Соціальна ситуація розвитку дошкільника

Потреба в спілкуванні з дорослими та однолітками визначає становлення особистості дитини.

Спілкування з дорослими розгортається на основі значної самостійності дошкільника, розширення його знайомства з оточуючою дійсністю. Провідним засобом спілкування у дошкільників є мова. Молодші дошкільники задають " тисячі" запитань.

Вислуховуючи відповіді, дитина вимагає, щоб дорослий серйозно ставився до неї, як до партнера, товариша. Таке співробітництво дитини з дорослим отримало назву пізнавального спілкування. Якщо вона не зустрічає такого відношення, у дитини виникає негативізм та впертість.

У дошкільному віці виникає й інша форма спілкування — особистісна, яка характеризується тим, що дитина намагається обговорювати з дорослими поведінку і вчинки інших людей і своїх власних з погляду моральних норм. Та для розмови на цю тему необхідний більш високий рівень інтелекту. Заради цієї форми спілкування дитина відмовляється від партнерства і стає в позицію учня, а дорослому відводить роль вчителя

Особистісне спілкування найбільш ефективно підготовлює дитину до навчання в школі, де доведеться слухати дорослого, уважно вбирати в себе все те, що буде говорити вчитель.

Важливу роль у формуванні особистості дитини має потреба у спілкуванні з однолітками, в оточенні яких він знаходиться з перших днів життя. Між дітьми можуть виникати найрізноманітніші форми взаємин. Тому дуже важливо, щоб дитина з самого початку перебування в дошкільному закладі, здобувала позитивний досвід співробітництва, взаємодопомоги.

На третьому році життя взаємини між дітьми виникають, в основному, на основі дій з предметами, іграшками. Ці дії набувають сумісний, взаємозалежний характер. Діти старшого дошкільного віку в сумісній діяльності вже засвоюють такі форми співробітництва: чергують і узгоджують дії; сумісно виконують одну операцію; контролюють дії партнера, виправляють його помилки; допомагають партнеру, виконують частину його роботи; приймають зауваження партнера, виправляють свої помилки.

У процесі сумісної діяльності діти набувають досвіду керівництва іншими дітьми, досвіду підкорення. Прагнення до керівництва у дошкільників визначається емоційним відношенням до своєї діяльності, а не позицією керівника. Діти дошкільники ще недостатньо усвідомлюють боротьбу за керівництво.

Гра — особлива форма життя дитини в суспільстві. Вона являє собою діяльність, в якій діти виконують ролі дорослих, відтворюючи в ігрових умовах їх життя, працю та стосунки між ними. Через гру дошкільники задовольняють свої потреби у спілкуванні з дорослими, у суспільному житті з ними.

Гра — це діяльність, у якій дитина спочатку емоційно, а потім інтелектуально засвоює всю систему людських взаємин.

Сутність гри, як провідної діяльності, заключається в тому, що діти відображають в грі різні сторони життя, особливості діяльності дорослих, набувають і уточнюють свої знання про навколишній світ.

38.Становлення свідомості в дитини і криза(Трьох років).

Вік трьох років - рубіж, який долає дитина, щоб стати дошкільником. Це важливий і відповідальний момент в його розвитку. У цьому віці дитина досить часто (хоча й не завжди) стає важким і примхливим. Найчастіше це пов'язано з тим, що він вступив у період кризи - природну фазу перебудови всієї його психічного життя. Він прагне до реалізації себе в предметній діяльності, стає особливо чутливим до того, як оцінюють його результати та його умілість оточуючі, у нього складається відчуття власної гідності.

Якщо дорослі не помічають цього, ставляться до нього як і раніше як до маленького, невмілому, зачіпають його самолюбство образливими оцінками, обмежують її ініціативу і регламентують активність, якщо вони неуважні до його інтересам, протягом кризи загострюється і дитина стає важким і незговірливим.

Подібні риси дитячої поведінки здатні вкоренитися в характері дитини надовго, якщо дорослий не перебудує своїх взаємин з ним, і, навпаки, легко долаються, якщо оточуючі починають шанобливо ставитися до занять і турботам малюка, делікатно оцінюють його досягнення і невдачі, підтримують і підбадьорюють його.

У цьому випадку у дитини виникає повага до себе як відбите від поваги до його справах з боку дорослих.

Це почуття стає важливим особистісним фундаментом для розвитку всіх дитячих здібностей в наступному, дошкільному віці. Іноді труднощі з трьохлітки виявляються пов'язаними не з природним перебудовою їх особистості, як це типово для кризи трьох років, а з дефектами самого виховного процесу.

Сверхопека, заласківаніі - один полюс дефекту, бездоглядність як відсутність необхідної дитині опіки - інший, протилежний полюс. І в тому і в іншому випадку негативні риси в поведінці малюка не викорінюються з віком, а тільки посилюються.

Потрібно рішуча ломка стереотипів, що склалися стосунки оточуючих до дитини.

При цьому перебудова повинна зачіпати не одну зі сфер або форм взаємодії, а бути зміною всього стилю життя дитини і дорослих.

39.Розвиток когнітивної сфери в дошкільному віці.

Когнітивний розвиток (від англ. Cognitive development) - розвиток усіх видів розумових процесів, таких як сприйняття, пам'ять, формування понять, рішення задач, уяву і логіка. Теорія когнітивного розвитку була розроблена швейцарським філософом і психологом Жаном Піаже. Його епістемологична теорія дала безліч основних понять в області психології розвитку і досліджує зростання розумності, яка, за Піаже, означає здатність більш точно відображати навколишній світ і виконувати логічні операції над образами концепцій, що виникають у взаємодії з навколишнім світом. Теорія розглядає появу і побудова схем - схем того як сприймається світ - в «стадії розвитку», часу коли діти отримують нові способи подання інформації в мозку. Теорія вважається «конструктивістської», в тому сенсі що, на відміну від нативістською теорій (які описують когнітивний розвиток як розгортання вроджених знань і здібностей) або емпіричних теорій (які описують когнітивний розвиток як поступове придбання знання через досвід), вона стверджує що ми самостійно конструюємо наші когнітивні здібності за допомогою власних дій в навколишньому середовищі.

Актуальність теми дослідження визначається тим, що розвиток когнітивної сфери дуже важливо в дошкільному віці. Саме в дошкільному віці закладається подібний фундамент інтелекту, а засвоєння образних форм пізнання підводить дитину до розуміння об'єктивних законів логіки, сприяє розвитку понятійного мислення. Наприкінці дошкільного віку у дитини складається первинна картина світу і зачатки світогляду.

Метою дослідження було вивчення особливостей когнітивного розвитку дітей дошкільного віку.

40.Розвиток регулятивної сфери в дошкільному віці.

Дошкільна дитинство - дуже короткий відрізок в житті людини, всього перші сім років, але вони мають величезне значення. У цей період розвиток йде як ніколи бурхливо і стрімко. З абсолютно безпорадного, нічого не вміє істоти немовля перетворюється у відносно самостійну, активну особистість. Отримують певний розвиток всі сторони психіки дитини, тим самим закладається фундамент для подальшого зростання. Одним з основних напрямків психічного розвитку в дошкільному віці є формування основ особистості.

Дитина починає усвідомлювати своє В«ЯВ», свою активність, діяльність, починає об'єктивно себе оцінювати. Утворюється супідрядність мотивів: можливість підпорядкувати свої безпосередні спонукання усвідомленим цілям. Малюк навчається в певних межах керувати своєю поведінкою і діяльністю, передбачити її результат і контролювати виконання. Ускладнюється емоційне життя дошкільника: збагачується зміст емоцій, формуються в

Маленький дитина не вміє керувати емоціями. Його почуття швидко виникають і так само швидко зникають. З розвитком емоційної сфери у дошкільника почуття стають більш раціональними, підпорядковуються мисленню. Але це відбувається, коли дитина засвоює норми моралі і співвідносить з ними свої вчинки.

Дошкільник вчиться розуміти не тільки свої почуття, але і переживання інших людей. Він починає розрізняти емоційні стани по їх зовнішньому прояву, через міміку і пантомимику. Дитина може співпереживати, співчувати літературному героєві, розігрувати, передавати в сюжетно-рольовій грі різні емоційні стану.

Розвитку емоційної сфери сприяють всі види діяльності дитини.

Величезну роль в збагаченні емоційного досвіду дитини грає музика. Музика - це і є власне емоція.

Р.М. Чумічева вважає, що музика переносить нас зі сфери видимості - до сфери почуттів, з області предметних образів - в область безтілесних звуків, з царства зору в царство слуху. Предметом музики стає безпосередньо чутна В«життя душіВ», інтонаційно виражені переживання і почуття людей, укладений в них життєвий сенс.

У дитини в процесі сприйняття музичних образів виникає почуття співпереживання, до якого він в свого повсякденного життя не піднімається і не зможе піднятися. Після завершення контакту з музичним твором дитина повертається в зону своїх емоцій, але вже в якійсь мірі збагаченої. Ця особливість музики дає можливість дитині духовно заповнювати те, що бракує йому в неминуче обмеженою простором і часом життя, компенсувати за допомогою уяви задоволення безлічі потреб.