![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Особистість у соціальному оточенні. вання зустрічається дуже часто, у дорослому — у тих випадках, коли немає можливості застосувати якійсь інший спосіб опанування незнайомою дією.
9.6. Управління групою. Лідерство та керівництво Управління групою — це свідомий і цілеспрямований процес впливу лідера або керівника на свідомість і поведінку членів групи з метою підвищення організованості та ефективності їхньої спільної діяльності. На управління групою впливають три головні чинники: S особистість лідера (керівника): його організаційний талант, компетентність, відповідальність, активність тощо; S характер групи: чисельність, згуртованість, цілі, наміри тощо; •S зовнішні обставини: умови, у яких відбувається лідерство (керівництво) тощо. Управління групою здійснює лідер або керівник. Лідер (від англ. leader — ведучий, керівник) — це член групи, за яким вона визнає право приймати рішення у значимих для групи ситуаціях, який відіграє головну роль в організації сумісної діяльності і регуляції взаємовідносин у групі. Наприклад, студент, який організовує вечірку; науковець, який гуртує однодумців для виконання дослідження. Керівник — це особа, яка офіційно призначена для управління групою і організації її діяльності. Наприклад, староста академгрупи, начальник навчальної частини тощо. Зазначимо характерні ознаки лідера та керівника (див. табл. 1). Лідер і керівник виконують у групі різні функції. Іноді лідер одночасно є і керівником групи; якщо лідер і керівник — це різні особи, ефективність діяльності групи залежить від того, які взаємовідносини склались між ним і керівником групи. Існують три основні теоретичні підходи до розуміння походження лідерства: теорія рис, синтетична і ситуаційна. Прихильники теорії рис лідера (Е. Богардус та ін., 40-ві роки XX ст.) зосереджують увагу на вроджених якостях лідера. Стверджується, що лідери мають бути наділені певними рисами характеру та індивідуальними особливостями. Найчастіше називають наступні якості: відповідальність, ініціативність, комунікабельність, ентузіазм, впевненість, дружелюбність, уважність, почуття гумору. Лідери є соціально адаптовані, наполегливі, їхній інтелект вище середнього, вони вміють приймати рішення у складній ситуації і зрозуміло висловлювати свої думки, вміють планувати майбутнє, відчувають напрямок змін. Однак, подальші дослідження довели, що не завжди лідерами стають люди, наділені такими особливими ознаками. Таблиця 1
|