений суд, в якому можливо утворити такий склад суду. Це правило діє для судів першої і апеляційної інстанції: для судів першої інстанції це буде найбільш територіально наближений місцевий суд у межах відповідної області, АРК, міст Києва і Севастополя; для судів апеляційної інстанції – відповідний апеляційний суд сусіднього регіону[5, ст. 23]. Встановлені КПК особливості кримінального провадження щодо розгляду стосовно неповнолітньої особи обвинувального акта, клопотань про звільнення від

кримінальної відповідальності, застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, їх продовження, зміну чи припинення, а також кримінального провадження в апеляційному чи касаційному порядку щодо перегляду прийнятих із зазначених питань судових рішень є складовими впровадження у кримінальне процесуальне право України ювенальної юстиції. Коло суддів, уповноважених на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх, порядок набуття ними таких повноважень і особливості правового статусу визначаються згідно із ЗУ «Про судоустрій і статус суддів». Одноособова реалізація вказаних процесуальних дій повинна здійснюватися суддею суду відповідної інстанції, який відповідає вимогам встановленим у ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» [2, ст. 84]. При колегіальному здійсненні кримінального провадження головуючим під час судового розгляду (ст. 321) може бути лише суддя, уповноважений згідно із ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх, тоді як інші судді у складі колегії можуть і не відповідати вказаним вимогам.

Визначення судді або колегії суддів для конкретного судового провадження здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом вірогідності, який враховує кількість проваджень, що перебувають на розгляді у суддів, заборону брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення строку їх повноважень (ст. 35). Недодержання положень цієї статті щодо складу суду належить до істотних порушень вимог кримінального процесуального закону (ст. 412). Якщо судове рішення ухвалено незаконним складом суду, воно у будь-якому разі підлягає скасуванню судом вищої інстанції згідно із п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК.