Всесвітня організація охорони здоровя ВООЗ – міжнародна організація по захисту прав людини у сфері охорони здоров’я

Всесвітня організація охорони здоров'я почала функціону­вати 7 квітня 1948 р. після того, як 26 держав—членів 00Н ратифікували її статут. Ця дата щорічно відмічається як Всес­вітній день здоров'я. Створенню ВООЗ передували багаторічні зусилля, спрямовані на налагодження міжнародного співробіт­ництва в галузі охорони здоров'я.

Ще в середині XIX ст. європейські країни, насамперед Фран­ція, виступали з ініціативами обговорення питань охорони здоров'я на міжнародному рівні. В Парижі 23 липня 1851 р. було проведено Першу міжнародну санітарну конференцію, на якій країни-учасниці прийняли рішення про створення першої міжнародної нерелігійної організації охорони здоров'я — Між­народного бюро суспільної гігієни. Протягом другої половини XIX ст. в Європі пройшло 10 таких конференцій, на яких робилися перші спроби щодо налагодження механізму міжна­родного співробітництва в галузі охорони здоров'я. Так, на конференції, яка проходила у Венеції 1892 р., було підписано першу санітарну конвенцію, що регулювала правила морського карантину. І хоча ця конвенція була дуже обмеженою, бо торкалася тільки випадків захворювання на холеру та розпов­сюджувалася лише на кораблі, що прибували зі Сходу на Захід, вона становить інтерес саме як перший реальний наслідок міжнародного співробітництва в галузі гігієни та охорони здо­ров'я.

На початку XX ст. з розвитком спеціальних медичних знань поширюється співробітництво у медичній та санітарно-гігієніч­ній галузях. У 1902 р. у Вашингтоні створюється Міжнародне санітарне бюро (у 1923 р. перейменоване у Панамериканське санітарне бюро); у 1909 р. — Міжнародне бюро суспільної гігієни; у 1923 р. — Організація охорони здоров'я Ліги націй, яка мала великі матеріальні ресурси та вільно користувалася послугами членів міжнародних наукових товариств у разі по­треб у консультаціях фахівців з проблем, що становили інтерес для міжнародних досліджень. Діяльність Організації охорони здоров'я Ліги націй була найефективнішою порівняно з іншими органами соціально-економічного напряму. Організація здійс­нювала контроль за розповсюдженням епідемій, публікувала інформацію про стан охорони здоров'я у різних країнах світу, спонсорувала наукові конференції, надавала пряму допомогу урядам багатьох країн. Вона стала головним центром міжна­родної діяльності з підвищення рівня охорони здоров'я у світі після першої світової війни.

Після закінчення другої світової війни одним із перших кроків Організації Об'єднаних Націй було створення нової спеціалізованої установи ООН — Всесвітньої організації охо­рони здоров'я. В липні 1946 р. Економічна та Соціальна Рада ООН скликала у Нью-Йорку міжнародну конференцію з питань охорони здоров'я, в роботі якої взяли участь делегати 51 країни, в тому числі й УРСР, а також спостерігачі з 13 країн, що не були членами ООН, та представники 10 міжнародних органі­зацій. На конференції було розроблено та прийнято Статут ВООЗ. У Статуті зафіксовано, що головною метою ВООЗ є " досягнення всіма народами якомога вищого рівня здоров'я", при цьому сам термін " здоров'я" визначається як " стан повного фізичного, духовного та соціального добробуту, а не тільки відсутність хвороб та фізичних дефектів". Підкреслювалося, що " уряди несуть відповідальність за здоров'я своїх народів, і ця відповідальність потребує вживання відповідних заходів со­ціального характеру та в галузі охорони здоров'я". Статут проголошував, що " здоров'я усіх народів є головним фактором у досягненні миру та безпеки і залежить від повного співро­бітництва окремих осіб та держав". Цей документ визначає найважливіші функції ВООЗ, регламентує діяльність її голов­них органів та відносини із державами-членами. Вперше в міжнародній практиці здоров'я було проголошено одним із невід'ємних прав людини незалежно від раси, релігії, політич­них поглядів, соціального та економічного становища.

У 1977 р., коли Всесвітня асамблея охорони здоров'я при­йняла рішення про те, що першочерговим завданням ВООЗ є забезпечення " Здоров'я для всіх до 2000 року", було розроблено глобальну стратегію виконання цієї програми. Стратегія, здійс­нення якої потребує об'єднаних зусиль урядів та народів, за­снована на принципі налагодження первинної медико-сані-тарної допомоги. В неї входять вісім головних складових еле­ментів: просвітницька робота, пов'язана із роз'ясненням суті

проблем охорони здоров'я; належне забезпечення продуктами харчування; безпечна для здоров'я вода та санітарія; охорона здоров'я матері та дитини, включаючи планування сім'ї; іму­нізація населення від основних інфекційних хвороб; профілак­тика місцевих захворювань та контроль над ними; належне лікування загальнорозповсюджених хвороб та травм; забезпе­чення основними лікарськими засобами.

ВООЗ допомагає країнам зміцнювати їхні системи охорони здоров'я шляхом створення інфраструктури, включаючи, як особливо важливий елемент, підготовку медичних кадрів, а також медичне обслуговування окремих осіб, родин та насе­лення в цілому.

ВООЗ сприяє проведенню досліджень, необхідних для ро­зробки відповідних технологій, що стосуються всіх аспектів охорони здоров'я, включаючи харчування, охорону здоров'я матері та дитини, екологічну безпеку, психічне здоров'я, бо­ротьбу із специфічними хворобами, попередження нещасних випадків, медичне обслуговування та реабілітацію. Крім цього, ВООЗ виконує функції міжнародного центру, який займається накопиченням необхідної технічної та наукової інформації.

80-ті роки були проголошені Міжнародним десятиліттям постачання питною водою та санітарії, у проведенні якого важливу роль відігравала ВООЗ, приділяючи велику увагу проблемам постачання безпечною для здоров'я водою та лік­відації відходів відповідно до санітарних вимог.

ВООЗ проводила всесвітню кампанію з ефективної імунізації дітей до 1990 р. з метою профілактики шести основних інфек­ційних дитячих хвороб — дифтерії, кору, поліомієліту к правця, туберкульозу та коклюшу.

ВООЗ надає консультації урядам з питань планування си­стеми охорони здоров'я, виконує великі програми досліджень хвороби серця, залежності від наркотичних речовин, онколо­гічних захворювань. З метою подолання гострої нестачі медич­ного персоналу в окремих країнах організовано спеціальні на­вчальні програми. З цією ж метою щорічно надається близько 250 стипендій для навчання у різних медичних центрах. Що­річно ВООЗ проводить 40 короткострокових курсів та 80 кон­ференцій з різних медичних та медико-санітарних проблем. Заохочуючи дослідницьку діяльність, ВООЗ щороку підписує більш ніж 150 контрактів із різними організаціями, установами та приватними особами, фінансуючи таким чином їх роботу в необхідних напрямах.

У 80-х роках ВООЗ стала провідною організацією по боротьбі із СНІДом (синдром набутого імунодефіциту). Вперше вірус СНІДу був ідентифікований у 1981 р., а вже у 1986 р. Генеральний директор ВООЗ проголосив боротьбу із СНІДом прі­оритетним напрямом охорони здоров'я у всесвітньому масштабі. На початку 1987 р. було прийнято спеціальну програму ВООЗ по боротьбі із СНІДом, в якій на сьогодні беруть участь уже 127 держав. Провідну роль ВООЗ у координації зусиль у цьому напрямі було підтверджено на міжнародних конфе­ренціях, а також Генеральною Асамблеєю ООН. ВООЗ спів­працює із національними та регіональними організаціями по боротьбі із СНІДом, а також із такими установами ООН, як Фонд для діяльності в галузі народонаселення (ЮНФПА), Ди­тячий Фонд (ЮНІСЕФ), ЮНЕСКО, ПРООН, Всесвітній банк. Підтримуються тісні контакти із неурядовими організаціями, зокрема Американським фондом досліджень СНІДу, Міжна­родною радою медичних сестер, Міжнародним союзом учених-імунологів і Товариством Червоного Хреста та Червоного Пів­місяця.

У 1992-1993 рр. ВООЗ надала допомогу ряду держав у ство­ренні інформаційних систем у галузі охорони здоров'я (Мекси­ка, Оман, Сейшсльські острови, Сирія, Об'єднані Арабські Емірати та ін.).

Здійснювалася надзвичайна допомога у зв'язку із стихійним лихом та катастрофами, що викликані діяльністю людини. Так, в Еритрсї ВООЗ спільно із Управлінням Верховного Комісара у справах біженців брала участь у розміщенні близько мільйона біженців. В Ефіопії здійснювалася програма відбудови та по­новлення діяльності 40 провінційних лікарень, центрів та пунк­тів охорони здоров'я. Надзвичайну допомогу було надано близь­ко 20 африканським країнам.

ВООЗ брала участь у заходах шодо поліпшення стану охо­рони здоров'я у Бангладеш, Індії, Монголії, Непалі та Таїланді. У Югославії було проведено велику роботу з моніторингу охо­рони здоров'я, нагляду у сфері харчування, реабілітації пора­нених, постачання медикаментів. Унаслідок діяльності ВООЗ майже в 100 країнах була впроваджена система моніторингу служб водопостачання.

ВООЗ здійснює Міжнародну програму з подолання наслідків Чорнобильської катастрофи; реалізує п'ять експериментальних проектів у галузях гематології, впливу на щитовидну залозу, гігієни порожнини рота та ін. Було надано допомогу Україні, Росії та Білорусії медикаментами, комп'ютерним і допоміжним устаткуванням та в галузі підготовки кадрів.

ВООЗ є також одним із провідних центрів з випуску спе­ціальної друкованої продукції. Організація збирає статистичні дані, публікує звіти конференцій та семінарів, розповсюджує результати наукових досліджень, видає підручники та кілька

періодичних видань, серед яких " Всесвітній форум охорони здоров'я" та " Здоров'я світу".

Загальна сума надходжень до бюджету ВООЗ становить більш ніж 450 млн дол. на рік. Крім того, Всесвітній банк щорічно спрямовує понад 1 млрд дол. на діяльність, пов'язану із охороною здоров'я. Однак, як констатував Комітет з пла­нування розвитку Соціальної та Економічної Ради ООН, для виконання завдань, що стоять перед ВООЗ, необхідно щороку виділяти мінімум 10 млрд дол.

Керівним органом ВООЗ є Всесвітня асамблея охорони здо­ров'я, де представлені всі держави—члени організації. Асамб­лею скликають щороку для розгляду роботи організації та прийняття рішень відносно політики, програми та бюджету. До складу Виконавчої ради, яка діє між асамблеями, обира­ються представники 31 країни.

Штаб-квартира ВООЗ знаходиться у Женеві (Швейцарія).