Робоча навчальна програма

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

з дисципліни

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

з дисципліни ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ

з підготовки фахівців освітньо-професійного рівня “ бакалавр”

за спеціальністю “ Правознавство” та “Правоохоронна діяльність”

Кривий Ріг– 2010

Робоча навчальна програма з дисципліни ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ / Укладач: канд. пед. наук Богатирьова Г.А. Кривий Ріг: Криворізький факультет ДДУВС, 2010. - 28 с.

Рецензенти:

Печеніна Н.А., канд. іст. наук, доцент Криворізького державного педагогічного університету

Федченко В.М., канд. юрид. наук, доцент, завідувач кафедри загально-правових дисциплін Криворізького факультету Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

Обговорено на засіданні кафедри _________________, протокол №___ від ________ 200_ р.

Обговорено та затверджено на засіданні кафедри (навчально-наукового комплексу) _________________, протокол №___ від ________ 200_ р.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

АНОТАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІН

Роль навчальної дисципліни. У дослідженні психологічних закономірностей системи “людина – суспільство - право” важливе місце займає науково-практична дисципліна “Юридична психологія”, об’єктом вивчення якої є психологічне опосередкування правових відносин та правової поведінки у суспільстві.

Засвоєння студентами вищих навчальних закладів основ юридичної психології дозволить удосконалити діяльність правника, допомогти йому будувати та регулювати взаємовідносини з людьми, поглиблено розуміти мотиви їх вчинків і поведінки, пізнавати об’єктивну дійсність, вірно її оцінювати та використовувати одержані результати в практичній діяльності.

Мета дисципліни:

а) загальноосвітня – ознайомитись з психологічними закономірностями юридичної діяльності; з діяльністю осіб, які здійснюють правотворчість та правозастосування; осмислити закономірності правової соціалізації особистості, фактори і умови формування правосвідомості і причини її деформації;

а) виховна – сформувати психологічну культуру, націлити майбутніх працівників правоохоронних органів на регулювання взаємовідносин з людьми, поглибити пізнання мотивів їх вчинків і поведінки.

Зміст навчання: навчальна дисципліна складається з двох частин: загальної (“Предмет, завдання і система юридичної психології”, “Методологічні, загально-психологічні та соціально-психологічні основи в юридичній психології”) та особливої (“Кримінальна психологія”, “Психологія слідчої та судової діяльності”). Передбачає опанування категоріальним апаратом юридичної психології як науки; вивчення правових норм, що регулюють суспільні відносини; психологічного змісту впливу права на суспільну та індивідуальну правосвідомість; вивчення поведінки, особистості і діяльності осіб, які здійснюють правотворчість і правозастосування та осіб, щодо яких правові норми застосовуються.

Знати:

- теоретико-методологічні засади та принципи юридичної психології;

- категоріально-понятійний апарат науки, його специфіку та закономірності функціонування в сфері суспільно-правових відносин та правової поведінки;

- психологічні особливості особистості правопорушника та злочинних груп; закономірності індивідуально і соціально-психологічних явищ у правоохоронній і правозастосовній діяльності;

- предмет, завдання та основні проблеми правової та кримінальної психології, процесуальної та непроцесуальної діяльності, психології юридичної праці, пенітенціарної психології.

Уміти:

- складати психологічний портрет правопорушників (злочинців) з різною антисоціальною спрямованістю особистості; оцінювати належність особи до кримінального середовища; складати діагностику поведінки особи, яка знаходиться у небезпечному стані; виявляти агресивні стани і наміри людини чи групи, вплив на них;

- робити соціально-психологічний аналіз злочинної групи, визначати статус окремих учасників;

- аналізувати стан об’єкта професійного впливу, обирати адекватні особистості та ситуації методи і прийоми;

- аналізувати особливості виникнення і перебігу екстремальних ситуацій в правоохоронній діяльності;

- аналізувати й визначати психологічні чинники практичних ситуацій правоохоронної діяльності;

- визначати психологічні особливості слідчих дій, необхідності призначення судово-психологічної експертизи.

РОЗПОДІЛ МАТЕРІАЛУ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ НА ЗМІСТОВІ МОДУЛІ

Предмет: “Юридична психологія”

Структура залікового кредиту курсу “Юридична психологія ”

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

Тема № 1. Предмет, завдання і система юридичної психології. МЕТОДОЛОГІЧНІ, ЗАГАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ТА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ В ЮРИДИЧНІЙ ПСИХОЛОГІЇ.

семінар – 2 год.

Юридична психологія як галузь психологічних знань та навчальна дисципліна. Предмет юридичної психології. Місце юридичної психології в системі психологічної науки й права. Зв'язки юридичної психології з загальною, соціальною та іншими галузями психології, а також із цивільним, кримінальним правом і процесом, криміналістикою й кримінологією. Зв'язки юридичної психології з судовою психіатрією та кримінальною патопсихологією.

Об'єкти досліджень. Психологічна сторона стосунків між людьми, пов'язаних із застосуванням правових норм. Психічні особливості діяльності, пов'язаної із застосуванням права.

Основні етапи становлення й розвитку юридичної психології: давня історія юридичної психології. Зародження юридичної психології: погляди античних філософів і мислителів Нового часу (Сократ, Платон, Аристотель, Монтеск'є) на природу поведінки людини, її стосунків з державою. Зв'язок правового світогляду з виникненням правової психології. Формування кримінальної та судової психології у ХУІП-ХІХ ст. (Г. Гросс, А. Біне, В. Штерн, М. Вертхеймер, Ч. Ломброзо).

Соціологічні та психологічні уявлення наприкінці XIX — на початку XX ст. про сутність злочинної поведінки (Г. Тард, Е. Дюркгейм, М. Вебер, Л. Леві-Брюль, Р. Луваж, Г. Тох, О. Абрахамсонта ін.).

Історія вітчизняної юридичної психології. Перші спроби використання психологічних думок у правовій науці та практиці (М. Щербатов, И. Посошков, А. Фрезе, Л. Владіміров, И. Баршев, Б. Спасович, А. Кони, Ф. Плєвако). Вплив судових реформ 60-х років XIX ст., демократизації суспільного життя на зміну психології сус­пільної правосвідомості. Формування психологічної школи права на початку XX ст. (Л. Петажицький). Розробка судово-психологічних проблем (20-30-ті роки XX ст.). Криза юридичної психології. Відродження юридично-психологічної теорії та практики у 50-60-х роках.

Сучасний стан і проблеми вітчизняної юридичної психології.

Поняття особистості у психології та правовій науці. Індивід, особистість, суб'єкт діяльності. Психологічна структура особистості. Психічні властивості особистості. Темперамент. Психологічна характеристика темпераментів. Характер. Риси характеру.

Пізнавальні психічні процеси (відчуття, сприйняття, уява, пам'ять, мислення, уявлення, увага, мова), та врахування їх закономірностей юристом у професійній діяльності.

Емоції, почуття, психічні стани об'єктів юридичної діяльності та їх психолого-правова оцінка. Стани психічної напруги. Адаптаційний синдром. Стрес і стадії його розвитку. Фрустрація, її зв'язок з агресивною поведінкою, насильницькими злочинами проти особи, скоєнням самогубств. Афект та його діагностичні ознаки.

Професійна деформація та шляхи її подолання. Психологічні аспекти підвищення ефективності праці юристів.

Ключові поняття: “психологія“, ”юридична психологія“, ”психічні властивості“, “метод ”,

План.

1. Юридична психологія як галузь психологічних знань та навчальна дисципліна. Предмет юридичної психології.

2. Зміст і система юридичної психології. Завдання та сучасні проблеми юридичної психології як міждисциплінарної галузі знань.

3. Основні етапи становлення й розвитку юридичної психології.

4. Проблема вивчення особистості у професійній діяльності юриста.

5. Психологічні особливості прийняття рішень у юридичній діяльності. Психологічні особливості вирішення юристом організаційно - управлінських питань.

6. Професійна деформація та шляхи її подолання. Психологічні аспекти підвищення ефективності праці юристів.

Література:

1. Бедь В.В. Юридична психологія: Навч. посіб. - Л.: Новий світ, 2000.-К.: Каравела, 2002. - 376 с.

2. Белый Б.И. Тест Роршара. Практика и теория / Под ред. Л.Н. Собчик. – С. – Пб.: Дорваль, 1992. – 200 с.

3. Васильев В.Л. Юридическая психология: Учебник для вузов. – 5-е изд., перераб. и доп. – С. Пб.: Питер, 2003. – 656 с.

4. Гончаренко В.Г., Сокиран Ф.М. Тактика психологічного впливу на попередньому слідстві: Навч. посіб. – К.: Укр. акад. внутр. справ, 1994. – 48 с.

5. Еникеев М.И. Юридическая психология: Учеб. для вузов. – М.: Изд. группа “НОРМА-ИНФРА М”, 1999. – 517 с.

6. Костицкий М.В. Введение в юридическую психологию: методологические и теоретические проблемы. – К.: Вища шк., 1990 – 259 с.

7. Леонова А.Б. Психодиагностика функциональных состояний человека. – М.: Изд-во МГУ, 1984. – 200 с.

8. Ратинов А.Р. Судебная психология для следователей. - М.: НИ и РИО ВШ МООП СССР, 1967. – 290 с.

9. Словарь-справочник по психологической диагностике /Л.Ф. Бурлачук, С.М. Морозов; Отв. ред. С.Б. Крымский. – К.: Наук. думка, 1989. – 200 с.

10. Чуфаровский Ю.В. Юридическая психология: Учеб. пособ. – М.: Право и Закон, 1997. – 320 с.

11. Юридична психологія: Підручник /За заг. ред. Л.І. Казміренко, Є.М. Моісеєва. – К.: КНТ, 2007. – 360 с.

ТЕМА 2. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

СЕМІНАР- 2 год.

Особливі умови процесуальної діяльності як професії. Професійні якості і психологія осіб, які здійснюють провадження у справі. Поняття професіограми. Психологічні основи доказування. Психологія планування та організації процесуальної діяльності.

Види слідчої (судової) діяльності. Пізнавальна діяльність. Конструктивна діяльність. Комунікативна діяльність. Посвідчувальна діяльність. Психологічні особливості пізнавальної діяльності юриста. Особливості вирішення розумових задач у процесі розслідування і судового розгляду справ.

Особливості комунікативних дій в діяльності юриста. Розвиток професійно важливих комунікативних якостей юриста. Вивчення й оцінювання особистості, яка цікавить юриста. Схеми сприйняття й оцінки іншої людини. Фактори ситуації знайомства. Невербальні засоби комунікації у вивченні іншої людини. Психологічні фактори та прийоми встановлення і розвитку психологічних контактів у спілкуванні. Психологічні особливості отримання необхідної інформації від свідків, потерпілих, підозрюваних і звинувачених.

Психологічні особливості прийняття рішень у юридичній діяльності.

Психологічні особливості вирішення юристом організаційно - управлінських питань. Формування особистості правознавця у вищому закладі освіти.

План.

1.Психологічні характеристик процесуальної діяльності (докладна правова регламентація, тактичний простір, наявність владних повноважень тощо).

2. Особливості комунікативних дій в діяльності юриста. Комунікабельність слідчого і судді.

3. Розумові завдання, притаманні судово-слідчій діяльності.

4. Психологічні фактори та прийоми встановлення і розвитку психологічних контактів у спілкуванні.

5. Психологічні особливості прийняття рішень у юридичній діяльності.

Література:

1 Абдульханова - Славская К.А. Деятельность и психология личности. – М.: Наука, 1980. – 335 с.

2. Баев О.Я. Конфликты в деятельности следователя (вопросы теории). – Воронеж: Изд-во Воронеж. Ун-та, 1981. 160 с.

3. Бодалев А.А. Психология о личности. – М.: Изд-во МГУ, 1988. – 188 с.

4. Донченко Е.А., Титаренко Т.М. Личность: конфликт, гармония. – 2-е изд., доп. – К.: Політвидав України, 1989. – 175 с.

5. Ильин Е.П. Психология воли. – С. – Пб.: Питер, 2000. – 280 с.

6. Китаев-Смык Л.А. Психология стресса. – М.: Наука, 1983. – 368 с.

7. Ковалев А.Г. Психология личности. – М.: Просвещение, 1970. – 392 с.

8. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. – К.: Либідь, 1990. – 192 с.

9. Общая психология.: Учебник / Под ред. А.В. Петровского. – 2-е изд., доп и перераб. – М.: Просвещение, 1977. – 479 с.

10. Парыгин Б.Д. Основы социально-психологической теории. – М.: Мысль, 1971. – 348 с.

11. Психология индивидуальных различий. Тексты/ Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер, В.Я. Романова. – М.: Изд-во МГУ, 1982. – 320 с.

12. Психология: Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, И.Г. Ярошевского. – 2-е изд., испр. И доп. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.

13. Сидоров Б.В. Аффект. Его уголовно-правовое и криминологическое значение (социально-психологические и правовые исследования). – Казань: Изд-во Казан. Ун-та, 1978. – 160 с.

ТЕМА № 3. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ТА СУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

семінар – 2 год.

Загальна характеристика психологічних особливостей слідчої діяльності. Особливості мислення слідчого. Професійна інтуїція та логічні процеси. Психологія оцінювання доказів слідчим. Взаємодія внутрішнього переконання та правосвідомості.

Психологічні особливості огляду місця події. Встановлення за матеріальними слідами структури злочинної поведінки, суб'єктивної сторони злочину, психологічних особливостей особистості злочинця.

Психологічні характеристики обшуку і виїмки. Психологічні фактори, що впливають на вибір способів приховування об'єктів. Застосування слідчим психологічних прийомів під час обшуку.

Психологія слідчого експерименту, відтворення обстановки її обставин події.

Психологія допиту. Психологічні особливості допиту в безконфліктній ситуації. Види питань, особливості їхнього впливу на психіку допитуваного. Прийоми активізації пам'яті у допитуваного. Психологічні аспекти допиту потерпілого. Психологічні аспекти допиту свідків. Психологічні особливості допиту в конфліктній ситуації. Психологічні ознаки неправдивих показань.

Психологічні аспекти очної ставки. Психологічні аспекти пред'явлення до впізнання.

Психологічні особливості розслідувань у справах неповнолітніх.

Використання психолога в якості консультанта на попередньому слідстві. Залучення психолога в якості спеціаліста під час проведення слідчих дій.

Загальний предмет судово-психологічної експертизи (СПЕ). Окремі предмети судово-психологічної експертизи. Приводи для обов'язкового призначення судово-психологічної експертизи та постановка питань до СПЕ. Приводи факультативного призначення СПЕ. Компетенція СПЕ. Завдання СПЕ.

Види судово-психологічних експертиз. СПЕ емоційних станів. СПЕ потерпілих у справах про сексуальні злочини. Експертиза соціально-психологічних особливостей членів злочинної групи. СПЕ визначення здатності неповнолітнього правопорушника розуміти значення вчинюваних дій.

Підготовка та призначення СПЕ у попередньому слідстві, в судовому засіданні при розгляді кримінальних справ та вирішенні цивільно-правових спорів.

Психологічна структура судової діяльності. Загальна структура пізнавальної діяльності суду. Психолого-правова характеристика процесу пізнання, встановлення істини у судовому засіданні. Судові версії. Конструктивна діяльність суду. Психологічні особливості перевірки фактів, оцінки доказів, встановлення істини складом суду.

Комунікативна підструктура в діяльності судців при розгляді кримінальних та цивільних справ. Психологічні особливості судового допиту. Судова мова, вимоги до неї. Фактори, що впливають на комунікативну поведінку учасників процесу в суді. Психологічні засоби впливу на підсудного.

Загальна психологічна характеристика судового процесу. Психологія судових дебатів. Психологічні основи виховної функції судового процесу.

Формування переконання й винесення вироку судом. Суспільна значимість судових рішень. Психологічні особливості прийняття рішення суддею. Ефект психологічної установки та його роль у процесі прийняття судових рішень. Виховне значення вироку.

Ключові поняття: “”“”“”“”

План

1. Загальна характеристика психологічних особливостей слідчої діяльності. Особливості мислення слідчого. Застосування слідчим психологічних прийомів під час обшуку.

2. Психологія слідчого експерименту, відтворення обстановки її обставин події. Психологічні аспекти допиту потерпілого. Психологічні аспекти допиту свідків. Психологічні аспекти очної ставки. Психологічні аспекти пред’явлення до впізнання.

3. Види судово-психологічних експертиз. Методика проведення СПЕ. Етапи проведення й оформлення результатів СПЕ. Оцінка, використання висновку СПЕ слідчим, захисником, судом.

4. Загальна психологічна характеристика судового процесу. Психологія судових дебатів. Психологічні основи виховної функції судового процесу.

5. Психологічні особливості судового допиту. Судова мова, вимоги до неї.

Література:

1.Богинский В.Е. Рефлексивное управление при допросе: Учеб. Пособ. – Х., 1983. – 40 с.

2. Васильев В.Л. Юридическая психология: Учебник для вузов. – С – Пб.: Питер, 2003. – 656 с.

3. Закатов А.А. Психологические особенности тактики производства следственных действий с участием несовершеннолетних: Учеб. пособ. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1979. – 96 с.

4. Зорин Г.А. Психологический контакт при производстве допроса: Учеб. пособ. – Гродно: Гродн. Ун-т, 1986. – 71 с.

5. Комарков В.С. Психологические основы очной ставки: текст лекций. – Х., 1976. – 28 с.

6. Коновалова В.Е. Правовая психология: Учеб. Пособ. – Х.: Основа, 1990. – 198 с.

7. Коновалова В.Е. Допрос: Тактика и психология: Учеб. Пособ. – Х.: Консум, 1999. – 157 с.

8.Коченов М.М. Судебно-психиатрическая экспертиза. – М., 1977. – 180 с.

9. Лукьянчиков Е.Д., Кузьмичев В.С. Тактические основы расследования преступлений: Учеб. пособ. – К.: КВШ МВД СССР, 1989. – 48 с.

10. Митрохина З.И. Использование данных психологии при производстве допроса: Учебн. Пособ. – К.: УМК ВО, 1990. – 52 с.

11. Грошевой Ю.М. Проблемы формирования судейского убеждения в уголовном судопроизводстве. – Х.: Вища шк., 1975.

12. Дулов А.В. Судебная психология. – Мн.: Высш. шк., 1975. – 462 с.

ТЕМА № 4. КРИМІНАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

семінар – 2 год.

Предмет та завдання кримінальної психології. Психологія злочинної поведінки. Взаємодія об'єктивних і суб'єктивних факторів. Структурно-психологічний аналіз злочинної дії. Психологічні аспекти стадій злочину. Особливості вольових та емоційних процесів при підготовці й скоєнні злочинів.

Поняття мотиваційної сфери злочину. Співвідношення мотиву, цілі та результату при вчиненні злочину з необережності та умисно.

Особистість правопорушника як спеціальний об'єкт психологічного дослідження. Психологічні особливості особистості злочинця. Підходи до класифікації особистості злочинця. Вивчення особистості правопорушника, його мотиваційної сфери при попередньому розслідуванні, розгляді справи у суді. Усвідомлення порушення норм. Психологія провини.

Психологія потерпілого. Психологічне дослідження особистості потерпілого та його діяльності. Роль жертви у генезі злочину, її міжособистісні зв'язки та стосунки зі злочинцем. Психологічний аналіз показів потерпілого.

Проблеми неповнолітніх у кримінальній психології. Підліток і злочин. Психологічний аналіз особистості неповнолітнього правопорушника. Мотивація злочинної поведінки неповнолітніх. Психологічна характеристика злочинних груп за участю неповнолітніх.

Психолого-правова оцінка організованих злочинних формувань (груп), їхньої протиправної діяльності. Типи злочинних формувань. Структура злочинних формувань.

Психологічні метода боротьби з груповою злочинністю.

Ключові поняття: “”“”“”“”

План

1.Предмет та завдання кримінальної психології. Психологія злочинної поведінки.

2.Особистість правопорушника як спеціальний об'єкт психологічного дослідження. Психологічні особливості особистості злочинця. Підходи до класифікації особистості злочинця.

3.Психологія потерпілого. Психологічне дослідження особистості потерпілого та його діяльності. Роль жертви у генезі злочину, її міжособистісні зв'язки та стосунки зі злочинцем. Психологічний аналіз показів потерпілого.

4.Проблеми неповнолітніх у кримінальній психології. Психологічний аналіз особистості неповнолітнього правопорушника. Мотивація злочинної поведінки неповнолітніх.

5.Психолого-правова оцінка організованих злочинних формувань (груп), їхньої протиправної діяльності. Психологічні метода боротьби з груповою злочинністю.

Література:

1.Дубягин Ю.П. Следующая жертва – ты! Непридуманные криминальные сюжеты и азбука безопасности. – М.: Печат. дело, 1995. – 416 с.

2. Еникеев М.И. Юридическая психология: Учебник для вузов. – М.: Изд. группа “Норма – ИНФА - М”, 1999. – 517 с.

3. 6. Коновалова В.Е. Правовая психология: Учеб. Пособ. – Х.: Основа, 1990. – 198 с.

4. Дулов А.В. Судебная психология. – Мн.: Высш. шк., 1975. – 462 с.

5. Личность преступника: Монография / Автор. Кол.: Н.И.Кондрашков, В.Н.Кудрявцев, Н.С.Слейкина и др. – М.: Юрид. Лит., 1971. – 356 с.

6. Пирожков В.Ф. Криминальная психология. – М.: Ось – 89, 2001. – 704 с.

7. Психология: Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, И.Г. Ярошевского. – 2-е изд., испр. И доп. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.

8. Ильин Е.П.Психология воли. – С. – Пб.: Питер; М.; Х.; Мн., 2000. – 280 с.

9. Ковалев А.Г.Психология личности. – М.: Просвещение, 1970. – 392 с.

10. Ларин А. М. Я – следователь. – М.: Юрид. лит., 1991. – 192 с.

ТЕМА № 5. ПЕНІТЕНЦІАРНА ПСИХОЛОГІЯ.

семінар – 2 год.

Предмет і завдання пенітенціарної психології. Психологічні аспекти проблеми покарання та виправлення злочинця. Каяття злочинця як психічний акт самооцінки і самоосуду індивідом своєї поведінки.

Психологія особистості засудженого. Вивчення особистості засудженого. Особливості психіки людини, яка відбуває покарання.

Соціально-психологічна характеристика груп засуджених. Конфлікти та їх причини. Стереотипи тюремної поведінки та їх вплив на особистість. Субкультура засуджених. Роль психології у подоланні законів і традицій зони.

Праця як фактор ресоціалізації засудженого. Психологічні особливості праці засуджених. Психологічні аспекти режиму в установах виконання покарань. Психологічні особливості відбування покарань жінками-засудженими. Психологічні особливості відбування покарань неповнолітніми засудженими.

Динаміка особистості засудженого та виховний процес. Методи психологічного впливу на засуджених з метою їх ресоціалізації.

Психологічна підготовка засудженого до умов життя на волі. Соціальна реадаптація звільненого. Психологічні аспекти підвищення ефективності праці юристів.

Ключові поняття: “”“”“”“”

План

1.Предмет і завдання пенітенціарної психології. Психологічні аспекти проблеми покарання та виправлення злочинця.

2.Психологія особистості засудженого. Особливості психіки людини, яка відбуває покарання.

3.Праця як фактор ресоціалізації засудженого. Психологічні особливості праці засуджених. Психологічні аспекти режиму в установах виконання покарань.

4.Динаміка особистості засудженого та виховний процес. Методи психологічного впливу на засуджених з метою їх ресоціалізації.

5.Психологічна підготовка засудженого до умов життя на волі. Соціальна реадаптація звільненого. Психологічні аспекти підвищення ефективності праці юристів.

Література:

1.Бедь В.В.Юридична психологія: Навч. посіб. – Л.: Новий світ, 2000. – 376 с.

2. Гончаренко В.Г., Сокиран Ф.М. Тактика психологічного впливу на попередньому слідстві: Навч. посіб. – К.: Укр. Акад.. внутр.. справ, 1994. – 48 с.

3. Сундуров Ф.Р. Социально-психологические и правовые аспекты исправления и перевоспитания правонарушителей. – Казань: Изд-во Казан. Ун-та, 1976. – 144 с.

4. Єкман П. Психология лжи. – С. – Пб.: Питер, 2001. – 267 с.

5. Шепітько В.Ю. Допит: Наук.-прак. посіб. – Х.: КримАрт, 1998. – 135 с.

6. Личность преступника: Монография / Автор. Кол.: Н.И. Кондрашков, В.Н. Кудрявцев, Н.С. Слейкина и др. – М.: Юрид. лит., 1971. – 356 с.

Завдання та методичні поради для самостійної та індивідуальної роботи.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО САМОСТІЙНОЇ ТА ІНДИВІДУАЛЬНОЇ НАВЧАЛЬНО – ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ

Самостійна та індивідуальна робота студентів проводяться в навчальному процесі для поглибленого вивчення дисциплін та опанування їх методологічних засад. Це вид навчального заняття, на якому викладач організовує обговорення студентами питань програмного матеріалу.

Вони мають сприяти розвиткові самостійної роботи студентів, поглибленню їх інтересу до науки і наукових досліджень, розвиткові культури мовлення, формуванню навичок та вмінь публічного виступу, участі в дискусії.

Самостійна та індивідуальна робота єважливим засобом не тільки для перевірки знань студентів, але й для формування високого рівня знань на основі правильних суджень та висновків.

Головна мета самостійної та індивідуальної роботи - допомогти студентам опанувати курс, засвоїти предмет.

Основні завдання цього напрямку навчального процесу полягають у засвоєнні загально-теоретичних положень дисципліни. У процесі обговорення питань студенти навчаються формулювати і викладати свої думки і висновки, застосовувати теоретичні положення.

Основою ефективного розгляду положень дисципліни в самостійній та індивідуальній роботі є вивчення лекційного матеріалу, конспектування навчальної і наукової літератури з курсу. Така робота передбачає використання робочої програми, кожне питання якої має бути засвоєним.

Самостійну роботу варто починати з вивчення конспекту, або тексту лекцій, потім прочитати і законспектувати в зошит для семінарів відповідний матеріал підручника та інших джерел. Читати треба уважно, всебічно та критично аналізуючи прочитане. Зустрівши нове, незрозуміле поняття, вираз, обов'язково необхідно з'ясувати його зміст. Не зробивши цього, студент ризикує сприйняти неправильно значення терміну, виразу або й всього тексту. Тут варто скористатися словничками чи іншими допоміжними джерелами.

Перелік рекомендованої літератури не є вичерпаним. Студенти мусять використовувати інші джерела і особливо періодичні видання.

Опанування положень курсу передбачає не тільки засвоєння визначень тих чи інших категорій, характерних рис певного явища та ознак, але й розуміння різних точок зору щодо нього.

Готуючись самостійно, необхідно звернути увагу на ключові поняття, які притаманні вказаним темам, та засвоїти їх. При відповіді на семінарському занятті треба будувати так свій виступ, щоб виокремити його головні чинники:

- чітке формулювання теоретичного положення;

- обґрунтування цього положення і розкриття його характерних ознак і вла­стивостей;

- аргументацію та ілюстрацію теоретичних положень конкретними фактами
дійсності, явищами суспільно-політичного, економічного, культурного
життя;

- доведення значимості питань, які розглядаються, для практичної діяльно­сті.

Реферати, передбачені завданнями, присвячуються складним питанням, які не розглядаються в навчально-методичній літературі і потребують опанування наукових джерел, окремих статей або монографій. Обсяг реферату має відповідати 7-8 хвилинам доповіді. Реферативні повід­омлення заслуховуються і обговорюються в ході відповідних занять І лише у виключних випадках без доповіді перевіряються викладачем. Вони обов'язково оцінюються викладачем. Реферати можуть бути основою для на­писання наукової роботи, доповіді в науковому гурті або на конференції.