Правила техніки безпеки при виконанні демонтажно-монтажних робіт.

Усі працівники, яких приймають на роботу і які в процесі роботи проходять на підприємстві навчання й інструктаж з питань охорони праці, вивчають правила надання першої і медичної допомоги потерпілим від нещасного випадку, а також правила поведінки при виникненні аварії чи пожежі на підприємстві.

Керівники повинні провести із своїми працівниками такі види інструктажу:

1. Вступний – проводиться при прийомі на роботу в кабінеті ОП, представником служби ОП з одним або декількома працівниками і робиться запис в журналі з підписами.

2. Первинний – проводиться на робочому місці керівником робіт, з одним або з групою працюючих, які працюють за одним фахом. Після проведення первинного інструктажу працівник проходить стажування.

3. Повторний – раз в пів року, а для робіт з підвищеною небезпекою раз в три місяці, або якщо перерва в роботі становить більше 60 днів, а для робіт з підвищеною небезпекою 30 днів.

4. Цільовий – проводиться при зміні робіт, або при видачі наряду допуску.

5. Позаплановий – якщо стався нещасний випадок або змінилося обладнання і пристосування, змінився технологічний процес, пройшла реконструкція підприємства, змінилося законодавство.

Керівник, який проводив усі види інструктажів, робить запис в журналі. При цьому обов’язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував. Журнал має пронумеровані сторінки, прошнурований і скріплений печаткою.

дотримуватися таких правил техніки безпеки:

- до виконання робіт допускають тільки тих працівників, які обізнані з правилами техніки безпеки на цих роботах і засвоїли методи безпечної праці та мають відповідний допуск;

- учнів індивідуального навчання та практикантів допускають до роботи тільки після проведення вступного інструктажу й навчання їх безпечним методам праці на робочому місці і тільки під керівництвом досвідчених, призначених наказом по підприємству чи рішенням управління підприємством;

- перед розбиранням та миттям машин, агрегатів і вузлів необхідно злити паливо, масло, гальмову та охолодну рідину в спеціальні місткості;

- зливати ці речовини на підлогу не дозволяється;

- категорично забороняється для миття використовувати бензин;

- агрегати і деталі двигунів, що працюють на етильованому бензині, перед миттям слід промити у гасі або інших нейтралізуючих рідинах;

- розбирати та складати машини, агрегати і вузли необхідно на майданчиках і в місцях, обладнаних відповідними стендами, верстаками, козлами, стелажами, підставками, підйомно-транспортними пристроями та інструментом;

- категорично забороняється розбирати, ремонтувати та складати машини, вузли і агрегати, підвішені на підйомних механізмах або встановлені на випадкові предмети (дошки, цегла, колеса та ін.);

- складені агрегати та вузли забороняється запускати без нагляду головного інженера, начальника цеху чи завідуючого, або без їх дозволу;

- встановлене або відремонтоване обладнання пускають у роботу лише з дозволу головного інженера, начальника цеху або завідуючого майстернею

після перевірки його справності;

- в приміщенні або дільниці де проводяться роботи повинна бути передбачена вентиляція, яка незалежно від часу, пори року і режиму технологічного процесу повинна підтримувати постійно задану температуру, вологість і чистоту повітря і виконана згідно ГОСТ 12.4.021-89 „Системи вентиляційні. Загальні вимоги”;

- температура повітря в приміщенні повинна підтримуватися на рівні 18... 25°С;

- дільниця повинна бути добре освітлена. Бажано щоб було комбіноване освітлення (природне і електроосвітлення);

- захист від враження електричним струмом повинен здійснюватися за рахунок під`єднання всього обладнання, що працює під напругою до захисного заземлення. Вертикальні заземлювачі повинні бути розміщені по периметру будівлі;

- для гасіння пожежі в дільниці повинні бути передбачені індивідуальні засоби пожежогасіння, пожежний щит з інструментом та ящик з піском;

- для кращого сприйняття і зменшення травмування працівників інвентар необхідно фарбувати:

• зовнішні поверхні огорожі, небезпечних місць в насичений жовтий колір;

• частини машин і агрегатів, зіткнення з якими може призвести до виробничої травми – в червоний колір із білими смугами;

• поверхні кожухів – пунктирами із жовтого кольору;

- інструмент повинен бути завжди в справному стані і відповідати вимогам техніки безпеки.;

- поверхня бойка молотка, кувалди має бути злегка випуклою, рівною, без тріщин.; - ручки на молотках повинні бути зроблені тільки з твердих і в'язких порід дерев (кизил, молодий дуб, горобина та ін.); - насаджений на ручку молоток заклинюють клином з м'якої сталі;

- на ручку інструменту із загостреними неробочими кінцями обов'язково одягають за розмірами інструменту бандажні кільця.;

- забороняється користуватися гайковими ключами із спрацьованим зівом, тріщинами та забоїнами на ньому, а також вставляти в зів різні підкладки або викрутки;

- не можна подовжувати ручки ключів трубами;

- керівники повинні проводити з працівниками навчання й інструктажі з питаньохоронипраці. Вони повинні проводитися з практикантами та працівниками в процесі їхньої трудової діяльності;

- якщо рівень шуму перевищує 80 Дб то необхідно використовувати індивідуальні засоби захисту.

- по закінченні роботи весь інструмент покласти в інструментальні шафи, шухляди та на полиці.- для зняття, установлення в окремих випадках транспортування деталей, вузлів, агрегатів вагою більше 20 кг необхідно вокористовувати підйомно-

Ознайомлення студентів з робочим місцем, з інструментом та знімачами, які використовуються при виконанні розбирально-складальних робіт. Ознайомлення з режимом роботи та правилами внутрішнього розпорядку. Розстановка учнів за робочими місцями, ознайомлення з організацією робочого місця, порядком отримання і здавання інструменту та пристроїв.

Ознайомлення студентів з вимогами безпеки праці на робочому місці, з безпечними прийомами встановлення агрегатів на стенди і знімання їх зі стендів, правилами користування знімачами, вимогами безпеки праці при користуванні електро та пневмоінструментами.

Ознайомлення з вимогами пожежної безпеки.

Розбирально-складальні роботи

Інструктаж за змістом занять, з організації робочого місця і безпеки праці. Вивчення інструкційно-технологічних карт розбирально-складальних робіт. Ознайомлення з правилами користування інструментом, приладами, пристроями, приборами.

Контроль якості виконаних робіт:

• Кривошипно-шатунний та газорозподільний механізми.

Розбирання кривошипно-шатунного та газорозподільного механізмів. Контроль технічного стану деталей. Занесення результатів контролю в звіт. Збирання механізмів.

• Система охолодження та система мащення.

Розбирання водяного насоса, масляного насоса, фільтра відцентрової очистки масла. Контроль технічного стану деталей. Занесення результатів контролю в звіт. Збирання приладів.

Розбирання карбюраторів, паливних насосів, елементів обмежувачів максимальної частоти обертання колінчастого валу. Контроль технічного стану деталей. Занесення результатів контролю в звіт. Збирання приладів системи живлення карбюраторного двигуна.

• Система живлення дизельного двигуна.

Знімання з автомобіля приладів системи живлення дизельного двигуна. Розбирання простих приладів системи. Контроль технічного стану деталей. Занесення результатів контролю в звіт. Збирання приладів системи. Встановлення приладів системи живлення дизельного двигуна на автомобіль.

• Прилади системи запалювання.

Розбирання переривників-розподілювачів. Розбирання замка запалювання. Контроль технічного стану деталей. Занесення результатів контролю в звіт. Збирання приладів системи живлення карбюраторного двигуна. Перевірка та регулювання зазору між електродами свічок запалювання.

• Прилади освітлення та сигналізації.

Вивчення інструкційно-технологічних карт та інших посібників. Розбирання приладів і контроль їх технічного стану. Занесення результатів контролю в звіт. Збирання приладів.

• Зчеплення.

Розбирання зчеплення та елементів його приводу і контроль технічного стану деталей. Занесення результатів контролю в звіт. Збирання зчеплення та елементів його приводу.

• Коробка передач та роздавальна коробка.

• Карданна передача. Ресори. Амортизатори.

Розбирання карданних шарнірів, ресор, амортизаторів, контроль технічного стану деталей. Занесення результатів контролю в звіт. Збирання карданних шарнірів, ресор та амортизаторів.

• Рульове керування.

Розбирання елементів рульового керування. Контроль технічного стану деталей. Занесення результатів контролю в звіт. Збирання елементів рульового керування.

• Гальмівна система.

Вивчення інструкційно-технологічних карт. Розбирання елементів гальмівних систем. Контроль технічного стану деталей. Занесення результатів контролю у звіт. Збирання елементів гальмівної системи.

• Додаткове обладнання.

Вивчення інструкційно-технологічних карт. Розбирання додаткового обладнання. Контроль технічного стану деталей. Занесення результатів контролю у звіт. Збирання додаткового обладнання.

5.

Вільний хід муфти вимикання зчеплення визначайте, переміщаючи рукою важіль. Пружину при цьому від'єднайте. Нормальному ходу муфти відповідає хід важеля 4-5 мм. Якщо хід важеля менше 3 мм, то, обертаючи сферичну гайку, відрегулюйте хід важеля. Вільний хід педалі зчеплення (до початку роботи головного циліндра) залежить від зазору А між поршнем і штовхальник поршня головного циліндра. (Див. Мал Вільний хід педалі зчеплення). Нормальному зазору відповідає хід педалі 6-12 мм.

Для регулювання зазору расшплінтуйте і ослабте корончатую гайку ексцентрикового пальця (див. Рис. Регулювання зазору) і, обертаючи ексцентриковий палець, встановіть необхідний вільний хід педалі зчеплення. Видалення повітря з гідроприводу виключення зчеплення (прокачування) проводите в такому порядку: -сніміте з бачка пробку 5 і заповніть бачок робочої рідиною до рівня не нижче 15-20 мм від верхньої кришки заливної горловини бачка; - Зніміть з перепускного клапана (див. Рис. Прокачування зчеплення) ковпачок, надіньте на головку клапана шланг, вільний кінець якого опустіть в прозорий посудина з робочою рідиною; -отверніте на 1 / 2-1 оборот перепускний клапан і різко натискайте на педаль зчеплення до упору в обмежувач ходу педалі до припинення виділення бульбашок повітря з робочої рідини; - В процесі прокачування додавайте робочу рідину в систему, не допускаючи зниження її рівня в бачку нижче 40 мм від верхньої кромки заливної горловини; - По закінченні прокачування при натиснутою до упору педалі загорніть до відмови перепускний клапан, зніміть з головки клапана шланг, надіньте ковпачок; - Після прокачування системи долийте свіжу робочу рідину в бачок до нормального рівня. Якість прокачування можна визначити за величиною повного ходу штовхача (див. Рис. Прокачування зчеплення) пневмоусилителя зчеплення. Якщо рівень рідини в головному циліндрі нормальний і в рідині відсутня повітря, то повний хід штовхача повинен бути не менше 25 мм. Для виміру повного ходу штовхача натисніть педаль зчеплення до упору.

1.1. МЕХАНІЗМ СЦЕПЛЕНИЯ Він складається (рис. 1.2) з провідних деталей, відомих деталей, натискного пристрою, механізму вимикання. Принцип дії зчеплення заснований на використанні сил тертя, що виникають між дисками. Провідні диски зчеплення сприймають від маховика крутний момент двигуна, а ведені диски передають цей момент двигуна первинному валу коробки передач. Нажимное пристрій (12 натискних пружин) забезпечує щільне притиснення провідних і ведених деталей зчеплення для створення необхідного моменту тертя. Крутний момент від провідних деталей передається на ведені за рахунок сил тертя.

Рис. 1.2. Механізм зчеплення: 1- ведений диск; 2- провідний диск; 3- установча втулка; 4- натискний диск; 5-вилка оттяжного важеля; 6 відтяжної важіль: 7-пружина завзятої кільця; 8-шланг змащування муфти; 9-петля пружини; 10-вижимний підшипник; 11-оттяжная пружина; 12-муфта вимикання зчеплення; 13- вилка вимикання зчеплення; 14- завзяте кільце; 15- вал вилки; 16- нажимная пружина; 17- кожух; 18-теплоизолирующая шайба; 19- болт кріплення кожуха; 20- картер зчеплення; 21-маховик; 22-фрикційна закладка; 23- первинний вал; 24- диск гасителя крутильних коливань; 25- пружина гасителя крутильних коливань; 26-кільце веденого диска; 27-механізм автоматичного регулювання становища середнього ведучого диска До провідних деталей відносяться середній провідний диск, натискний диск, кожух зчеплення. Середній провідний диск (рис. 1.3, а) вилито з чавуну і встановлено у пазах маховика на чотирьох шипах, рівномірно розташованих по колу диска. Для забезпечення вентиляції зчеплення, кращого відведення тепла і зниження ваги в тілі диска виконані вікна, розділені між собою внутрішніми ребрами. У шипах розміщений важільний механізм, який механічно регулює становище середнього диска при виключенні зчеплення з метою забезпечення чистоти вимикання. Натискний диск (рис. 1.3, б) відлитий із сірого чавуну, як і середній провідний диск, встановлений у пазах маховика на чотирьох шипах. З одного боку диск має шліфовану поверхню, з іншого - 12 бобишек для установки натискних пружин.

Рис. 1.3. Диски зчеплення: а - середній провідний диск; б - натискний диск; в - ведений диск з демпфером в зборі: 1-маточина; 2-заклепка; 3-обойма демпфера; 4-ведений диск; 5-фрикційна накладка; 6 пружина демпфера Кожен шип з боку кожуха має приплив, у якому профрезеровать паз і розточені два отвори для установки осі важеля вимикання зчеплення. Кожух зчеплення сталевої, штампований, встановлюється на картері маховика на двох настановних втулках і кріпиться 12 болтами. У кожусі є 12 поглиблень для установки пружин і отвори для установки вилок важелів. До веденим деталей відносяться два ведених диска з демпфером, ведений вал зчеплення (він же первинний вал коробки передач). Ведений диск (рис. 1.3, в) складається з диска з фрикційними накладками, маточини диска, демпфера (гасителя крутильних коливань). Ведений диск виготовлений із сталі. У центрі диска є отвір для установки маточини. У диску виконані вісім вікон для пружин демпфера.

При натисканні на педаль при виключенні зчеплення зусилля від ноги водія через важіль і шток передається до головного циліндру, звідки рідина під тиском по трубопроводу надходить в корпус стежить устрою, яке при цьому забезпечує пропуск стисненого повітря, що надходить по повітропроводу через редукційний клапан від повітряного балона. Одночасно від головного циліндра рідина під тиском надходить у гідравлічний циліндр підсилювача. Сумарне зусилля тиску повітря в циліндрі пневмоусилителя і тиск рідини в гідравлічному циліндрі передається на шток пневмоусилителя. Шток переміщає важіль валу вилки виключення зчеплення, яка, повертаючись, вимикає зчеплення. Педаль зчеплення встановлено на осі кронштейна. Вона передає зусилля на штовхач поршня головного циліндра з допомогою важеля і ексцентрикового пальця. Головний циліндр (рис. 1.5) встановлений на кронштейні педалі зчеплення. Рис. 1.5. Головний циліндр: 1-штовхач (шток) поршня; 2-корпус; 3-поршень; 4-корпус бачка; 5-зазор вільного ходу головного циліндра; А- зазор вільного ходу головного циліндра Складається з корпусу циліндра, захисного чохла, штока, поршня, торцевій ущільнювальної манжети, пружини, пробки циліндра, корпусу бачка. У корпусі головного циліндра утворені дві порожнини, розділені перегородкою. Верхня порожнину спільно з бачком призначена для заправки гідроприводу робочою рідиною і зберігання необхідного запасу робочої рідини. Нижня порожнину виконує функції робочої порожнини головного циліндра, в якій встановлюється поршень з манжетою і пружиною. Пневмогідравлічний підсилювач приводу зчеплення служить для створення додаткового зусилля з метою полегшення управління зчепленням. Він кріпиться двома болтами до фланця картера зчеплення з правого боку.

РАБОТА СЦЕПЛЕНИЯ

Педаль приводу зчеплення перебуває у вихідному положенні, шток головного циліндра - у верхньому положенні. Поршень під дією пружини притиснутий до перегородці корпусу. Між штоком і поршнем є зазор, порожнини головного циліндра повідомляються між собою. У трубопроводі, яка з'єднує головний циліндр з гідропідсилювачем, тиск відсутній. Штовхач гідравлічного поршня гідропідсилювача під дією поворотної пружини важеля валу вилки притискається до гідравлічного поршня, який через інший штовхач утримує пневматичний поршень у вихідному положенні.

Виключення зчеплення. При натиснутій педалі приводу зчеплення штовхач 1 головного циліндра (див. Рис. 1.5) закриває отвір в поршні 3, запобігаючи перетікання рідини з нижньої порожнини в верхню, і переміщає поршень, стискаючи пружину. При переміщенні поршня в циліндрі підвищується тиск, який передається по шлангах і трубопроводах до вхідного отвору пневмогидроусилителя. Робоча рідина під тиском надходить у порожнину циліндра гідравлічного поршня підсилювача (рис. 1.6) і далі по каналу в задньому корпусі підводиться до следящему поршню 9. Стежить поршень починає переміщатися, стискаючи при цьому пружину діафрагми і переміщуючи сідло випускного клапана. Сідло, переміщаючись, закриває випускний клапан, стискаючи при цьому пружину клапанів, і відкриває впускний клапан. Стиснене повітря надходить у надпоршневомупростір пневматичного поршня 31. ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ СЦЕПЛЕНИЯ У процесі роботи зчеплення відбувається знос фрикційних поверхонь, сполученні приводу управління, втрата герметичності підсилювача, що веде до порушення регулювальних параметрів. Витрачається також мастильний матеріал. Інтенсивність перерахованих процесів залежить, головним чином, від дорожніх умов, величини навантаження в кузові на гаку, кількості транспортних засобів на дорогах, а також від практичних навичок водіїв. Тому при експлуатації автомобілів передбачається обслуговування зчеплення. При технічному обслуговуванні: ü перевірити герметичність приводу, цілісність відтяжних пружин педалі зчеплення і важеля валу вилки виключення зчеплення; ü відрегулювати вільний хід штовхача поршня головного циліндра приводу і вільний хід важеля валу вилки виключення зчеплення; ü змастити підшипники муфти вимикання зчеплення і валу вилки виключення зчеплення; ü перевірити рівень рідини в бачку головного циліндра приводу зчеплення, при необхідності долити рідина; ü затягнути болти кріплення пневмоусилителя; ü змінити рідину в системі гідроприводу зчеплення (один раз на рік восени). При експлуатації, у міру зносу накладок відомих дисків, необхідно регулювати привід зчеплення для забезпечення вільного ходу муфти вимикання зчеплення. Регулювання приводу зчеплення полягає у перевірці та регулюванню вільного ходу педалі зчеплення, вільного ходу муфти вимикання зчеплення і повного ходу штовхача пневмоусилителя. Вільний хід муфти вимикання зчеплення перевіряти переміщенням вручну важеля валу вилки. При цьому від'єднати пружину від важеля. Якщо вільний хід важеля, виміряний на радіусі 90 мм, виявиться менш 3мм, відрегулювати його сферичної гайкою штовхача до величини 3, 7... 4, 6 мм, що відповідає вільному ходу муфти вимикання зчеплення 3, 2... 4мм. Повний хід штовхача пневмоусилителя повинен бути не менше 25мм. Перевірити повний хід штовхача пневмоусилителя натисканням педалі зчеплення до упору. При меншій величині ходу не забезпечується повне вимикання зчеплення. У разі недостатнього ходу штовхача пневмоусилителя перевірити вільний хід педалі зчеплення, кількість рідини в бачку головного циліндра приводу зчеплення, а при необхідності прокачати гідросистему приводу зчеплення. Вільний хід педалі, відповідний початку роботи головного циліндра, має становити 6... 15мм. Вимірювати його треба у середній частині площадки педалі зчеплення. Якщо вільний хід виходить за межі, зазначені вище, відрегулювати зазор А (див. Рис. 1.5) між поршнем і штовхальник поршня головного циліндра ексцентриковим пальцем 6 (див. Рис. 1.4), який з'єднує верхню проушину штовхача 7 з важелем 5 педалі. Регулювати зазор при становищі, коли оттяжная пружина 8 притискає педаль зчеплення до верхнього упору 4. Повернути ексцентриковий палець так, щоб переміщення педалі від верхнього упора досі торкання штовхальник поршня склало 6.15мм, потім затягнути і зашплінтувати корончатую гайку. Повний хід педалі зчеплення повинен становити 185... 195мм.

У зчепленні можуть бути наступні основні несправності: порушення регулювання приводу, що викликає неповне вимикання і неплавное включення зчеплення, пробуксовку дисків; знос фрикційних накладок веденого диска, підшипника муфти виключення зчеплення, манжети робочого циліндра приводу зчеплення. Пробуксовка дисків зчеплення виникає при ослабленні або поломці натискних пружин, знос або викривленні поверхонь тертя маховика і натискного диска, замасливании фрикційних накладок веденого диска. Несправні натискні пружини і замаслені фрикційні накладки замінюють на нові. Поверхні тертя маховика і натискного диска обробляють шліфуванням. Неповне вимикання зчеплення з'являється в результаті збільшеного вільного ходу педалі (при механічному приводі) або зменшенні ходу поршня робочого циліндра (при гідравлічному приводі), а також внаслідок деформації відомого диска. Вільний хід педалі встановлюють при регулюванні, а дефектний ведений диск заміняють на новий.

Для забезпечення вільного ходу муфти вимикання зчеплення у міру зношування накладок відомих дисків виникає необхідність у регулюванні приводу зчеплення. Привід включення зчеплення у автомобілів КамАЗ - гідравлічний. Регулювання приводу механізму вимикання зчеплення КамАЗа полягає у перевірці та регулюванню вільного ходу педалі зчеплення, вільного ходу муфти вимикання зчеплення і повного ходу штовхача пневмоусилителя. Рівень рідини «Нева» в бачку головного циліндра приводу механізму вимикання зчеплення автомобілів КамАЗ перевіряють за допомогою щупа з комплекту інструменту водія. Нормальний рівень рідини в гидроцилиндре відповідає 40мм довжини змоченою поверхні щупа, припустимий - 10мм. Повний обсяг рідини в гідроприводі зчеплення становить 280см3. Один раз на три роки восени заміняють рідина в системі гідроприводу зчеплення. Контроль і злив конденсату в гидроцилиндре пневмоусилителя автомобілів КамАЗ здійснюють після отвертиванія пробки 13 (див. Рис. 3.2, а) в передньому корпусі пневмоусилителя. Для повного видалення конденсату циліндр продувають легким натисканням на педаль зчеплення. Змазування зчеплення і промивання гідросистеми приводу розглянемо на прикладі зчеплення автомобілів КамАЗ. Втулки вала виключення зчеплення змазують через дві прес-маслянки 3 (рис. 3.3), а підшипник муфти вимикання зчеплення - через прес-маслянку 2 шприцом. Щоб уникнути потрапляння мастильного матеріалу в картер зчеплення число качків шприцом не повинно перевищувати трьох.

Контроль і злив конденсату в гидроцилиндре пневмоусилителя автомобілів КамАЗ здійснюють після отвертиванія пробки 13 (див. Рис. 3.2, а) в передньому корпусі пневмоусилителя. Для повного видалення конденсату циліндр продувають легким натисканням на педаль зчеплення. Змазування зчеплення і промивання гідросистеми приводу розглянемо на прикладі зчеплення автомобілів КамАЗ. Втулки вала виключення зчеплення змазують через дві прес-маслянки 3 (рис. 3.3), а підшипник муфти вимикання зчеплення - через прес-маслянку 2 шприцом. Щоб уникнути потрапляння мастильного матеріалу в картер зчеплення число качків шприцом не повинно перевищувати трьох. Ремонт і балансування карданного валу автомобіля КамАЗ

Автомобілі КамАЗ з колісною формулою 6х4 мають карданну передачу КамАЗ, що складається з карданного валу приводу середнього мосту і карданного валу приводу заднього моста, з шарнірними з'єднаннями, що складаються з вилок на нерухомому і ковзаючому на шліцах валах, і сполучає вилки хрестовиною вала КамАЗ. При колісній формулі автомобіля КамАЗ 6х6, додатково встановлюються карданні вали до ведучого переднього мосту. 1-вал приводу переднього моста; 2-головний вал; 3-вал приводу проміжного моста; 4-вал приводу заднього моста.

Основними дефектами карданних валів КамАЗ є: Скручування карданного валу КамАЗ. Карданна передача автомобіля КамАЗ служить для передачі крутного моменту між валами механізмів, які можуть змінювати взаємне положення при русі автомобіля, а також у тому випадку, коли ці механізми встановлені в конструкції машини таким чином, що осі з'єднуються валів не розташовані на одній прямій. Схема карданних передач автомобіля КамАЗ неоднакова і залежить від колісної формули автомобіля. Наприклад, карданна передача автомобілів 6х4 складається з двох карданных валов, карданная передача полноприводных автомобилей имеет в своём комплекте четыре карданных вала.

Основною несправністю карданної передачі автомобіля КамАЗ є вібрація карданного валу, яка викликає прискорене зношування деталей передачі. Як правило, вібрація є наслідком істотного порушення балансування карданних валів, а це відповідно може бути викликано зносом карданних шарнірів і шліцьових з'єднань, втратою балансувальних пластин, деформацією вала, неправильною установкою деталей, виконаної після розбирання з'єднань карданної передачі, що трапляється, якщо неякісно проведений ремонт автомобілів КамАЗ.

Якщо був помічений значний знос у підшипниках хрестовини карданної передачі, необхідно розібрати шарнір і замінити зношені деталі. Слід зазначити, що для розбирання потрібно використовувати спеціальний знімач, а для заміни зношених деталей застосовувати тільки фірмові запчастини КамАЗ.

Збірка шарніра карданної передачі - дуже відповідальний момент. Вона вимагає знання черговості збирання, певних навичок механіка, спеціальних пристроїв і устаткування. Тому фахівці радять проводити заміну зношених деталей карданної передачі в сервісних центрах, для яких основна спеціалізація - ремонт автомобилей КамАЗ.

Для сборки шарнира применяют новые сальники, манжеты и другие запчасти КамАЗ или выбирают пригодные из числа снятых деталей ранее. Начало процесса сборки заключается в напрессовке на шипы крестовины с помощью специальной оправки торцовых сальников, предварительно заполненных консистентной смазкой. Затем при помощи ручного пресса устанавливают стаканы с подшипниками, закрепляют опорные и стопорные пластины. При качественной сборке крестовины поворачиваются в подшипниках без заеданий.

После того, как была произведена замена повреждённых и изношенных деталей карданные валы должны быть тщательным образом сбалансированы, а лишь потом установлены на автомобиль.

Для визначення скручування труби карданного валу, змиритися положення вилок карданного валу відносно один одного. При відхиленні положення осей вилок більше 3 °, вал карданний КамАЗ бракується і замінюється новим.

Погнутість і деформація карданного валу КамАЗ Погнутість карданного валу змиритися на пристосуванні і допускається не більше 0, 8 мм. При погнутости і деформації карданного валу КамАЗ більш норми, вал заповнюється піском і вирівнюється на пресі. Після вирівнювання, вал не повинен мати деформацій, не повинен бути порушений зварений шов, в іншому випадку, вал підлягає заміні.Дефекти вилок карданного валу КамАЗ. При погнутости щік, вилки кардана КамАЗ відновлюються вирівнюванням на пресі. При зносі внутрішніх поверхонь вилок карданного валу КамАЗ під підшипники, вилки підлягають заміні.

Дисбаланс карданного валу КамАЗ. Після закінчення ремонту, карданний вал КамАЗ перевіряється на динамічний дисбаланс. При дисбалансі більш 50г для карданного валу середнього, і 35г для заднього моста, на кінці труби вала і шліцьові втулки приварюються металеві пластини до ліквідації дисбалансу карданного валу КамАЗ.

Дефекти хрестовин карданного валу.

При зносі торцевих поверхонь шипів, заміряють між кінцями шпильок, більш допустимого, хрестовина карданного валу КамАЗ підлягає заміні. При зносі зовнішньої поверхні, хрестовина відновлюється наплавленням, з наступним шліфуванням до встановлених розмірів.

При складанні карданної передачі, отвори в шипах хрестовини наповнюються консистентним мастилом і за допомогою оправок напресовують торцеві сальники. При установці опорних підшипників карданного валу КамАЗ, підшипники заповнюються мастилом з розрахунку 5г на пошіпнік. Хрестовина карданного валу КамАЗ встановлюється в вилки карданного валу КамАЗ, після чого на шипи хрестовини напресовують тоцовие сальники на посадковий пасок шипа.Шарнір з підшипниками збирається на пресі: запресовуються підшипники, на вилки вала встановлюються стопорні та опорні пластини, болти шарніра затягуються, і фіксуються вусиками пластини від відвернення. У шліцьові з'єднання карданного валу КамАЗ перед складанням, закладається мастило з розрахунку 360-400г для середнього, і 18-200г для карданного валу заднього моста. При монтажі карданного валу на автомобіль, болти з'єднання фланців остаточно затягуються із зусиллям 80-90 Н-м.

● Карданна передача повнопривідних автомобілів КамАЗ складається з чотирьох карданних валів: основного вала між коробкою передач і роздавальної коробкою, валу приводу проміжного моста, валу приводу заднього моста і валу приводу переднього моста. 1 - вал приводу переднього моста; 2 - основний вал; 3 - вал приводу проміжного моста; 4 - вал приводу заднього моста.

1 - вал приводу проміжного моста; 2 - міст проміжний; 3 - вал приводу заднього моста; 4 - міст задній.