Підлоги

Підлога – це конструктивний елемент, який влаштовують по перекриттю або безпосередньо по грунту.

Верхній шар підлоги, який підлягає експлуатації називається чистою підлогою.

Спеціально підготовлена поверхня, по якій вкладають матеріал підлоги називають підстилаючим шаром.

Шар, який служить для вирівнювання поверхні підстилаючого шару називають стяжкою.

До покриття пред'являються слідуючі основні вимоги:

бути міцними, володіти малим теплозасвоєнням, бути не слизькими, безшумними, легко піддаватися чищенню, виготовлятися індустріальними методами і бути економічними.

Класифікація підлог:

- по способу улаштування

· монолітні,

· зі штучних матеріалів,

· з рулонних матеріалів.

- по роду матеріалу:

· зі штучних матеріалів - керамічна плитка, дощата підлога, паркет, плитка ПХВ;

· з рулонних матеріалів – лінолеум.

У запроектованій будівлі використовуються підлоги зі штучних матеріалів зокрема керамічної плитки та з рулонних матеріалів – лінолеумні.

Лінолеум є дуже практичним. Його наклеюють на цементну стяжку, яка влаштована по бетонній підготовці, клеєм, який виготовлено на основі смол.

Підлога з керамічної плитки. Для її улаштування використовують плитку товщиною 10-13мм, які мають прямокутну та квадратну форму. Їх вкладають на цементну стяжку товщиною 10-20мм.

Таблиця 2.1 - Експлікація підлог

Номер приміщення	Тип підлоги	Схема підлоги або тип за серією	Данні елементів підлоги (назва, товщина, основа і т.ін.), мм	Площа, м
16, 17, 18, 19, 20, 23, 27	Бетонні		1. Панель перекриття	105, 65
2.Підстилаючий шар
3.Бетонне покриття
1, 2, 4, 5, 9, 12, 13, 25, 21, 22, 25, 28	Кера-мічна плит-ка		1. Утрамбований грунт 2. Бетонна підготовка 3. Шар руберойду 4. Цементний розчин 5. Керамічна плитка	186, 88
1 Панель перекриття
2.Шлакобетон 3.Шар руберойду 4.Цементно-пісчана стяжка 5.Кер.плитка
3, 6, 7, 8, 10, 11, 14, 24	Ліно-леум		1.Панель перекриття	4107, 52
2.Звукоізоляційн-ий шар
3.Цементно-пісчана стяжка
4. Бітумна мастика 5.Лінолеум
	1. Грунт 2. Бетонна підготовка 3. Шар руберойду 4. Цементно-пісчана стяжка 5. Лінолеум

2.12 Оздоблювання приміщень

Завершальним етапом будівництва будь-якої будівлі чи споруди є оздоблювальні роботи.

Призначення внутрішнього оздоблення - надати приміщенням закінчений вигляд, збільшити довговічність та підвищити експлуатаційні властивості.

Оздоблення захищає конструкцію будівлі від шкідливого різноманітного впливу, придає естетичний вид приміщенню.

В даній будівлі оздоблення виконується штукатуркою з послідуючим фарбуваванням, облицюванням поверхонь керамічними плитками та наклейкою шпалер.

Монолітна штукатурка - це затверділий шар будівельного розчину, який нанесений на поверхні будівельної конструкції.

Штукатурний шар складається з набризку, ґрунту та накривки. Набризк затікаючи в пори та шероховатості поверхні, надійно зчіпляється з нею та утримує на собі вагу ґрунту та накривки. Для обризку зазвичай використовують цементний розчин з вмістом води до 50...60 % від маси в'яжучого. Товщина набризку при нанесенні як ручним, так і механізованим способом повинна бути не більше 5 мм. Другий шар - це грунт, який наноситься послідовно за 1...3 рази в залежності від загальної товщини штукатурки, але не більше 15... 18 мм. У ґрунті вміст води по відношенню до в'яжучого до 30 %. Товщина кожного шару 5...7 мм. Накривка - третій шар штукатурки, вона вирівнює поверхню ґрунту і надає поверхні рівний та гладкий вигляд. Звичайна товщина накривного шару 2 мм. Розчин накривки повинен бути рідким. Накривку наносять після просихання. Загальна товщина штукатурки простої - 18 мм, покращеної - 20 мм.

Цегляні стіни штукатурять вапняно-піщаним розчином складу 1: 3 з добавкою перед споживанням незначної кількості 1...2% від об'єму гіпсу з рухомістю по стандартному конусу 9... 12 см.

Допустимі відхилення оштукатуреної поверхні повинні бути: при простій не більше 5 мм, при покращеній - 3 мм на 2 м довжини перевіряючої дошки, яка називається правилом.

Інструменти, які застосовують для штукатурення: штукатурний сокіл, лопатка штукатурна або кельма, ківш, терка, півтерок, правило, усьоночне правило, лузгове правило, щітка-маковиця, інвентарні маяки.

Фарбування приміщень одне із основних заходів технічної естетики, направлених на створення найкращих умов у приміщенні

Для облицювання стін застосовують глазуровані керамічні плитки, які виготовляють різноманітної форми. Поверхня плитки може бути гладкою рифленою або мати який-небудь тиснений малюнок. Колір та малюнки на плитках можуть бути самі різноманітні. Для кращого зчеплення плиток з розчином зворотна сторона плиток має рифлену поверхню. Глазуровані плитки, як правило, застосовують при облицювання стін у санвузлах та ванних кімнатах.

Плитки вкладаються на цементно-піщаному розчині. Перед облицюванням плитками поверхню стін очищають від напливів розчину, жирових п'ятен та інших забруднень.

Зовнішнє оздоблення придає будівлі архітектурної виразності і створює необхідний зовнішній інтер'єр.

У даному проекті оздоблення виконується високоякісною штукатуркою з оздобленням віконних відкосів.

Для захисту будівлі від зволоження передбачений цоколь. Відмостка будівлі шириною 1000 мм з нахилом від будівлі на 2-3% влаштовується з асфальтобетону по підстилаючому шару з щебня.

4 Будівельно-виробнича частина

4.1 Технологічна карта

4.1.1 Область застосування технологічної карти

Технологічна карта – один із основних елементів проекту виробництва робіт, який вміщує комплекс інструкційних вказівок по раціональній технології та організації будівельного виробництва.

Її задача – сприяти зменшенню трудомісткості, покращення якості та зниженню вартості будівельно-монтажних робіт.

Технологічні карти розроблюються з метою встановлення способів та методів виконання окремих видів робіт, уточнення їх послідовності та тривалості, знаходження необхідних для їх здійснення кількості робочих, матеріальних та технічних ресурсів.

Технологічна карта має 8 розділів:

- область застосування;

- технологія та організація ведення процесу;

- калькуляція трудових витрат;

- графік виконання робіт;

- матеріально-технічні ресурси;

- контроль якості робіт;

- техніка безпеки;

- техніко-економічні показники.

Технологічна карта розроблена на монтаж плит покриття і перекриття. Роботи ведуться у весняно – літній період.

Роботи ведуться у весняно-літній період. Для монтажу плит покриття, перекриття необхідно виконати наступні операції:

- установки плит перекриття;

- електрозварювання швів;

- замонолічування швів;

- установки плит покриття;

- електрозварювання швів;

- замонолічування швів.

Роботи виконує бригада у складі:

- монтажники 4 розряду – 1 чоловік, 3 розряду – 1 чоловік, 2 розряду – 1 чоловік;

- електрозварювальник 5 розряду – 1 чоловік;

- машиніст 5 розряду – 1 чоловік.

4.1.2 Технологія і організація ведення технологічного процесу

Встановлення плит перекриття (покриття)

Плити перекриття монтують після установки великопанельних перегородок, укладання прогонів і подачі на нижче лежачі перекриття ванн й інших громіздких предметів, установлюваних на поверсі.

Відхилення розмірів плит перекриття віл проектних не повинні перевищувати: по ширині перетину +5 мм, по висоті перетину +5 мм, по довжині ± 8 мм. Плити перекриттів піднімають у горизонтальному положенні: їх стропують за всі монтажні петлі, передбачені конструкцією. Для стропування плит перекриттів застосовують чотирьох-гілкові стропи, а також прості й балансирні траверси. Для підйому панелей великої ваги й розмірів використають зрівняльні балансирні загарбні пристрої. Замість монтажних петель у кутах плит іноді залишають отвори, через які перед стропуванням пропускають знімні монтажні захоплення, кінці захоплення знизу заклинюють. Якщо відсутні монтажні петлі й гнізда для захоплення, плити піднімають за допомогою скоб-підхватів, приєднаних до траверс.

При монтажі перші плити кожного ряду укладають із блокового інвентарного риштування, установлюваних на нижче лежачому перекритті, інші із уже покладених плит. Плити монтують на уступи (чверті) зовнішніх і внутрішніх стін або безпосередньо на верхню грань несучих стін. У каркасних будинках перекриття укладають по прогонах.

Послідовність монтажу плит перекриття вказується в монтажних кресленнях.

Перед монтажем плит перекриття поверхня опорних частин стін, на які укладають плити, повинна бути вивірена й вирівняна в площині стелі. При вивірці у шви між панелями, блоками або у шви цегельної кладки через кожні 5-6 кг вставляють клини довжиною близько 10 див. На кожному клині за допомогою нівеліра або гнучкого рівня роблять оцінку рівня стелі або близьку до неї іншу оцінку, при якій виходить найменша товщини розчинного шару, що вирівнює. По цих оцінках укладають твердий розчин, на який укладають плити перекриття. Перед посадкою плит на вирівняну поверхню підливають шар цементного розчину товщиною 2-3 мм.

Порожнечі в багатопустотних настилах з метою попередження промерзання стін і для підвищення міцності зашпаровують у торців твердою бетонною сумішшю або бетонними вкладишами на глибину, ріпну довжині обпирання плити на зовнішню стіну.

При укладанні плит варто спостерігати за тим, щоб стеля приміщення являла собою рівну горизонтальну площину. Різниця рівнів верхніх поверхонь суміжних плит не повинна перевищувати 8 мм. Якщо нижня площина укладеної плити не збігається з площиною раніше покладеної плити більш ніж на 4 мм, то цю плиту піднімають, очищають від розчину, виправляють товщину розчиненої по стелі й потім знову укладають і вивіряють. Після остаточної установки плит їх скріплюють між собою й зі стінами відповідно до проекту. У шов між плитою й стіновими огородженням, закладають складену вдвічі смугу руберойду й теплоізоляційний матеріал. При вивірці допускається тільки незначне поперечне переміщення плити; поздовжнє переміщення покладеної плити не допускається. Якщо буде потреба поздовжнього переміщення, плиту піднімають й укладають заново.