Пізнавальні процеси особистості. вдяки тому, що види діяльності, які виконують водночас, автома­тизовані і не вимагають контролю з боку свідомості.

вдяки тому, що види діяльності, які виконують водночас, автома­тизовані і не вимагають контролю з боку свідомості.

Розподіл уваги залежить від ступеня ЇЇ концентрації (якщо один із об'єктів спричинює глибоку зосередженість, увагу важко розподілити на інші об'єкти); від того, наскільки пов'язані між собою об'єкти чи види діяльності, на які розподіляється увага (чим вони більш пов'язані, тим легше розподілити увагу); наскільки автоматизовані дії, між якими розподіляється увага (чим дії більш автоматизовані, тим розподіляти увагу легше); наскільки швидко в людини здійснюється переключення уваги (чим швидше переключення уваги, тим легше її розподіл). Розпо­діл уваги добре надається тренуванню.

Обсяг уваги характеризує кількість об'єктів чи явищ, які одно­часно охоплені нашою увагою. Середній обсяг уваги дорослої люди­ни становить 4-6 не пов'язаних між собою об'єктів. У разі наявності смислового зв'язку або можливості структурування матеріалу обсяг зростатиме. Можливість тренування обсягу уваги на розрізнені еле­менти обмежена, на смислову інформацію — висока.

Такі властивості уваги, як концентрація, стійкість, переключен­ня, розподіл та обсяг незалежні одна від одної. Наприклад, в люди­ни може бути добра концентрація і одночасно поганий розподіл уваги. Інші властивості уваги тісно взаємопов'язані між собою, наприклад, чим вища концентрація, тим менша розсіяність; чим більша стійкість, тим менше коливання.

* * * * *

Увага — це пізнавальний психічний процес, який полягає у спря­мованості та зосередженості психічної діяльності на певних об'єктах, зовнішніх або внутрішніх, при одночасному відволіканні від інших. Без зв'язку з іншими психічними процесами і незалежно від них увага існувати не може, бо не виступає як самостійний психічний процес і не має свого окремого специфічного продукту. Результатом її функціонування є якісне виконання будь-якої діяль­ності. Якщо увага характеризує тривалий психічний стан людини, її розглядають як характерологічну рису особистості і називають уважністю.

Увага виконує важливі функції в житті та діяльності людини: забезпечує зосередженість психічних процесів та станів, сприяє

цілеспрямованому відбору інформації, забезпечує ефективне функ­ціонування інших психічних процесів та станів, активізує потрібні і гальмує непотрібні в певний момент психічні явища, сприяє взаєморозумінню між людьми.

Основними теоретичними підходами до вивчення уваги є мотор­на, апперцептивно-волюнтаристська, емоційна, фізіологічна, діяльнісна та інформаційна теорії уваги. Моторна теорія увагу розглядає як результат моторного (рухового) пристосування; апперцептивно-волюнтаристська вважає увагу найбільш ясним полем нашої свідомості; емоційна — пов'язує з афективними стана­ми людини; фізіологічна теорія увагу пояснює співвідношенням збуджень у корі головного мозку, в результаті чого виникають осе­редки оптимального збудження, або домінанти; діяльнісна теорія увагу вважає одним із аспектів орієнтувально-дослідницької діяль­ності людини, у якій увага виконує контрольну функцію, спрямова­ну на затримування інформації, що надійшла; інформаційна теорія увагу розглядає як прояв розумового зусилля.

Увагу класифікують за характером цілей діяльності (мимо­вільна, довільна та післядовільна), спрямованістю (зовнішня та внутрішня), формою організації (індивідуальна, групова та колек­тивна), ступенем соціалізації (природна та соціальна), ступенем регуляції (безпосередня та опосредкована) та орієнтацією на конкретні психічні процеси (чуттєва та інтелеектуальна).

Основними властивостями уваги є концентрація, розсіяність, стійкість, коливання, переключення, розподіл та обсяг. Концент­рація уваги характеризує ступінь зосередженості свідомості на певних об'єктах. Розсіяність уваги — це нездатність людини зосередитись на певному виді діяльності протягом тривалого часу. Уявна розсіяність — це неуважність людини до безпосереднього оточення, спричинена або надмірною концентрацією уваги на яко­мусь об'єкті чи діяльності, або вузьким обсягом уваги; справжня розсіяність — це неуважність людини як до безпосереднього оточення, так і до основного виду діяльності. Під стійкістю уваги розуміють тривалість зосередження уваги на об'єкті чи діяль­ності. Коливання уваги виявляється у мимовільному періодичному то послабленні, то підсиленні уваги до конкретного об'єкта чи діяльності. Переключення уваги — це навмисне перенесення уваги з

Розділ IV

одного об'єкта на інший. Розподіл уваги характеризує здатність водночас приділяти увагу декільком об'єктам чи явищам. Обсяг уваги характеризує кількість об'єктів чи явищ, які одночасно охоп­лює наша увага.