Процесси пам'яті

При характеристиці пам'яті виділяють наступні її процеси: запам'ятовування, збереження, забування, а також відтворення (актуалізацію, поновлення) матеріалу.

Запам'ятовуванн я - процес пам'яті, спрямований на закріплення нової інформації шляхом зв'язування її з придбаним раніше знанням. Запам'ятовування протікає в трьох формах:

1) запечатление - короткочасне і довготривале збереження матеріалу, що пред'являється одноразово на кілька секунд;

2) мимовільне запам'ятовування - ненавмисне збереження в пам'яті неодноразово сприйманого матеріалу;

3) навмисне запам'ятовування (заучування) - цілеспрямоване запам'ятовування з метою збереження матеріалу в пам'яті.

При заучуванні матеріалу істотні раціональний розподіл його в часі, активне відтворення матеріалу заучування

Успіх запам'ятовування визначається правильною організацією повторень, які повинні бути усвідомленими, осмисленими і активними. Кращий вид повторення - це включення засвоєного матеріалу в подальшу діяльність, з тим щоб повторення кожного разу проводилося на новому рівні усвідомлення.

Збереження - процес пам'яті, в результаті якого в корі головного мозку утримується отримана інформація. Дослідженнями встановлено, що збереження окремих елементів навчального матеріалу багато в чому залежить і від того місця, яке вони займають в загальному ряді інформації. Як правило, перший і останній елементи ряду утримуються краще, ніж середні. Це явище в психології називається крайовим ефектом пам'яті.

Процесом, протилежним збереженню, виступає забування. Забування - це процес, що полягає в неможливості відтворення раніше закріпленого в пам'яті матеріалу. Психологічні дослідження показали, що в перший час після заучування матеріал забувається швидше, ніж в подальшому, причому безглуздий матеріал забувається значно швидше, ніж пов'язаний за змістом.

Забування в значній мірі залежить від попередньої діяльності, безпосередньо попередньої запам'ятовуванню. Забування матеріалу під впливом діяльності, що передує запам'ятовуванню, отримало назву проактивного гальмування, а забування матеріалу під впливом наступної діяльності - ретроактивного. Під впливом цих видів гальмування середні елементи інформації зберігаються в пам'яті гірше, ніж перші і останні («ефект краю»). Для того щоб відновити важливу для слідства інформацію, слідчому слід активізувати словесно-логічну пам'ять свідка, спробувати знайти зв'язок між випавшими їх пам'яті елементами і тими з них, які збереглися в його свідомості.

Для зменшення забування необхідно розуміння, осмислення, повторення інформації.

Відтворення - процес пам'яті, в результаті якого відбувається актуалізація закріпленого раніше матеріалу. Відтворення має кілька рівнів:

впізнавання, яке виникає при повторному сприйнятті об'єкта;

спогад, яке здійснюється за відсутності об'єкта сприйняття;

пригадування, що представляє собою найбільш активну форму відтворення, багато в чому залежить від чіткості поставлених завдань;

ремінісценція - мимовільне відтворення давно, здавалося б, забутого.

Відтворення строго індивідуально. Обсяг, послідовність відтворення залежать від ставлення суб'єкта до сприйманим подіям, його інтересу, інтелекту, віку, життєвого досвіду, занятій.Віди пам'яті

Найбільш поширеною є класифікація П.П. Блонського, що виділяв такі види пам'яті.