Сприймання

11.1.Поняття про сприймання.

11.2. Основні теоретичні підходи до вивчення сприймань.

11.3.Види сприймання та їхня класифікація:

11.3.1.Класифікація за провідним аналізатором;

11.3.2.Класифікація за метою діяльності;

11.3.3.Класифікація за основною формою існування матерії.

11.4.Особливості сприймання.

11.5.Індивідуальні відмінності сприймання.

11.1. Поняття про сприймання

Людина живе у світі речей, предметів та форм, у світі складних ситуацій. Тому в реальному житті вона має справу не з окремими відчуттями, а з їхнім синтезом у складні комплекси — сприйман­ням. Сприймання — це пізнавальний психічний процес цілісного відображення предметів і явищ дійсності при їхній безпосе­редній дії на органи чуття в даний момент.

Сприймання неможливе без відчуттів. Процес переходу від відносно простих відчуттів до складних сприймань не є простим процесом додавання окремих відчуттів, бо в такому разі в людини утворилася би мозаїка окремих ознак предметів. Це є процес інтеграції відчуттів, що дає можливість відобразити предмет чи ситуацію в цілому. Під час сприймання добре знайомих предметів інтегруються 2-3 провідні ознаки, під час сприймання ж незнайо­мих предметів цей процес є тривалішим і складнішим. Інтеграція відбувається за умовою активної взаємодії між органом чуття та подразником. Отже, процес сприймання завжди має активний ха­рактер. Значну роль у цьому відіграють моторні компоненти сприймання, які детальніше будуть охарактеризовані під час аналізу видів сприймання.

У сприйманні ми глибше, ніж у відчуттях, пізнаємо навко­лишній світ. Це пов'язано з тим, що сприймання включають попе­редній досвід людини у вигляді пам'яті. Предмет, діючи на органи чуття, завжди певною мірою активізує раніше сприйняте, включа­ючи до дії внутрішньо- та міжаналізаторні зв'язки.

11.2. Основні теоретичні підходи до вивчення сприймань

Вивчення сприймань у психології пов'язано з теоретичними підходами структуралізму, Гештальтпсихології, екологічним та конструктивістським.

Основним завданням структуралізму (В. Вундт, Е. Тітченер; 70-ті роки XIX ст.) було вивчення структури сприймань, а саме, виявлення найпростіших і найелементарніших його складових — відчуттів. Свої міркування вони обґрунтовували, за допомогою так званого «структуралістського» трикутника: якщо ми сприй­маємо трикутник, контур якого складають крапки, то цілісне сприймання трикутника є наслідком комбінації окремих відчуттів від кожної крапки.

Ґештальтпсихологи (М. Вертгеймер, В. Келлер; перша половина XX ст.), на відміну від структуралістів, вважали, що людина сприймає не суму елементів, а єдину, інтегровану структуру. За до­помогою «ґештальтистського» трикутника — трьох крапок, які розташовані на вершинах трикутника — вони показали, що конфігурацію з трьох крапок людина здатна сприйняти як цілісну фігуру трикутника. Ці три окремі елементи пов'язані між собою у цілісну структуру — фігуру, яка має якості, що не характерні окре­мим її частинам. Отже, людина сприймає навколишній світ, беручи до уваги його структурні елементи і співідношення між ни­ми; вона прагне сприйняти цілісні й осмислені форми.

Екологічний підхід {Дж. Гібсон; середина XX ст.) оснований на положенні про безпосередній характер сприймання. Інформація, яка надходить із навколишнього світу, містить усі необхідні дані для того, щоб у людини сформувався образ сприймання. Принци­повим у цьому підході є те, що сприймання розглядається як при­родний процес, сформований у процесі еволюції для забезпечення зв'язку з реальним світом. Мислення або відіграє значну роль у сприйманні, або взагалі не бере у ньому участі.

Конструктивістський підхід (/. Рокк, Дж. Хогберг, Л. Грегорї, 80-ті роки XX ст.) підкреслює активну роль людини у процесі сприймання. Принциповим є положення про те, що сприйманню передує конструювання, усвідомлення зв'язку між явищами і подіями фізичного світу. Те, що людина сприймає, вона «виво-

Розділ IV

Пізнавальні процеси особистості

дить» логічно, інтерпретуючи інформацію, яка надходить із навко­лишнього світу. Ця інтерпретація ґрунтується на пізнавальних стратегіях, минулому досвіді, очікуваннях, мотивації тощо.

113. Види сприймання та їхня класифікація

Сприймання характеризуються значною різноманітністю, що зумовлюється природою діючих подразників та особливостями наших аналізаторів. їх класифікують на підставі провідного аналізатора, мети діяльності та основної форми існування матерії.