Види уваги. Залежно від активності людини та співвідношення зовнішніх і внутрішніх умов виникнення увагу поділяють на мимовільну

Залежно від активності людини та співвідношення зовнішніх і внутрішніх умов виникнення увагу поділяють на мимовільну, довільну та післядовільну. Ці види уваги водночас є і ступенями її розвитку.

Мимовільна увага— це зосередження свідомості людини на об’єкті внаслідок його особливостей як подразника без спеціальної мети та вольових зусиль. Вона характеризується саме тим, що об’єкти привертають до себе ува­гу. Подразники, що привертають увагу людини, характеризуються силою, інтенсивністю, контрастом, новизною, посиленням або послабленням, просторовими змінами руху, раптовістю появи об'єкта, виділенням на певному фоні тощо. Нашу увагу привертають гуркіт двигунів літака під час зльоту, миготіння світлового сигналу автомобіля, раптове зниження інтенсивності голосу лектора, нові зразки виробничого обладнання у цеху. Мимоволі ми виявляємо увагу до того, що нас цікавить, має життєво важливе сигнальне значення, активізує і підтримує нашу діяльність. Якщо впливи з середовища не мають суттєвого значення, вона зникає. Здійснюється вона легко, без суттєвих витрат нервово - психічної енергії.

Довільна увага— це свідоме спрямування і регулювання особистістю своєї психічної діяльності. Людина виявляє активність, ставить віддалені цілі й змушена довільно зосереджувати свою увагу на їх досягненні. Людина має докладати зусиль, щоб бути уважною, особливо до того, що спершу і непривабливе, і нецікаве. Довільна увага пов'язана з метою діяльності та силою волі, здатністю долати зовнішні й внутрішні перешкоди. Вона особливо потрібна у навчальній і трудовій діяльності, забезпечує чітке відображення об’єктів та успішність діяльності. Для її функціонування потрібна суттєва витрата нервово - психічної енергії. Довільна увага тісно пов’язана з працею і мовою, у взаємодії яких вона виникла й розвивається. Необхідною умовою довільної уваги є оволодіння мовою, за допомогою якої усвідомлюється мета. Поставивши мету діяльності, ми виконуємо це рішення. Досягнення мети діяльності вимагає уміння зосереджуватись на ній, відволікатися від побічних стимулів, переборювати зовнішні та внутрішні перешкоди. І чим віддаленіша мета і складніший шлях її досягнення, менш приваблива сама робота, тим більше вимагає вона довільної уваги. Обидва види уваги - мимовільна й довільна - мають багато спільних рис і відмінностей, вони тісно пов’язані між собою і взаємодіють. Довільна увага виникає з мимовільної. Проте й довільна стає мимовільною внаслідок зміни мотивації діяльності. Часто, приступаючи до виконання нової роботи, людина усвідомлює потребу в її виконанні і змушена мобілізувати свою волю, зробити зусилля, щоб скон­центрувати на них розумові сили. Спочатку виникають труднощі, але згодом людина заглиблюється і поринає у виконання завдання, стає уважною мимовільно, бо її зацікавлює сам зміст діяльності. Цю увагу називають вторинною мимовільною, або післядовільною. Таку захопленість нерідко можна помітити у діяльності фахівців, зайнятих творчою працею. Вона має ознаки як мимовільної - не вимагає спеціальних вольових зусиль, так і довільної - залишається цілеспрямованою і передбачуваною. Перехід від довільної уваги до післядовільної зменшує напруженість діяльності.

6.6.3. Властивості уваги

Різні види діяльності відповідно ставлять особливі вимоги до уваги людини. У одному випадку необхідна блискавична точність у сприйманні рухів, в іншому - тривале зосередження на одному об’єкті. Історично сформувалися різні властивості уваги: концентрація, стійкість, переключення, розподіл та об’єм.

Концентрація уваги.Увага характеризується зосередженістю на конкретному об’єкті психічної діяльності, має певну інтенсивність, а отже, певний ступінь концентрації. Чим сильніше зосередження, тим більш цілеспрямованою й продуктивною стає сама діяльність.

Стійкість уваги виявляється у тривалості зосередженості на об’єкті. Вона характеризується часом, протягом якого діяльність людини зберігає свою цілеспрямованість. Вона є необхідною внутрішньою умовою виконання завдання до кінця. Властивість ця залежить від сили нервових процесів, характеру діяльності, ставлення до справи.

Властивістю, протилежною стійкості, є відволіканняувагиоб'єктами, що не стосуються діяльності. Чим менш стійка увага, тим частіше й легше вона відволікається. Внаслідок цього знижується ефективність пізнавальної чи продуктивної діяльності. Мимовільно відволікають увагу різкі та сильні раптові зовнішні подразники, емоційно діючі фактори.

Зі стійкістю також пов’язане коливанняуваги. Воно виявляється у тому, що зосередженість та стійкість уваги періодично стають більш або менш інтенсивними. Спостереження свідчать, що коливання уваги через 15 - 20 хв приводять до мимовільного відволікання її від об’єкта.

Переключенняуваги полягає у довільному перенесенні її спрямованості з одного об’єкта на інший. Цілеспрямований характер відрізняє його від відволікання уваги, коли людина змінює об’єкт уваги мимовільно.

Розподіл уваги полягає у тому, що людина може одночасно утримувати у зоні уваги кілька об’єктів, виконувати два, а то й три види діяльності. Складні різновиди діяльності вимагають від людини одночасно виконувати кілька їх видів.

Об’сяг увагивизначається тією кількістю об’єктів, що можна охопити увагою в обмежений відрізок часу. Нормативно цей відтинок часу в експериментах на тахістоскопі дорівнює 0, 1 с. Людина при цьому сприймає 4 - 6 об’єктів, не пов’язаних між собою.

Невміння зосередитися чи переключитися з одного предмета на інший називається неуважністю. Неуважність виявляється у загальній нестійкості уваги (властиве для малих дітей) або у дуже глибокому зосередженні лише на одному об’єкті (зовнішній предмет чи внутрішній стан, думки). Про уважність особистості свідчать її міміка, жести, поза. Але іноді уважність буває вдаваною.

Запитання для самоконтролю знань

1. Що називається інтелектом?

2. Які є теорії, що пояснюють інтелект? Проаналізуйте їх.

3. Динаміка інтелекту.

4. Фактори, що впливають на інтелект.

5. Що називається увагою?

6. Дайте характеристику видів уваги.

7. Властивості уваги.

8. Дайте загальну характеристику відчуттів.

9. Які є види відчуттів?

10. Що називається сприйманням?

11. Дайте характеристику властивостей сприймання.

12. Як впливає аперцепція на сприймання предметів і явищ?

13. Порівняйте відчуття і сприймання.

14. Що називається пам’яттю?

15. Функції пам’яті.

16. Класифікація видів памяті.

17. Дайте характеристику процесів пам’яті.

18. Що називають мисленням?

19. Поясніть абстрактний і опосередкований характер мислення.

20. Дайте характеристику видів мислення.

21. Що називають уявою?

22. Дайте характеристику видів уяви.

23. Порівняйте уяву і мислення.