![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Змістовий модуль 2
Індивідуальне завдання IІ рівня 1. Термінологічний словник за темою: «Феноменологія та концептуалізація конфліктів» · Конфліктна ситуація - це суперечності, пов'язані з діяльністю суб'єктів соціальної взаємодії, які створюють підґрунтя для реального протиборства між ними. · Конфлікт відбувається у певній послідовності: - поступове посилення позицій учасників конфлікту за рахунок введення все більш активних сил, а також унаслідок накопичення досвіду протистояння; - збільшення кількості проблемних ситуацій та поглиблення первинної проблемної ситуації; - підвищення конфліктної активності учасників, зміни у характері конфлікту в бік його посилення, втягнення у конфлікт нових людей; - наростання емоційної напруженості, яка супроводжує конфліктну взаємодію що може вплинути як мобілізаційно, так дезорганізаційно на поведінку учасників; - зміна ставлення до проблемної ситуації та конфлікту загалом. · Уникання - результат втоми учасників від конфлікту, небажання продовжувати обговорення проблеми. Це може викликати різні психологічні наслідки. Наприклад, у результаті уникання можуть прийматися неефективні та недосконалі рішення. · Симптоми уникання: - зниження включеності групи у розв'язання проблеми; - швидке прийняття навіюваних рішень; - відмова учасників від аналізу суперечливих аспектів проблеми; - " випадання" учасників взаємодії; - перебування загалом більш " загрозливої" теми у центрі уваги безпечних аспектів; - незначний обмін інформацією; - замовкання раніше активних учасників; - відсутність пропозицій щодо варіантів реалізації обраного рішення. · Процеси ескалації - створюють труднощі для вироблення взаємоприйнятного рішення, сприяють затягуванню конфлікту і вимагають більше зусиль для його розв'язання. · Симптоми ескалації: - триваліше, ніж передбачалося, обговорення проблеми; - повторення одних і тих самих аргументів на підтримку власної позиції; - надмірне підкреслення наслідків недосягнення згоди; - застосування погроз для захисту своєї позиції; - зростання напруженості та ворожості у групі; - відсутність ефективних рішень, хоча група видається активною; - застосування аргументів проти особистості; - створення коаліцій. · Характерологічні передумови виникнення конфліктів - стійкі якості та риси характеру, які можуть за певних умов призвести до зіткнення особистості з тими, хто її оточує, викликати негативне ставлення до неї, антипатію, бажання суперечити, протидіяти. Такі риси не виникають самі собою, вони є наслідком впливу на особистість найближчого соціального середовища, виховання. До них належать: - нетерпимість до недоліків інших; - знижена самокритичність; - імпульсивність; - нестриманість у почуттях; - усталені негативні забобони, упередженість до людей; - схильність до агресивної поведінки; - схильність підкорювати собі інших; - невихованість; - відсутність внутрішньої духовної культури; - неуважність до людей; - корисливість; - егоїзм. · Стратегія поведінки в конфліктній ситуації. - Ухилення. Ця стратегія має на увазі, що людина намагається уникнути конфлікту, тобто не потрапляти в ситуації, що провокують виникнення суперечностей. - Згладжування. Ця стратегія характеризується поведінкою, яка диктується переконанням, що не варто сердитися, тому що «ми усі -одна щаслива команда, і не слід розгойдувати човен». - Примус. Тут переважають спроби примусити прийняти свою точку зору за будь-яку ціну. Той, хто намагається це зробити, не цікавиться думкою інших, він зазвичай поводиться агресивно і для впливу на інших використовує владу шляхом примусу. - Компроміс. Ця стратегія характеризується прийняттям точки зору іншої сторони, але лише деякою мірою. Здатність до компромісу високо цінується в управлінських ситуаціях, оскільки це зводить до мінімуму недоброзичливість і часто дає можливість швидко вирішити конфлікт, задовольнивши обидві сторони. - Вирішення проблеми. Це - визнання відмінності в думках і готовність ознайомитися з іншими точками зору, щоб зрозуміти причини конфлікту і знайти курс дій, прийнятний для всіх сторін. Той, хто користується такою стратегією, не намагається досягти своєї мети за рахунок інших, а скоріше шукає найкращий варіант вирішення конфліктної ситуації. · У процесі конфлікту у сторін зростає: - роздратування, - гнів, - злість, - ненависть, - страх, - образа, - відчай, - безнадія, - безпомічність, - самотність, - посилюється психологічний стрес. · Стрес (від англ. stress — напруження) — неспецифічна реакція організму на ситуацію, що вимагає більшої або меншої функціональної перебудови організму, відповідного пристосовування. · Фрустрація (від лат.frustratio — омана, марне очікування, розлад) — стан, що спричиняється наявністю суттєвої вмотивованості у досягненні мети (задовольнити потребу) і перешкоди, що заважає цьому досягненню. · Криза (від грецького krisis — рішення, поворотний пункт) характеризує стан, що породжується проблемою, якої людина не може позбутися, яку не може швидко і звичним способом вирішити (смерть близької людини, важке захворювання, зміна зовнішності, статусу тощо).
Індивідуальне завдання IIІ рівня
|